- •Заява «Дванадцяти» про майбутній статус Росії та інших колишніх республік
- •О критериях ес для признания новых государств в Восточной Европе и на территории Советского Союза
- •Спільне Українсько-Китайське Комюніке
- •Віденська Конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Правонаступництво щодо частини території
- •Частина III. Нові незалежні держави
- •Частина IV. Об’єднання і відділення держав
- •Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Державна власність
- •Частина III. Державні архіви
- •Частина IV. Державні борги
- •Рішення Ради Глав держав Співдружності Незалежних Держав
- •Про правонаступництво України
- •Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам
- •Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями1
- •Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями1
- •Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
- •Розділ XII. Конституційний суд україни
- •Декларація про державний суверенітет України
- •X. Міжнародні відносини
- •Про міжнародні договори України
- •I. Загальні положення
- •II. Укладення міжнародних договорів україни
- •III. Дотримання і виконання міжнародних договорів україни
- •IV. Оприлюднення, реєстрація та зберігання текстів міжнародних договорів україни
- •V. Припинення та зупинення дії міжнародних договорів україни
- •Кодекс адміністративного судочинства України
- •Розділ I. Загальні положення
- •Цивільний процесуальний кодекс України
- •Розділ I. Загальні положення
- •Глава 1. Основні положення
- •Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя
- •Частина II. Укладення договорів і набрання ними чинності
- •Частина III. Додержання, застосування і тлумачення договорів
- •Частина IV. Поправки до договорів і зміна договорів
- •Частина V. Недійсність, припинення і зупинення дії договорів
- •Частина VI. Інші постанови
- •Частина VII. Депозитарії, повідомлення, виправлення та реєстрація
- •Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон1
- •Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України1
- •Про державний кордон України
- •I. Загальні положення
- •II. Режим державного кордону україни
- •III. Прикордонний режим
- •IV. Охорона державного кордону україни
- •Заява Голови Ради Безпеки оон
- •Конвенція про режим судноплавства на Дунаї1
- •Глава і. Загальні положення
- •Глава іі. Організаційні положення
- •Глава III. Режим судноплавства
- •Додатковий протокол до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року1
- •Договір про Антарктику1
- •Часть II. Территориальное море и прилежащая зона
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Границы территориального моря
- •Раздел 3. Мирный проход в территориальном море
- •Раздел 4. Прилежащая зона
- •Часть III. Проливы, используемые для международного судоходства
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Транзитный проход
- •Раздел 3. Мирный проход
- •Часть V. Исключительная экономическая зона
- •Часть VI. Континентальный шельф
- •Часть VII. Открытое море
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Сохранение живых ресурсов открытого моря
- •Часть VIII. Режим островов
- •Часть XVI. Общие положения
- •Часть XVII. Заключительные положения
- •Договір між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки1
- •Конвенція про режим проток1
- •Розділ I. Торговельні судна
- •Розділ II. Військові судна
- •Розділ III. Повітряні судна
- •Конвенція про забезпечення вільного використання Суецького каналу1
- •Глава I. Загальні принципи і застосування Конвенції
- •Глава II. Політ над територією Договірних держав
- •Глава III. Національність повітряних суден
- •Глава IV. Заходи сприяння аеронавігації
- •Глава V. Умови, які підлягають дотриманню
- •Глава VI. Міжнародні стандарти і рекомендована практика
- •Частина II. Міжнародна організація цивільної авіації
- •Глава VII. Організація
- •Частина III. Міжнародний повітряний транспорт
- •Частина IV. Прикінцеві положення
- •Розділ vііi. Право зовнішніх зносин
- •Віденська конвенція про консульські зносини1
- •Глава і. Загальні положення про консульські зносини
- •Глава II. Переваги, привілеї та імунітет консульських установ, штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ
- •Глава пі. Режим, що застосовується до почесних консульських посадових осіб та консульських установ, очолюваних такими посадовими особами
- •Конвенція про спеціальні місії1
- •Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру1
- •Частина і. Вступ
- •Частина II. Представництва при міжнародних організаціях
- •Частина III. Делегації в органах і на конференціях
- •Частина IV. Делегації-спостерігачі в органах і на конференціях
- •Частина V. Загальні положення
- •Конституція України
- •Розділ I. Загальні засади
- •Розділ IV. Верховна рада україни
- •Розділ V. Президент україни
- •Розділ VI. Кабінет міністрів україни. Інші органи виконавчої влади
- •Про дипломатичну службу
- •Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Члени організації
- •Розділ III. Органи
- •Розділ IV. Генеральна асамблея
- •Розділ V. Рада безпеки
- •Розділ VI. Мирне вирішення спорів
- •Розділ VII. Дії у відношенні загрози мирові, порушень миру та актів агресії
- •Розділ VIII. Регіональні угоди
- •Розділ IX. Міжнародне економічне і соціальне співробітництво
- •Розділ X. Економічна і соціальна рада
