Розділ II. Постанови загального характеру про захист військовополонених

Стаття 12. Військовополонені перебувають під владою ворожої Держави, але не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відпо­відальності, що може впасти на окремих осіб, тримаюча у полоні Держава несе відповідальність за поводження з військовополоненими.

...

Стаття 13. З військовополоненими слід завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність з боку тримаючої у полоні Держави, що призводять до смерті військовополоненого, який перебуває під її владою, або серйозно загрожують здоров’ю військовополоненого, забороняються і розглядати­муться як серйозні порушення цієї Конвенції. Зокрема, жодний військово­полонений не може бути підданий фізичному покаліченню або ж науковому чи медичному дослідові будь-якого характеру, що не виправдується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами.

Військовополонені так само повинні завжди користуватися захистом, особли­во від усяких актів насильства або залякування, від образ і цікавості юрби.

Застосування до них репресалій забороняється.

Стаття 14. За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особи і честі.

До жінок слід ставитися з усією належною їх статі повагою і поводитися з ними повинні, в усіх випадках, не гірше, ніж з чоловіками.

Військовополонені цілком зберігають свою громадянську правоздатність, якою вони користувались під час захоплення в полон. Тримаюча у полоні Держа­ва може обмежувати здійснення прав, надаваних цією правоздатністю, на своїй власній території, або поза нею, лише в тій мірі, в якій цього вимагають, умови полону.

Стаття 15. Тримаюча у полоні Держава зобов’язана безплатно забезпечити утримання військовополонених, а також лікарську допомогу, якої потребує стан їх здоров’я.

<...>

Розділ III. Полон

Частина І. ПОЧАТОК ПОЛОНУ

Стаття 17. Кожний військовополонений, під час його допиту, зобов’язаний повідомити тільки свої прізвище, ім’я і звання, дату народження і особистий номер або, за відсутністю такого, іншу рівноцінну інформацію.

В разі, коли військовополонений свідомо порушить це правило, йому може загрожувати обмеження переваг, надаваних військовополоненим його звання або положення.

Кожна сторона, яка перебуває у конфлікті, зобов’язана видавати посвідчення про особу з зазначенням прізвища, імені, звання, особистого номера або рівно­цінних відомостей і дати народження всякій особі, на яку поширюється її юрисдикція і яка може стати військовополоненого. ... Військовополонений зобов’язаний пред’являти посвідчення про особу на будь-яку вимогу, але воно ні в якому разі не може бути у нього відібране.

Жодні фізичні або моральні тортури і жодні інші примусові заходи не можуть застосовуватися до військовополонених для одержання від них яких-небудь відомостей. Військовополоненим, які відмовляться відповідати, не можна загро­жувати, піддавати їх образам або будь-яким переслідуванням чи обмеженням.

Військовополонені, які не можуть дати відомостей про свою особу через свій фізичний або психічний стан, будуть передані на опікування медичної служби. Особа цих військовополонених буде встановлена всіма можливими засобами з урахуванням положень попереднього абзаца.

Допит військовополонених повинен вестися мовою, зрозумілою для них

Стаття 18. Всі речі і предмети особистого користування, за винятком зброї, коней, військового спорядження і військових документів, залишаться у володінні військовополонених, так само як металеві каски, протигази і подібні предмети, видані їм для їх особистого захисту. У них залишаться також речі і предмети, що служать для їх обмундирування і харчування, навіть у тому разі, коли ці речі і предмети належать до офіціального військового спорядження.

Військовополонені ніколи не повинні залишатися без посвідчень про особу. Тримаюча у полоні Держава видає посвідчення тим, хто їх не має.

Знаки розрізнення і державної належності, відзнаки і предмети, що мають, головним чином, суб’єктивну цінність, не можуть бути відібрані у військово­полоненого.

Грошові суми, що є у військовополонених, можуть бути відібрані у них тільки за розпорядженням офіцера і тільки після того, як у спеціальному реєстрі будуть зареєстровані розміри цих сум і дані про їх власників, і останнім буде видана докладна розписка, на якій будуть розбірливо написані ім’я, звання і військова частина особи, яка видала цю розписку. Грошові суми у валюті триваючої у полоні Держави або ті, які на просьбу військовополонених були обмінені на цю валюту, заноситимуться на кредит особового рахунка військовополоненого відповідно до статті 64.

Тримаюча у полоні Держава зможе відбирати у військовополонених цінні речі тільки з міркувань безпеки. В таких випадках додержуються того самого порядку, що й у відношенні вилучення грошових сум.

Зазначені речі, а також відібрані грошові суми, якщо вони були в іншій валюті, ніж валюта тримаючої у полоні Держави, і про їх обмін не надходило просьби від власників, повинні зберігатися тримаючою у полоні Державою і будуть повернуті військовополоненим після закінчення їх полону в тому вигляді, в якому вони були відібрані.

