Договір з умовою про доставку товару покупцеві:

• Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

• Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

• Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.

Поняття і види юридичної відповідальності що застосовуються у сфері торгівлі

Шкода як підстава відповідальності - це збиток, заподіяний майну внаслідок його ушкодження, знищення, псування, або шкода, заподіяна особі - внаслідок втрати заробітку через каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть годувальника. Відповідальність настає, якщо причина шкоди пов'язана з протиправним поводженням, тобто є наслідком недоліків товарів, робіт чи послуг. Відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок недоліків товару поряд із продавцем несе і його виробник.

У сфері порушення прав споживачів законодавство України передбачає:

• цивільно-правову відповідальність (ст. 711 ЦК України, ст. ст. 14, 17 Закону України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 15 грудня 1993 р.);

• адміністративно-правову відповідальність (ст. ст. 155 - 155-2, 156, 156-1, 157, 159, 160, 160-2, 167-172-1 та інші норми Кодексу України про адміністративні правопорушення);

• фінансово-економічну відповідальність (ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів");

• кримінальну відповідальність (ст. ст. 225-227 КК України) та інші примусові заходи, спрямовані на захист прав споживачів-покупців.

Основним способом захисту порушеного права громадянина-споживача є відшкодування шкоди, яку було заподіяно товарами (роботами, послугами) неналежної якості.

Закон України "Про захист прав споживачів" (ч. 2 ст. 17) установлює, що право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної товарами (роботами, послугами) неналежної якості, визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від наявності договірних відносин із виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

• відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону;

• виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів;

• реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції;

• виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

• реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання);

• реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання;

• відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію;

• створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

• невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів;

• реалізацію товару, строк придатності якого минув;

• порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги.

Адміністративна відповідальність в галузі торгівлі встановлена главою 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення — «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, фінансів і підприємницькій діяльності». У зазначеній главі містяться статті, що передбачають відповідальність за:

• порушення правил торгівлі та надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займалися підприємницькою діяльністю (ст. 155);

• порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами (ст. 155-1);

• обман покупця чи замовника (ст. 155-2);

• порушення правил торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробами (ст. 156);

• порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1);

• порушення встановленого порядку промислової переробки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів (ст. 156-2);

• дрібна спекуляція (ст. 157);

• порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159);

• торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160);

• незаконна торговельна діяльність (ст. 160-2);

• порушення порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю (ст. 164);

• недобросовісна конкуренція (ст. 164-3);

• зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (ст. 164-5);

• порушення порядку формування та застосування цін і тарифів (ст. 165-2).

Кримінальна відповідальність полягає у застосуванні заходу кримінального покарання щодо фізичних осіб, винних у скоєнні злочину. Така відповідальність передбачається нормами Кримінального кодексу України, зокрема, за:

• обман покупців та замовників (ст. 225);

• фальсифікацію засобів вимірювання (ст. 226);

• випуск або реалізацію недоброякісної продукції (ст. 227).

Цивільна відповідальність за правопорушення у сфері торгівлі.

Основним способом захисту порушеного права громадянина-споживача є відшкодування шкоди, яку було заподіяно товарами (роботами, послугами) неналежної якості.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

• при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

• при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

• при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

• порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

• будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

• споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

• ціну продукції визначено неналежним чином;

• документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

• відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону;

• виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів;

• реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції;

• виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

• реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання);

• реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання;

• відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію;

• створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

• невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів;

• реалізацію товару, строк придатності якого минув;

• порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги.

Цивільно-правова відповідальність полягає у застосуванні до порушника таких примусових санкцій, як:

• стягнення завданих потерпілому збитків;

• стягнення з порушника штрафних санкцій;

• присудження обов'язку виконати зобов'язання в натурі;

• вилучення майна у боржника на користь кредитора для покриття заборгованості;

• застосування до порушника інших засобів, спрямованих на відновлення попереднього майнового стану потерпілого.

Майнове відшкодування шкоди, заподіяної товарами неналежної якості.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», статті 16

1. Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш високої міри відповідальності.

2. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом установленого строку служби (строку придатності), а якщо такий не встановлено - протягом десяти років з дати введення в обіг такої продукції її виробником.

При цьому на такого споживача покладається обов'язок довести:

• наявність шкоди;

• наявність дефекту в продукції;

• наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими шкодою та дефектом.  

Відповідальність, яка покладається на виробника (виконавця) відповідно до положень цього Закону, не залежить від дій або бездіяльності інших осіб, які мають відношення до шкоди, що завдана дефектною продукцією або продукцією неналежної якості.

3. Відповідальність перед споживачем за шкоду, зазначену в частині першій цієї статті, несе сторона, яка її завдала.

4. Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, незалежно від рівня його наукових і технічних знань.

5. Виробник (виконавець, продавець) звільняється від відповідальності, якщо доведе, що:

• шкоду завдано з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування продукції або дії непереборної сили;

• не вводив продукцію в обіг;

• дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства або виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади.

У сфері порушення прав споживачів законодавство України передбачає: - цивільно-правову відповідальність

- адміністративно-правову

- фінансово-економічну відповідальність

- кримінальну відповідальність та інші примусові заходи, спрямовані на захист прав споживачів-покупців.

Основним способом захисту порушеного права громадянина-споживача є відшкодування шкоди, яку було заподіяно товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Закон України "Про захист прав споживачів" (ч. 2 ст. 17) установлює, що право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної товарами (роботами, послугами) неналежної якості, визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від наявності договірних відносин із виробником (виконавцем, продавцем). Таким чином, право на відшкодування шкоди визнається не тільки за споживачем, який сам придбав товар (роботу, послуги), будучи однією з сторін відповідного договору купівлі-продажу (підряду), але і за тими громадянами, яким товар (результат роботи) був подарований споживачем, перейшов у спадок, був переданий за договором міни або оренди та ін.

Крім того, право на відшкодування шкоди мають не тільки громадяни, які отримали товар (результат роботи) від споживача за договором, але і будь-який інший громадянин, який постраждав у результаті використання товару (результату роботи) його власником.

У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені в межах терміну придатності (п. 6 ст. 14 зазначеного Закону).

Цей же Закон у п. 7 ст. 14 зобов'язує продавця, виробника безоплатно усунути недоліки товару (непродовольчого) протягом 14 днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги споживача або за згодою сторін в інший термін. За бажанням споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) аналогічний товар незалежно від моделі.. За ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплачених за товар грошових коштів;

- вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виробником, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виробника товару.

Статтею 708 ЦК України встановлено право покупця у разі придбання ним товару неналежної якості протягом гарантійного та інших строків:

- вимагати від продавця або виробника заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком різниці в ціні;

- вимагати від продавця або виробника відповідного зменшення ціни;

- вимагати від продавця або виробника безоплатного усунення недоліків товару чи відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

- відмовитись від договору і вимагати повернення вартості товару.

Для застосування встановлених законом санкцій за порушення умови договору про якість товару необхідно довести той факт, що товар є справді неналежної якості, має недоліки чи фальсифікований

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері торгівлі.

Адміністративна відповідальність в галузі торгівлі встановлена главою 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення — «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, фінансів і підприємницькій діяльності». У зазначеній главі містяться статті, що передбачають відповідальність за:

• порушення правил торгівлі та надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займалися підприємницькою діяльністю (ст. 155);

• порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами (ст. 155-1);

• обман покупця чи замовника (ст. 155-2);

• порушення правил торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробами (ст. 156);

• порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1);

• порушення встановленого порядку промислової переробки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів (ст. 156-2);

• дрібна спекуляція (ст. 157);

• порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159);

• торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160);

• незаконна торговельна діяльність (ст. 160-2);

• порушення порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю (ст. 164);

• недобросовісна конкуренція (ст. 164-3);

• зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (ст. 164-5);

• порушення порядку формування та застосування цін і тарифів (ст. 165-2);

Адміністративна відповідальність у галузі торгівлі зазвичай пов’язана з порушенням різних правил.

Справи про адміністративні правопорушення в галузі торгівлі розглядають: адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад ,районні (міські) суди (судді, органи внутрішніх справ (міліція); органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні органи державної податкової служби України ; органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

За вчинення правопорушень у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницькій діяльності застосовуються такі адміністративні стягнення, як попередження, штраф (у більшості випадків), конфіскація предметів торгівлі та виручки, виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини та марок акцизного збору.

Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері торгівлі.

Кримінальна відповідальність полягає у застосуванні заходу кримінального покарання щодо фізичних осіб, винних у скоєнні злочину. Така відповідальність передбачається нормами Кримінального кодексу України, зокрема, за:

• обман покупців та замовників (ст. 225);

• фальсифікацію засобів вимірювання (ст. 226);

• випуск або реалізацію недоброякісної продукції (ст. 227) та ін.

Кримінальна відповідальність у цих випадках передбачає штрафні санкції, громадські роботи, обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю залежно від виду скоєного злочину.

Стаття 225 КкУ.     Обман покупців та замовників

1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман по­купців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,- караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників,- караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 226 КкУ.     Фальсифікація засобів вимірювання

1.Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

2.   Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею,- караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до­ ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 227 КкУ.     Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякіс­ної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, прави­лам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах,- караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

41