- •Розділ XIV. Міжнародний суд
- •Розділ XV. Секретаріат
- •Розділ XVI. Різні постанови
- •Статут Міжнародного Суду
- •Розділ і. Організація суду
- •Розділ II. Компетенція суду
- •Розділ III. Судочинство
- •Розділ IV. Консультативні висновки
- •Статут Ради Європи1
- •Глава I. Мета ради європи
- •Глава II. Членство
- •Глава III. Загальні положення
- •Глава IV. Комітет міністрів
- •Глава V. Консультативна асамблея
- •Північноатлантичний договір1
- •Угода про створення Співдружності Незалежних Держав1
- •Статут Співдружності Незалежних Держав1
- •Раздел I. Цели и принципы
- •Раздел II. Членство
- •Раздел III. Коллективная безопасность и военно-политическое сотрудничество
- •Раздел IV. Предотвращение конфликтов и разрешение споров
- •Раздел V. Сотрудничество в экономической, социальной и правовой областях
- •Раздел VI. Органы содружества
- •Раздел VII. Межпарламентское сотрудничество
- •Розділ V. Положення про спільну закордонну та безпекову політику
- •Розділ VI. Положення про поліцейське та судове співробітництво у кримінальних справах
- •Розділ VIII. Прикінцеві положення
- •Договір, що засновує Європейське Співтовариство1
- •Частина перша. Принципи
- •Частина друга. Громадянство союзу
- •Міжнародний пакт про громадянські та політичні права1
- •Частина I
- •Частина II
- •Частина III
- •Частина IV
- •Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права1
- •Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права1
- •Частина II
- •Частина III
- •Частина IV
- •Процедура розгляду повідомлень про порушення прав людини та основних свобод
- •Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Розділ і. Права і свободи
- •Розділ іі. Європейський суд з прав людини
- •Розділ ііі. Інші положення
- •Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та Першого протоколу до неї2
- •Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо скасування смертної кари1
- •Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод2
- •Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин1
- •Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції
- •Європейська угода про осіб, що беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини1
- •Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини
- •Глава 1. Загальні положення
- •Глава 2. Доступ до рішення
- •Глава 3. Виконання рішення
- •Глава 4. Застосування в україні конвенції та практики суду
- •Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання1
- •Частина II
- •Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню1
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Частина I
- •Частина II
- •Частина і
- •Частина II
- •Частина ііі
- •Частина IV
- •Частина V
- •Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок1
- •Конвенція про статус біженців1
- •Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Правовий статус
- •Розділ III. Заняття, які приносять доход
- •Розділ IV. Соціальне піклування
- •Розділ V. Адміністративні заходи
- •Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин
- •Рамкова конвенція про захист національних меншин1
- •Розділ I
- •Розділ II
- •Європейська хартія регіональних мов або мов меншин1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Цілі та принципи, яких необхідно дотримуватися відповідно до пункту 1 статті 2
- •Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин
- •Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства2
- •Розділ і. Інститути та звичаї, подібні до рабства
- •Розділ II. Работоргівля
- •Розділ III. Рабство та інститути і звичаї, подібні до рабства
- •Розділ IV. Визначення
- •Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами1
- •Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання1
- •Частина I
- •Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом1
- •Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму1
- •Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом1
- •Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчиняються на борту повітряних суден1
- •Глава I. Сфера применения конвенции
- •Глава II. Юрисдикция
- •Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден1
- •Конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації1
- •Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу1
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права1
- •Часть II. Территориальное море и прилежащая зона
- •Часть VII. Открытое море
- •Раздел 1. Общие положения
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин1
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності1
- •Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності1
- •І. Загальні положення
- •У кримінальних справах1
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Судові доручення
- •Глава III. Вручення документів та розпоряджень суду щодо явки свідків, експертів і притягнутих до відповідальності осіб
- •Глава IV. Судові матеріали
- •Глава V. Процедура
- •Глава VII. Обмін інформацією по судових вироках
- •Європейська конвенція про видачу правопорушників1
- •Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників1
- •Глава I
- •В цивільних, сімейних та кримінальних справах1
- •Раздел I. Общие положения
- •Часть I. Правовая защита
- •Часть II. Правовая помощь
- •Раздел IV. Правовая помощь по уголовным делам
- •Часть I. Выдача.
