ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТУРИЗМУ В ІНДІЇ………………..
Загальна характеристика країни………………………………….
Значення і місце туристичної індустрії в господарстві країни…..
Сучасний рівень розвитку і структура туристичної індустрії Індії..
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТУРИЗМУ В ІНДІЇ…………………………………………………………………
2.1. Передумови розвитку і розміщення культурно-історичних ресурсів….
2.2. Характеристика об’єктів культурно-історичного туризму………………
2.3. Культура Індії, її вплив на розвиток туризму………………………….
2.4. Зв'язок культурно-історичних і природничих ресурсів…………………
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ ІНДІЇ…………………………………………
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..
СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………
ВСТУП
Сьогодні розвиток туризму набуває особливого значення. Адже туризм це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів, оздоровлення та лікування населення. Вона стала можливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.
Туризм - це також своєрідна візитна картка країни, що знайомить зарубіжну громадськість зі станом економіки, розвитком національної культури, віковими традиціями духовним потенціалом нації. Це і є важлива стаття надходжень коштів до бюджету країни в тому числі і валютних.
За прогнозами експертів, саме ця галузь стає рушієм світової економіки у XXI столітті.
Індія – країна райських відтінків фарб, запашного аромату, витончених форм, древніх традицій, різноманіття різних мов, багатої архітектури і різноманітної географії. Сама назва цієї країни розбурхує уявою казкової таємничості, подобою могутніх магараджею, величчю гордих слонів і тигрів, красою первозданної природи джунглів.
Індія залучає безліч туристів з різних країн світу. Цьому сприяють наступні чинники: величезна територія з надзвичайно всілякою екзотичною природою і багатообразними рекреаційними ресурсами (велика кількість сонячного світла і тепла, морські пляжі, високогірний клімат), вигідне географічне положення в Індійському океані і в центрі Південної Азії, унікальні культурні цінності і історичні пам'ятники, етнічне різноманіття, економіка, що розвивається. Індія належить до найперспективніших рекреаційно-туристичних країн не лише Азійського макрорегіону, а й усього світу, тому дана тема є актуальною.
Метою написання курсової роботи є дослідження культурно-історичного потенціалу розвитку туризму Індії.
Для досягнення поставленої мети в курсовій роботівирішувалися наступні завдання:
1. Визначено значення та місце туризму в господарському комплексі
2. Проаналізовано сучасний рівень розвитку і структуру туристичної індустрії Індії
3. Обґрунтувано передумови розвитку і розміщення культурно-історичних ресурсів
4. Охарактеризовано провідні об’єкти культурно-історичного туризму
5. Досліджено культура Індії та її вплив на розвиток туризму
6. Визначенопроблем та перспектив подальшого розвитку культурно-пізнавального туризму Індії.
Об'єктом дослідження в курсовій роботі виступає культурно-історичний потенціал Інідії. Предметом виступають фактори та передумови виникнення, розвитку і популярностітуристського напрямку в цій країні, сучасний та перспективний рівень використання.
При написанні курсової роботи було використано методи аналізу, порівняння, бібліографічний, картографічний, графічний, літературно-аналітичний, історичний.
Теоретична цінність роботи полягає у об’єднанні і узагальненні матеріалів різних видань в одному документі.
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Перший розділ присвячений визначенні значення та місця туристичної індустрії в Індії. У другому розділі подається розгорнута характеристика культурно-історичного потенціалу країни, передумов його розвитку і розміщення. У третьому розділі викладено основні проблеми і перспективи розвитку культурно-пізнавального туризму Індії. Результати дослідження всистематизованому й узагальненому вигляді представлені у висновках.
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТУРИЗМУ В ІНДІЇ
Загальна характеристика країни
Індія є однією з найбільших країн світу. Розташована на півдні Євразійського континенту, на півострові Індостан Республіка Індія є 7-ю країною у світі за географічною площею – 3 287 590 км² (додаток А). Має берегову лінію завдовжки 7 тисяч кілометрів та кордони із Пакистаном на заході, Китаєм, Непалом і Бутаном на північному сході та Бангладеш і М'янмою на сході. . На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.
В Індійському океані Індії належать Лаккадівські, Андаманські та Нікобарські острови.
Територія лежить переважно в тропічному і субекваторіальному поясах. Клімат — мусонний. Середньодобові температури навіть у прохолодний сезон (жовтень — лютий) на північних рівнинах перевищують 18 °С. Кількість опадів у цілому значна, але дуже різниться за сезонами року і за територіями. Три сезони: сухий холодний — з жовтня по березень (вважається за кращий час для відвідин країни), сухий жаркий, — з квітня по червень і вологий жаркий — з липня по вересень. Найбільше їх випадає у вологий сезон (червень — вересень) і найменше в жаркий і посушливий (березень — червень). На північному сході і на узбережжях випадає за рік до 3000 мм опадів, на заході, в пустелі Тар, — менше 100 мм. У Індії знаходиться найвологіше місце на Землі — плато Шіллонг, тут випадає до 12 000 мм опадів в рік.
Столиця — Нью-Делі. Найбільші міста: Калькутта (понад 16 млн жителів), Мумбаї (Бомбей) (понад 15 млн жителів), Ченнаї (Мадрас) (6 млн жителів), Хайдарабад (5 млн жителів), Бенґалуру (4,5 млн жителів), Ахмадабад (4 млн жителів). За державним устроєм це — федеративна республіка.Країна поділяється на 25 штатів і 7 союзних територій.
Грошова одиниця Індії - індійська рупія, що складається з 100 пайсів. 1 USD = 45,90 INR.[46].
