2 Характеристика роду escherichia
Представники цього роду - обширна група мікроорганізмів, що складаються з близьких за біологічними властивостями мікроорганізмів. Об’єднує лактозопозитивні та лактозонегативні різновидності, в тому числі й безгазові. Природне місце знаходження - вміст товстого кишечника людей, савців, більшості птахів, багатьох плазунів, риб, комах. З випорожненнями вони попадають в оточуюче середовище (грунт, вода, овочі, фрукти), де легко призвичаюются до нових умов існування.
Т. Escherich - педіатр, професор клініки дитячих хвороб в Граце, шукав збудник “дитячої холери”, що панувала в місті. В 1895 р. з фекалій хворого немовля виділив бактерії, запідозрив їх як збудник дитячої діареї. Невдозі подібні мікроорганізми було знайдено у калі здорових дітей, а потім - в кишечнику людей різного віку. Їх було названо Bacterium coli cоmmunae. На початку століття виявилось, що це група бактерій.
Ешерихії викликають кишкові інфекції та парентеральні форми ешерихіозів, які перебігають як менінгіт, сепсис, енцефаліт, множиннй неврит, пієліт, пієлонефрит, цистит, холецистит, перитоніт, апендицит, панкреатит, пневмонія, бронхіальна астма, назофарингіт, отит, кон’юнктивіт, офтальміт, тиреоїдит, виділяють при отітах, з ран.
Ешерихії - дрібні і середні, рухомі і нерухомі, грамнегативні, неспороносні палички (Рис.1), деколи мають капсулу, добре ростуть на простих твердих і рідких поживних середовищах. На твердому середовищі утворюють опуклі, середньої величини, блискучі, круглі, прозорі і непрозорі колонії з рівними краями (S-, гладенька форма). В рідких середовищах ростуть дифузно або дають осад або плівку на поверхні, кільце на стінці.На селективно-диференціальних середовищах типу Ендо - червоні з металевим блиском, Левіна - сині, Плоскирєва - червоні.
Рис.1 Escherichia coli
E. coli ферментують вуглеводи з газоутворенням, не ферментують адоніт, інозит, не утворюють сірководень на середовищах з FeCl3, не утілізують цитрат, не мають фенілаланіндезаміназної активності, не продукують уреази, желатинази, негативні в реакції Фогес-Проскауера, продукують лізиндекарбоксилазу.
Escherichia coli
Антигенна структура кишкових паличок дуже складна. Описано антигени О, R, K, (L, B, A), H, M, CFA/1, f+, a, b та інші. Структурно ці антигени розміщено неоднозначно: О-атигеннийкомплекс - в оболонці; рібосомні - в середині цитоплазми; f+ - фімбріальні; К - в оболонці або за її межами; a, b - подібні до еритроцитарних антигенів.За хімічним складом О-антигени ешерихій поділено на хемотипи. Деякі антигени - спільні для ешерихій та сальмонел (1-8, Х-ХІІІ), клебсієл, шигел, інші - специфічні. За морфологічними, ферментними, культуральними властивостями патогенні та непатогенні ешерихії не диференціюються. Тому надзвичайно актуальним є пошук в матеріалі патогенних ешерихій.
При ешерихіозній інфекції, напевно, найбільше патогенентичне значення має система захисту, пов’язана з К-антигенами і коліцинами; фактори колонізації (адгезії), зумовлені фімбріями; наявність у ешерихій власних агресивних речовин - токсинів, гемолізинів, які контролюються плазмідами Ent, Hly; фактори активного захисту, детерміновані R-плазмідами. Всі детермінанти, які контролюють певні власивості ешерихій та їх здатність до внутрішньоепітеліального розмноження, корелюють з вірулентністю E. Coli і певним патогенезом захворювання, тому їх вважають і факторами патогенності.
За останні роки в зв’зку з розповсюдженням епідемій холери особливу увагу привертають ентеротоксигенні кишкові палички (ЕТКП), які викликають діарейні захворювання у дорослих і дітей (холероподібні захворювання, «діарею мандрівників»), при якій зневоднення виражене більше, ніж при холері. Ці форми ешерихіоза надзвичайно контагіозні, особливо розповсюджені в літній період. Шляхи передачі - вода, харчові продукти. У тварин вони викликають ентеротоксигенний колібацильоз, наносячи високі збитки, викликаючи високу смертність худоби. Ентеротоксигенність пов’язана з 2 токсинами, неоднаковими за своєю стійкістю до нагрівання - стабільний токсин (ST), низькомолекулярний, не має антигенних властивостей і лабільний (LT), який за токсичними і антигенними властивостями близький до холерогену. Синтез його закодований на плазміді. Не виявлено біохімічних відмінностей між токсигенними і нетоксигенними штамами. Дj цієї групи належать кишкові палички О-8, О-15, О-25, О-73, О-115 О-128, О-138, О-139, О-142, О-148. Ентероінвазійні кишкові палички (ЕІКП) викликають епітеліальну інвазію, мають антигенні зв’язки з шигелами. Вони вважаються збудниками дизентерієподібних захворювань. Найбільш відомі кишкові палички серотипів О-124:К-72, О-144. Як шигели, вони здатні викликати кератокон’юнктивіт у гвінейських свинок. Ентеропатогенні кишкові палички (ЕПКП) здатні викликати коліентерити у дітей до 1-2-х років. Це мікроорганізми серотипів О-26, О-55, О-111. Ешерихії різних сероварів можуть мати однакові та неоднакові біологічні властивості, тому не слід вводити інші позначення E. coli, як дизентерієподібні, холероподібні, ентеропатогенні кишкові палички. Як епідеміологічний маркер використовуютьколіциногенність (визначення коліцинів) та коліциночутливість (визначення коліциноварів), деколи - фаготипів.