- •Часть II. Осуществление уголовного преследования.
- •Часть III. Специальные положения о правовой помощи
- •Правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року1
- •Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах
- •Кримінальний кодекс України
- •Загальна частина
- •Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього1
- •Конвенція про запобігання злочину апартеїду та про покарання за нього2
- •Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації1
- •Частина I
- •Частина II
- •Розділ IX. Припинення зловживань і порушень
- •Розділ VI. Виконання конвенції
- •Розділ IV. Виконання конвенції
- •Від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
- •Конвенція про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності1
- •Римський Статут міжнародного кримінального суду2
- •Часть 1. Учреждение суда
- •Часть 2. Юрисдикция, приемлемость и применимое право
- •Приложение 1а
- •Глава I. Основы международных
- •Глава II. Экономические права и обязанности государств
- •Глава III. Общая ответственность перед международным сообществом
- •Глава IV. Заключительные положения
- •Розділ хv. Забезпечення міжнародної безпеки міжнародно-правовими засобами
- •Резолюція 1267, прийнята на 4051 засіданні 15 жовтня 1999 року
- •Договір про нерозповсюдження ядерної зброї1
- •Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року
- •Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
- •Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою1
- •Розділ хvі. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •Декларація про попередження та усунення спорів та ситуацій, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці, та про роль оон у цій сфері
- •Розділ II. Поранені і хворі
- •Розділ III. Санітарні формування і заклади
- •Розділ IV. Особовий склад
- •Розділ V. Будівлі і майно
- •Розділ VI. Санітарні транспорти
- •Розділ VII. Розпізнавальна емблема
- •Розділ і. Загальні положення
- •Розділ II. Постанови загального характеру про захист військовополонених
- •Розділ III. Полон
- •Глава IV. Медичний і духовний персонал, затриманий
- •Глава V. Релігія, інтелектуальна і фізична діяльність
- •Глава VI. Дисципліна
- •Глава II. Представники військовополонених
- •II. Дисциплінарні стягнення
- •III. Судове переслідування
- •Розділ IV. Кінець полону
- •Розділ V. Довідкове бюро і товариства допомоги військовополоненим
- •Розділ VI. Виконання конвенції
- •Від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Поранені, хворі і особи, які потерпіли корабельну аварію
- •Частина III. Методи та засоби ведення війни – статус комбатантів і військовополонених
- •Частина IV. Цивільне населення
- •Глава I. Основна норма і сфера застосування
- •Глава II. Цивільні особи й цивільне населення
- •Глава III. Цивільні об’єкти
- •Глава IV. Запобіжні заходи
- •Частина V. Виконання конвенцій і цього протоколу
- •Частина VI. Заключні положення
- •Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних
- •Частина I. Сфера застосування цього протоколу
- •Частина II. Гуманне поводження
- •Частина III. Поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії
- •Частина IV. Цивільне населення
- •Статут Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця1
- •Раздел I. Общие положения
- •Глава I. Общие принципы
- •Глава II. Присвоение поведения государству
- •Глава III. Нарушение международно-правового
- •Глава IV. Ответственность государства в связи
- •Глава V. Обстоятельства, исключающие противоправность
- •Часть вторая. Содержание международной ответственности государства
- •Глава I. Общие принципы
- •Глава II. Возмещение вреда
- •Глава III. Серьезные нарушения обязательств, вытекающих
- •Часть третья. Имплементация международной ответственности государства
- •Глава I. Призвание государства к ответственности
- •Глава II. Контрмеры
- •Часть четвертая. Общие положения
- •Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 4 жовтня 2001 року1
- •Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду1
Декларація про попередження та усунення спорів та ситуацій, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці, та про роль оон у цій сфері
(витяги)
1. Государства должны действовать таким образом, чтобы предотвращать в своих международных отношениях возникновение или обострение споров или ситуаций, в частности, путем добросовестного выполнения своих обязательств, вытекающих из международного права. ...
3. Государствам следует учитывать возможность использования двусторонних или многосторонних консультаций, с тем чтобы лучше понимать мнения, позиции и интересы друг друга.
4. Государства – участники региональных соглашений или органов, упомянутых в статье 52 Устава, должны прилагать все усилия для предотвращения или устранения местных споров или ситуаций в рамках таких соглашений или органов.
