1.2. Історія дослідження проблеми контролю як засобу мотивації персоналу

Дослідження контролю починає розвиватись в процесі зародження менеджменту, адже за будь-якої справою, навіть у давні часи, треба було слідкувати та контролювати всі дії для досягнення певних результатів, цілей або мети.

Історія управління налічує не один десяток років і навіть століть. Різні аспекти контролю як однієї з основних функцій процесу управління постійно простежуються у розвитку поглядів на управління.

Так, історію розвитку контролю можна простежити в міру проходження управлінських революцій, кожна з яких принесла свій внесок у розвиток поняття «контроль».

Перша управлінська революція відбулася 4-5 тис. років тому - в період формування рабовласницьких держав на Давньому Сході. У Шумері, Єгипті та Аккаді історики менеджменту відзначили першу трансформацію - перетворення касти священиків у касту релігійних функціонерів, тобто менеджерів. Контроль проявляється тут у вигляді відслідковування кількості податків, які повинна отримати церква.

Друга управлінська революція відбулася на тисячу років пізніше першої і відома практикою здійснення контролю за життям держави, які знайшли своє відображення в Кодексі законів царя Хаммурапі. Він видав Кодекс законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення. Для управління і контролю над великими володіннями потрібна ефективна адміністративна система, за допомогою якої можна було б успішно керувати країною на основі єдиних написаних законів.

Третя управлінська революція - «виробничо будівельна» відбувається через тисячу років після смерті Хаммурапі. Свідоцтва її знаходимо в Давньому Єгипті і Вавилонському царстві. Вона була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва [18, 124].

Так, у Вавилоні цар Навуходоноссор II (605-562 рр.. До н. Е..) Був автором не тільки проектів Вавілонської вежі і висячих садів, а й системи виробничого контролю на текстильних фабриках і в зерносховищах.

У Стародавньому Єгипті, при будівництві пірамід фараонів використовувалася система контролю за виконанням робіт. Контроль здійснювався завдяки впровадженню «правила десяти», при якому на кожного начальника припадало 10 підлеглих, сам же начальник підпорядковувався за таким же принципом своєму начальнику і т.д [10, 19-20].

Четверта революція - «буржуазно-індустріальна» практично збігається з великою індустріальною революцією 18 - 19 століть, яка стимулювала розвиток європейського капіталізму. Нова система власності прискорила розвиток промисловості. Вона привела до відділення управління від виробництва і капіталу, а потім і до перетворення адміністрації та менеджменту в самостійну економічну силу [18, 25].

В кінці 19 століття ряд вчених розширили уявлення про контроль за рахунок доповнення та конкретизації деяких його аспектів. Відбувається чітка спеціалізація роботи та виділення і виникає новий тип керівника підприємства - адміністратор (менеджер). Зміни в управлінні підприємством, тягнуть за собою зміни і в підходах до здійснення контролю. Так, наприклад, Дж. Мілл запропонував використовувати принцип єдиноначальності при здійсненні контролю, при цьому використовувати чіткі інтервали в контролі, а також контролювати на підприємствах не тільки працівників, але й матеріали.

П'ята управлінська революція лише посилила початкові тенденції, а початок ХХ століття стало переломним моментом у розвитку науки управління, завдяки якому управління стало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень. Родоначальник науки управління Ф.-У. Тейлор, запропонував абсолютно новий підхід до управління, і контролю в тому числі. У ході експериментів, які автор проводив на своєму підприємстві, було встановлено, що для підвищення продуктивності праці необхідні не тільки чіткий розподіл праці і науковий підхід до управління, але і чітка система контролю, яка дозволить відстежувати своєчасне виконання поставлених завдань.

Проте визнання контролю функцією менеджменту можна зустріти лише, з виникненням теорії адміністрування Анрі Файоля. У своїй книзі «Загальне і промислове управління» автор називає контроль однієї з найважливіших функцій адміністрування (управління). А. Файоль так визначає суть і призначення контролю: “Контроль у підприємстві полягає в перевірці – чи все протікає відповідно до прийнятої програми, згідно з даними наказами і встановленими принципами. Його мета – виявити помилки, щоб можна було їх виправити й уникнути їхнього повторення”. Контролювати – піклуватись про те, що все здійснювалось відповідно встановленим правилам і розпорядженням.

Теорія А. Файоля була продовжена його послідовниками Л. Урвік і Дж. Муні, які намагалися поглянути на організації з погляду широкої перспективи і визначити загальні характеристики і закономірності організації.

Так, основний внесок представників адміністративної школи для розвитку управління стало те, що вони намагаючись уявити управління як універсальний процес, що складається з декількох функцій, виділили контроль як особливий вид діяльності, нарівні з іншими функціями і тим самим позначили його роль в цьому процесі [19, 31].

Що стосується України, то в період виникнення теорії А. Файоля, в СРСР, у складі якого була Україна, був накопичений великий досвід забезпечення контрольних функцій - одного з основних важелів впливу на суспільство. Сотні тисяч людей здійснювали перевірки, ревізії, контролювали хід виконання програм і планів, зіставляли дані звітів, тобто забезпечували контроль у всіх сферах життя суспільства - від перлюстрації кореспонденції і прослуховування телефонних розмов до складання аналітичних звітів по всіх галузях народного господарства. Саме контроль і система жорстких репресивних заходів забезпечили таку тривалу живучість радянського ладу, незважаючи на всі його принципові недоліки.

Традиційно контроль вищестоящих органів за діяльністю керованої системи здійснювався з скрупульозною жорсткістю, оскільки централізація управління для забезпечення і виправдання існування цих органів вимагає саме такого контролю. Бюрократичний апарат під приводом важливості завдання міг тримати під оперативним контролем графік ходу робіт, кількість продукції, що випускається, виконання плану по основному асортименту і т. д., хоча далеко не завжди необхідно контролювати ці показники. Централізація найчастіше визначає каральний характер контролю, мета якого в цьому випадку - утвердження авторитету влади.

Сучасна теорія управління виробила чіткі вимоги до контролю: він повинен бути оперативним, гласним і об'єктивним. З іншого боку, контроль, якщо говорити про його психологічних аспектах, не повинен виконувати тільки каральні функції, а повинен бути формою прояву уваги до праці працівника, фактором мотивації його трудової діяльності. І нарешті, контроль має бути економічно доцільним: "Навіщо, - запитує К. Кіллен, – витрачати 25 доларів на те, щоб зловити клерка, який вкрав 1 долар?" Хоча цей приклад може зустріти і принципові заперечення, якщо вимоги до безумовної, скрупульозної чесності і невідворотність покарання підвести в абсолют. Сьогодні більшість найбільших корпорацій світу глибоко вивчають японські методи управління виробництвом, де в основі роботи технологічних ліній коштує не контроль, а бездефектна робота: зусилля фахівців спрямовані на ліквідацію самої можливості появи браку, і можливі дефекти усуваються ще на проміжних виробничих етапах, а не при контролі якості готового виробу.

В даний час арсенал методів контролю поповнився ще одним ефективним засобом – системою контролінгу, що дозволяє визначати хід виконання оперативних і довгострокових планів. Контролінг є дітищем основних видів сучасного менеджменту: стратегічного, інноваційного і фінансового і знайшов широку сферу практичного застосування, особливо у великих фірмах. (Кннорінг)

Дивлячись на дослідження, можна зробити висновок, що історія формування та розвитку контролю несе свій початок ще з 4-5 століття до нашої ери і до сьогодні. При чому з кожним роком вчені різник країн доповнювали, розвивали та збагачували поняття контролю.