Лекція 8. Збудник бешихи свиней. Збудник лістеріозу. Пастерели. Патогенні мікоплазми, хламідії та рикетсії.
1 Збудник бешихи свиней
Бешиха свиней (Erysipelas suis – лат.; Diamond disease – англ., рожа, рос.) – гостра інфекційна хвороба. Характеризується ознаками септицемії, ериматозними явищами шкіри, зрідка ендокардитом та запаленням суглобів. Вперше захворювання було вивчене Л. Пастером і Тюйє (1882). Нині його реєструють у багатьох країнах світу.
Збудник – Еrysipelothrix rhusiopathiae (Еrysipelothrix insidiosa, Bac. erysipelatis suis, Bac. rhusiopathiae suis). Відкритий Лефлером у 1885 р. За сучасною класифікацією належить до остаточно не визначеного роду Еrysipelotrix.
Морфологія. Еrysipelothrix rhusiopathiae – тоненька пряма чи ледь зігнута паличка 0,8 – 2,5 довжиною та 0,2 – 0,4 мкм діаметром. У мазках, отриманих з старих культур та з уражених клапанів серця хворих (загиблих) тварин виявляються ниткоподібні інколи розгалужені, форми. Нерухлива. Спор і капсул не утворює. Грампозитивна (Рис.1).
Рис.1 Еrysipelothrix rhusiopathiae
Культуральні властивості. Хемоорганотроф. Факультативний анаероб. Ріст найбільш інтенсивний при створені мікроаерофільних умов. Невибаглива до живильних середовищ – добре росте на МПА та МПБ. Оптимальна для росту температура – в межах 30 – 37 оС, рН – 7,2 – 7,4. На щільному середовищі утворює дрібні колонії-росинки. Типовими є колоніїS-форми – ледь помітні неозброєним оком, прозорі, з рівними краями та блискучою поверхнею. Зрідка, особливо при посіві матеріалів від хронічно хворих тварин, формуються колонії R-форми.
Біохімічні властивості. Еrysipelothrix rhusiopathiae характеризується невиразною ферментативною активністю.
Антигенна структура. Еrysipelothrix rhusiopathiae має складну антигенну структуру. У нього виявлені групоспецифічний (соматичний, термостабільний) та видовий (термолабільний) антигени. На основі антигенної характеристики збудника бешихи свиней було запропоновано розрізняти три серотипи: А, В та N. Пізніше, при дослідженні великої кількості польових штамів збудника (біля 2 тис.), було визначено 27 серотипів.
Резистентність. Збудник бешихи досить стійкий до дії різноманітних факторів. У ґрунті він виживає до 8 міс., у трупах тварин – до 4-х, у водопровідній воді – понад 3 міс. Майже півроку збудник не гине у засоленій свинині та протягом трьох місяців у копченостях. При 70 оС він гине протягом 3 – хв., при 100 оС – за кілька секунд, під дією прямих сонячних променів – за 10 – 12 діб. Збудник чутливий до 2 – 3 %-х розчинів формальдегіду та гідроксиду натрію, 10%-го хлорного вапна та 20%-ї суспензії свіжо погашеного вапна.
Патогенність. Найбільш чутливі до Е.rhusiopathiae свині віком 3 – 2 міс. Іноді хворіють також вівці, велика рогата худоба, собаки, кури, гуси, голуби та інші тварини. Можуть хворіти і люди. Кролі малочутливі. Високочутливі білі миші та голуби.
У природних умовах збудник проникає в організм аліментарно, аерогенним шляхом, а також через пошкоджені слизові оболонки, шкіру, покуси кровососів. Суттєву роль для реалізації патогенних властивостей штаму мають поверхнево розташовані білки – адгезини. Вони забезпечують прикріплення бактерій до поверхні клітин та подальше їх розмноження (колонізацію). Окрім адгезинів важливими факторами вірулентності у збудника бешихи є нейрамінідаза, гіалуонідаза, які сприяють проникненню збудника в органи і тканини, забезпечують розповсюдження його по організму та пошкоджують різноманітні структури, тобто володіють елементами як інвазивності так і агресивності.
Діагностика. В лабораторію надсилають труп, або шматочки серця, селезінки), нирку, трубчасту кістку. В разі хронічного перебігу – обов’язково серце (з клапанами).
Готують мазки-відбитки з внутрішніх органів, фарбують за Грамом та мікроскопують. Здійснюють посіви на МПА та МПБ, інкубують в аеробних умовах протягом доби (в разі відсутності ознак росту – ще 24 години). Отриману культуру ідентифікують за морфологічними, культуральними ознаками та серологічними і біологічними властивостями. Досліджують на рухливість. Серологічну ідентифікацію здійснюють шляхом постановки РА, використовуючи стандартну гіперімунну сироватку проти бешихи свиней.
Біологічне дослідження здійснюють на білих мишах масою 16 – 18 г або голубах.
Експрес-діагностику бешихи можна здійснити за допомогою РІФ чи ПЛР.
Діагностуючи бешиху свиней слід, перш за все, здійснювати диференціацію від збудника лістеріозу та мати на вазі, що крімЕгysipelothrix rhusiopathiae існує ще один вид мікроорганізмів – Егysipelothrix tonsillarum, який належить до цього ж роду, проте для свиней мало патогенний. Необхідно також знати, що в організмі білих мишей може перебувати подібна за морфологією Bact. мurisepticum, яка на відміну від збудника бешихи, ферментує цукрозу, непатогенна для голуба та не аглютинується сироваткою проти збудника бешихи.
Імунітет. Тварини, що перехворіли, набувають напруженого імунітету. Поствакцинальний імунітет триває до 4 – 6 місяців, пасивний – до 2 тижнів. Механізм імунного захисту при бешисі ґрунтується на комплексній дії гуморальних та клітинних факторів.
Першу живу вакцину одержали Л. Пастер та Тюльє у 1833 р. Нині розроблені технології отримання живих вакцин на основі штаму ВР-2 (окремі на базі модифікованих його клонів). В Україні застосовують кілька живих вакцин: вакцина із штаму ВР-2 (жива), вакцина «Бишивак» (на основі 2-го штаму вакцини Конева, депонована), вакцина «Рузівак» (на основі штамів ВР-2 та 6/24). Живі вакцини достатньо оперативно створюють імунітет, зручні у застосуванні.
З’явились вакцини, що містять антигени не одного, а кількох серологічних типів. В Україні (ІВМ УААН) розроблена та впроваджена у практику ветеринарної медицини Емульсин-вакцина проти бешихи свиней інактивована (2006 р.). Препарат містить високоефективний ад’ювант Montanide ISA25.
В Україні зареєстровано комбіновану вакцину, запропоновану в Нідерландах «Porcilis ery+Parvo» - вакцина проти бешихи й парвовірозу свиней, інактивована. Комбіновану вакцину застосовують у господарствах з метою профілактики бешихи та парвовірусної інфекції свиней.
Розроблена та широко використовується з профілактичною метою та для лікування хворих гіперімунна протибешихова сироватка. Отримують її шляхом гіперімунізації свиней, коней, волів чи овець. При цьому використовують не менше 10 штамів збудника бешихи свиней серологічних типів А та В.