5. Заинтересованным государствам следует учитывать возможность обращения к соответствующим органам Организации Объединенных Наций для получения советов или рекомендаций в отношении превентивных мер для урегулирования спора или ситуации.
6. Любому государству – стороне в споре или государству, которого непосредственно касается ситуация, особенно если оно намерено просить о созыве заседания Совета Безопасности, следует обращаться, прямо или косвенно, к Совету на ранней стадии и, если это целесообразно, в конфиденциальном порядке.
7. Совету Безопасности следует учитывать возможность проведения периодических заседаний, включая заседания на высоком уровне с участием, в частности, министров иностранных дел, или консультаций для обзора международного положения и поисков эффективных путей его улучшения.
8. В ходе подготовки к предупреждению или устранению конкретных споров или ситуаций Совету Безопасности следует рассматривать возможность использования имеющихся в его распоряжении различных средств, включая назначение Генерального секретаря докладчиком по какому-либо определенному вопросу.
9. Когда какой-либо конкретный спор или ситуация доводятся до сведения Совета Безопасности без просьбы о созыве заседания, Совету следует рассмотреть возможность проведения консультаций с целью изучения фактов, относящихся к спору или ситуации, и наблюдения за ними при содействии, в случае необходимости, Генерального секретаря. Заинтересованные государства должны иметь возможность изложить свои взгляды.
10. В ходе таких консультаций следует рассматривать возможность использования таких неофициальных методов, какие Совет Безопасности сочтет целесообразными, включая конфиденциальные контакты его председателя.
11. В ходе таких консультаций Совету Безопасности следует рассмотреть, в частности, возможность:
a) напоминания заинтересованным государствам о необходимости соблюдать свои обязательства по Уставу;
b) обращения к заинтересованным государствам с призывом воздерживаться от любых действий, которые могли бы привести к возникновению спора или к обострению спора или ситуации;
c) обращения к заинтересованным государствам с призывом принять любые меры, которые могли бы помочь устранить спор или ситуацию или предотвратить их продолжение или обострение.
12. Совету Безопасности следует рассматривать возможность направления на ранней стадии миссий по установлению фактов или миссий добрых услуг или обеспечения присутствия Организации Объединенных Наций в соответствующих формах, включая наблюдателей и операции по поддержанию мира, в качестве средства предотвращения дальнейшего обострения спора или ситуации в соответствующих областях.
13. Совету Безопасности следует рассматривать возможность поощрения и, где это целесообразно, одобрения усилий, предпринимаемых на региональном уровне заинтересованными государствами или региональными соглашениями или органами для предотвращения или устранения спора или ситуации в соответствующем регионе.
14. С учетом любых процедур, которые уже были приняты непосредственно заинтересованными государствами, Совету Безопасности следует рассматривать возможность рекомендовать им надлежащие процедуры или методы разрешения споров или урегулирования ситуаций и такие условия разрешения споров, которые он сочтет подходящими.
15. Совету Безопасности, если это целесообразно для содействия предотвращению и устранению споров или ситуаций, следует на ранней стадии рассматривать вопрос об использовании положений Устава, касающихся возможности запрашивать консультативные заключения Международного Суда по любому юридическому вопросу.
16. Генеральной Ассамблее следует рассматривать возможность использования положений Устава для обсуждения споров или ситуаций, когда это целесообразно, и, в соответствии со статьей 11 Устава и при условии соблюдения статьи 12, возможность вынесения рекомендаций.
17. Генеральной Ассамблее следует рассматривать возможность, где это целесообразно, поддержания усилий, предпринимаемых на региональном уровне заинтересованными государствами или региональными соглашениями или органами для предотвращения или устранения спора или ситуации в соответствующем регионе.
18. Если спор или ситуация доводятся до сведения Генеральной Ассамблеи, то ей, в соответствии со статьей 11 и при условии соблюдения статьи 12 Устава, следует рассматривать возможность включения в свои рекомендации более широкого использования возможностей по установлению фактов.
19. Генеральной Ассамблее, если это целесообразно для содействия предотвращению и устранению споров или ситуаций, следует рассматривать вопрос об использовании положений Устава, касающихся возможности запрашивать консультативные заключения Международного Суда по любому юридическому вопросу.