Стаття 19. В якомога коротший строк після їх взяття в полон військово­полонені евакуюються в табори, розташовані досить далеко від зони воєнних дій для того, щоб вони були в безпеці.

...

Частина II. ІНТЕРНУВАННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

ГЛАВА І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21. Тримаюча у полоні Держава може піддати військовополонених інтернуванню. Вона може зобов’язати їх не виходити за встановлену межу табору, в якому вони інтерновані, або ж, коли табір обнесено огорожею, не виходити за цю огорожу.

За винятком випадків, передбачених положеннями цієї Конвенції, що стосуються кримінальних і дисциплінарних санкцій, військовополонених не можна тримати в замкнених приміщеннях або позбавляти права залишати приміщення, якщо тільки цей захід не є необхідним для охорони їх здоров’я; в усякому разі застосування цього заходу допускається лише протягом того часу, поки обставини, що викликали його, не відпали.

...

Стаття 22. Інтерновані військовополонені можуть бути розміщені тільки у приміщеннях на суші, що дають цілковиту гарантію у відношенні гігієни і збереження здоров’я. ...

Стаття 23. Жодний військовополонений ні в який час не може бути ані надісланий в такий район, де б він зазнавав дії вогню з зони боїв, ані затриманий там, а також не може бути використаний для захисту своєю присутністю яких-небудь пунктів або районів від воєнних операцій.

Військовополонені повинні мати так само, як і місцеве цивільне населення, сховища проти повітряних нальотів та інших небезпек війни. ...

Вдень табори для військовополонених, коли це дозволяють міркування воєнного характеру, повинні бути позначені буквами «РW» або «РG», розташованими таким чином, щоб їх було виразно видно з повітря; проте заінтересовані Держави можуть домовитися про інший спосіб позначення. Тільки табори для військовополонених можуть бути позначені таким чином.

...

ГЛАВА ІІ. ПРИМІЩЕННЯ, ХАРЧУВАННЯ І ОДЯГ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Стаття 25. Умови розміщення військовополонених у таборах повинні бути не менш сприятливі, ніж умови, якими користуються війська триваючої у полоні Держави, розташовані в тій самій місцевості. Ці умови повинні встановлюватися з урахуванням звичок і звичаїв військовополонених і ні в якому разі не повинні бути шкідливими для їх здоров’я. ...

У тих таборах, в яких поряд з чоловіками знаходяться військовополонені жінки, для них повинні бути забезпечені окремі приміщення для сну.

Стаття 26. Основний добовий раціон харчування повинен бути достатнім за кількістю, якістю і різноманітністю для того, щоб підтримувати добрий стан здоров’я у військовополонених і не допускати втрати ваги або явищ, зв’язаних з недостачею харчування. Слід також зважати на звичний для полонених режим харчування. ...

Військовополоненим повинна доставлятись питна вода у достатній кількості. Куріння тютюну повинно бути дозволено. ...

Всякі колективні дисциплінарні стягнення, що зачіпають харчування, заборо­няються.

Стаття 27. Одяг, білизна і взуття видаватимуться військовополоненим у достатній кількості тримаючою у полоні Державою, причому вона повинна враховувати кліматичні умови місцевості, в якій знаходяться військовополонені. Формений одяг ворожих армій, захоплений тримаючою у полоні Державою, буде використано для обмундирування військовополонених, якщо він відповідає кліматичним умовам.

...

Стаття 28. В усіх таборах будуть влаштовані ларки, в яких військовополонені зможуть купувати продукти харчування, предмети побуту, мило і тютюн, продаж­на ціна яких не повинна перевищувати місцеві торгові ціни.

Прибуток, одержаний від ларків, буде вжитий на користь військовополонених; для цієї мети буде створено спеціальний фонд. Довірена особа матиме право брати участь у роботі ларка і у використанні цього фонду.

...

ГЛАВА ІІІ. ГІГІЄНА І МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Стаття 29. Тримаюча у полоні Держава буде зобов’язана вживати всіх заходів гігієни, необхідних для забезпечення чистоти і сприятливого для здоров’я стану таборів і для запобігання виникненню епідемії.

...

Стаття 30. Кожний табір матиме відповідний лазарет, де військовополонені одержать допомогу, якої вони можуть потребувати, і де їм буде надано необхід­ний режим харчування. ...

Медична допомога надаватиметься військовополоненим переважно медичним персоналом Держави, за якою вони лічаться, і по можливості їх національності.

Не можна перешкоджати військовополоненим з’являтися на прийом до медич­ного персоналу. ...

Стаття 31. Медичні огляди військовополонених провадитимуться не рідше ніж один раз на місяць. ...