20. Генеральному секретарю, если к нему обратились государство или государства, непосредственно затронутые спором или ситуацией, следует в ответ незамедлительно призвать эти государства искать пути решения или урегулирования мирными средствами по своему выбору в соответствии с Уставом и предложить свои добрые услуги или другие имеющиеся в его распоряжении средства, которые он считает подходящими.
21. Генеральному секретарю следует рассматривать возможность обращения к государствам, непосредственно затронутым спором или ситуацией, с тем чтобы не допустить их перерастания в угрозу для поддержания международного мира и безопасности.
22. Генеральному секретарю следует, где это целесообразно, рассматривать возможность полного использования возможностей по установлению фактов, включая направление представителя или миссий по установлению фактов, с согласия принимающего государства, в районы, в которых существует спор или ситуация. Когда это необходимо, Генеральному секретарю следует также рассматривать возможность принятия надлежащих мер.
23. Следует поощрять Генерального секретаря рассматривать возможность использования на такой ранней стадии, на какой он считает целесообразным, право, которое ему предоставлено в соответствии со статьей 99 Устава.
24. Генеральному секретарю следует поощрять, где это целесообразно, усилия, предпринимаемые на региональном уровне для предотвращения или устранения спора или ситуации в соответствующем регионе.
<...>
РОЗДІЛ ХVІІ.
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПЕРІОД
ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях1
Женева, 12 серпня 1949 року
(витяги)
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Високі Договірні Сторони зобов’язуються за будь-яких обставин додержувати і примушувати додержувати цієї Конвенції.
Стаття 2. Крім постанов, які мають набрати чинності ще в мирний час, ця Конвенція застосовуватиметься у випадку оголошеної війни чи всякого іншого збройного конфлікту, що виникає між двома або кількома Високими Договірними Сторонами, навіть у тому разі, коли одна з них не визнає стану війни.
Конвенція застосовуватиметься також у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне ніякого збройного опору.
Якщо одна з Держав, які перебувають у конфлікті, не є учасницею цієї Конвенції, Держави, які беруть в ній участь, залишаться, проте, зв’язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони будуть зв’язані Конвенцією у відношенні до зазначеної вище Держави, якщо остання приймає і застосовує її положення.
Стаття 3. У випадку збройного конфлікту, що не має міжнародного характеру і виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна з сторін, які перебувають у конфлікті, буде зобов’язана застосовувати, як мінімум, такі положення:
1. Особи, які безпосередньо не беруть участі у воєнній діях, включаючи тих осіб із складу збройних сил, які склали зброю, а також тих, які перестали брати участь у воєнних діях внаслідок хвороби, поранення, затримання або з будь-якої іншої причини, повинні за всіх обставин користуватись гуманним поводженням без всякої дискримінації з причин раси, кольору шкіри, релігії або віри, статі, походження або майнового стану чи будь-яких інших аналогічних критеріїв.
З цією метою забороняються і завжди і скрізь заборонятимуться такі дії у відношенні до зазначених вище осіб:
а) посягання на життя і фізичну недоторканність, зокрема, всякі види убивства, каліцтва, жорстоке поводження, тортури і катування,
b) взяття заручників,
с) посягання на людську гідність, зокрема, образливе і принизливе поводження,
d) засудження і застосування кари без попереднього судового рішення, винесеного належним чином сформованим судом, при наявності судових гарантій, визнаних за необхідні цивілізованими націями.
2. Поранених і хворих підбиратимуть, і їм буде подана допомога.
Безстороння гуманітарна організація, така як Міжнародний Комітет Червоного Хреста, може запропонувати свої послуги сторонам, які перебувають у конфлікті.
Крім того, сторони, які перебувають у конфлікті, намагатимуться шляхом спеціальних угод ввести в дію всі або частину інших положень цієї Конвенції.
Застосування попередніх положень не зачіпатиме юридичного статусу сторін, які перебувають у конфлікті.
Стаття 4. Нейтральні Держави застосовуватимуть по аналогії положення цієї Конвенції до поранених і хворих, а також до санітарного і духовного персоналу, що належать до збройних сил сторін, які перебувають у конфлікті, і прийняті або інтерновані на їх території, а так само до підібраних мертвих.
Стаття 5. Ця Конвенція застосовуватиметься до осіб, яким покровительствують і які потрапили до рук противника, до моменту їх остаточної репатріації.
...
Стаття 7. Хворі і поранені, а також санітарний і духовний персонал ні в якому разі не зможуть відмовлятися, частково або цілком, від прав, що їм забезпечують ця Конвенція і спеціальні угоди, передбачені у попередній статті, якщо такі є.
Стаття 8. Ця Конвенція застосовуватиметься при сприянні і під контролем Держав-Покровительок, на які покладена охорона інтересів сторін, які перебувають у конфлікті. Для цього Держави-Покровительки зможуть, крім свого дипломатичного або консульського персоналу, призначати делегатів з числа своїх власних громадян або громадян інших нейтральних Держав. На призначення цих делегатів треба дістати згоду Держави, при якій вони виконуватимуть свою місію.
Сторони, які перебувають у конфлікті, полегшуватимуть у межах максимальної можливості роботу представників або делегатів Держав-Покровительок.
Представники або делегати Держав-Покровительок ні в якому разі не повинні виходити за рамки своєї місії, що визначена цією Конвенцією; вони повинні, зокрема, брати до уваги настійні потреби безпеки Держави, при якій вони виконують свої функції. Тільки настійні воєнні вимоги можуть дати право на тимчасове, як виняток, обмеження їх діяльності.
Стаття 9. Положення цієї Конвенції не стоять на перешкоді для гуманітарних дій, до яких Міжнародний Комітет Червоного Хреста або будь-яка інша безстороння гуманітарна організація вдадуться для захисту поранених і хворих, а також санітарного і духовного персоналу і для подання їм допомоги, за згодою заінтересованих сторін, які перебувають у конфлікті.
Стаття 10. Високі Договірні Сторони зможуть в усякий час домовитися про те, щоб довірити якій-небудь організації, яка подає повну гарантію безсторонності і дійовості, обов’язки, що їх ця Конвенція покладає на Держави-Покровительки.
Якщо на поранених і хворих або санітарний і духовний персонал не поширюється чи перестала поширюватися з якихось причин діяльність якої-небудь Держави-Покровительки або організації, передбаченої в першому абзаці, Держава, під чиєю владою перебувають особи, яким покровительствують, повинна звернутися з просьбою до нейтральної Держави або такої організації взяти на себе функції, виконувані, відповідно до цієї Конвенції, Державою-Покровителькою, призначеною сторонами, які перебувають у конфлікті.
Якщо не вдасться здійснити покровительство зазначеним способом, Держава, під чиєю владою перебувають особи, яким покровительствують, повинна звернутися з просьбою до якої-небудь гуманітарної організації, такої як, наприклад, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, або, з врахуванням положень цієї статті, прийняти пропозицію такої організації взяти на себе виконання гуманітарних функцій, виконуваних відповідно до даної Конвенції Державами-Покровительками.
Будь-яка нейтральна Держава або будь-яка організація, що запрошена заінтересованою Державою або пропонує себе для цих цілей, повинна діяти з усвідомленням відповідальності у відношенні до сторони, яка перебуває у конфлікті і за якою лічаться особи, що користуються покровительством цієї Конвенції, і надати достатні гарантії того, що вона спроможна взяти на себе відповідні функції і виконувати їх безсторонньо.
Попередні положення не можуть порушуватися спеціальними угодами між Державами, коли одна з цих Держав, навіть тимчасово, обмежена у своїх можливостях вільно вести переговори з іншою Державою або її союзниками в силу воєнної обстановки, особливо у тих випадках, коли вся або значна частина території даної Держави окупована.
Кожного разу, коли в даній Конвенції згадується Держава-Покровителька, ця назва означає також організації, що заміняють її згідно з цією статтею.
Стаття 11. Держави-Покровительки в усіх випадках, коли вони вважатимуть це корисним в інтересах осіб, яким покровительствують, зокрема, в разі незгоди між сторонами, які перебувають у конфлікті, з приводу застосування або тлумачення положень цієї Конвенції, робитимуть свої добрі послуги з метою врегулювання незгоди.
З цією метою кожна з Держав-Покровительок зможе, на просьбу однієї з сторін або з власної ініціативи, запропонувати перебуваючим у конфлікті сторонам організувати нараду їх представників і, зокрема, властей, на які покладено піклування про долю поранених і хворих, а також санітарного і духовного персоналу, можливо, на нейтральній, належним чином вибраній, території. Сторони, які перебувають у конфлікті, зобов’язані дати хід пропозиціям, що їм будуть зроблені в цьому розумінні. Держави-Покровительки зможуть, в разі потреби, представити на схвалення сторін, які перебувають у конфлікті, належну до нейтральної Держави або ж делеговану Міжнародним Комітетом Червоного Хреста особу, яку буде запрошено брати участь у цій нараді.