Офіційне ім’я країни, Індія, походить від старовинної перської версії назви Сіндгу (історична локальна назва річки Інд) [4].Давні греки називали індійців Індо— «люди Інду» [2].
В Конституції Індії та в офіційному користуванні існує також назва «Бгарат», яка походить від санскритського імені давнього індійського царя, історія якого викладена в поемі «Махабгарата». Третя назва — «Гіндустан» (з перської — «країна індійців») — існує з часів Великих Моголів, , однак офіційного статусу не має [3].
Індія друга після Китаю за населенням країна світу – 1 210 193 422 осіб(перепис 2011 р.). Поняття «індійці» об'єднує кілька спільнот. Більшість з них належить до двох мовних сімей: на півночі - це індоєвропейська мовна сім'я (індоарійська група), на півдні - дравидська. Найбільша етнічна спільність - хіндустанці, мова яких - хінді - проголошена державною. Хіндустанців майже 250 млн чоловік. Поряд з ними є ще 11 етнічних груп, кожна з яких налічує від 20 до 90 млн чоловік. Адміністративний поділ країни враховує це: штати створені за етнічною ознакою, місцеві мови в них також офіційні. Мовою державного спілкування є англійська.
Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють статус і заняття людини з дня її народження. Індійська каста — результат тривалого процесу становлення виробничих, правових та культурних відносин між людьми, які поділені між собою за походженням, професією, звичаями та законами [10, c.50-54].Кастова система засуджена і заборонена державою, але освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини.
Чотири великі релігії світу (індуїзм, буддизм, джайнізм та сікхізм) походять із Індії. Більше 800 мільйонів індійців (80,5%) є індуістами. Решта населення відноситься до релігійних груп: мусульман (13,4%), християн (2,3%), сикхів (1,9%), буддистів (0,8%).
Секуляризм — розділення церкви від держави, є одним з найфундаментальніших принципів індійських штатів і закріплені в Конституції Індії. Послідовники сотень різних віросповідань в цілому існують пліч-о-пліч віками, тим не менш, є іноді регіональні, обмежені, сектантські зіткнення. А також були випадки-поодинокі, масштабних релігійних зіткнень між послідовниками значних релігійних течій: мусульман — індуїстів чи індуїстів — сикхів, які доволі значуще відображалися на історії та суспільстві індійському.
Незважаючи на все різноманіття, загальні культурні риси і усвідомлення спільності історичної спадщини об'єднують жителів Індії в одне ціле. Індійська цивілізація нараховує понад 5 тис. років, її матеріальні пам'ятки - храми, мавзолеї, мечеті, палаци, форти трапляються повсюдно, багато з них відомі в усьому світі.
Індія країна з великою кількістю культурних і географічних відмінностей, що відбилося на формуванні індійських мов [47]. Мова гінді, найбільш вживана, є офіційною мовою в Індії. Англійська мова широко використовується в бізнесі і державному управлінні, має статус «офіційної мови», суттєвим також є її використання в освіті, особливо в середовищі вищої освіти. Крім того, у кожному штаті та союзній території використовують свою власну мову, як офіційну, і в Конституції Індії також визнаються, ще 21 мови, якими найчастіше користуються в індійському суспільствій їм надано офіційногого статусу. Слід відмітити, що дослідниками мовниками в Індії нараховано безліч діалектів, їх кількість сягає 1652 [44].
Господарство. За абсолютними розмірами валового національного продукту Індія входить до перших 15 країн світу. Якщо ж його поділити на 950 млн чоловік, то країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших[18]. В Індії є сучасні заводи і електростанції, космічна і атомна техніка, важка індустрія. Проте характер суспільства значною мірою залишається доіндустріальним. Це - сільськогосподарська країна. Понад 650 млн індійців, що дорівнює населенню всієї Європи, - сільські жителі. Для більшості, як і 3000 років тому, знаряддям праці є дерев'яне рало і серп, паливом - гній і солома, транспортом - віл або буйвол, формою обміну - бартер. Третина сільських жителів не має землі і є наймитами. В містах становище не краще. В Калькутті, що налічує 12 млн жителів, третина живе в нетрях, які є нагромадженнями примітивних халуп, а іноді просто візків або тентів. Те саме в Делі, Бомбеї, Мадрасі та інших містах. Ще й досі більша частина населення неписьменна.
Внутрішні відмінності. Для Індії характерні велика територія і природні, етнічні та господарські відмінності. Найважливішою і найвідомішою її частиною є Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок і годує (враховуючи Пакистан і Бангладеш) більш як півмільярда жителів Землі. Тут відбувалися найважливіші події індійської історії, звідси пішла і назва країни. Невипадково столицею Британської Індії була Калькутта, що відкривала з моря шлях у долину Гангу, а столицею незалежної Індії став стародавній Делі, розташований на вододілі Інду і Гангу.
Найбільш розвинуті штати сучасної Індії знаходяться на заході країни. Штати Пенджаб і Хар'яна (Північно-Західний район) дають країні товарне зерно. В штатах Гуджарат і Махараштра (Західний район) ще в доанглійську епоху виникли умови для розвитку капіталізму. Територія їх вигідно розташована щодо Суецького каналу і шляхів з Європою і СІЛА. Бомбей (11,8 млн чоловік) нині є головним фінансово-торговим, промисловим, транспортним і науковим центром. Його роль в Індії можна порівняти з роллю Нью-Йорка в США.
Східна Індія (Східний і Північно-Східний економічні райони) - порівняно відстала частина Індії. Проте тут знаходяться Калькутта (11,7 млн чоловік), що як і Бомбей, є провідним фінансовим та торговим центром країни, а також потужна вугільно-металургійна база Дамадарського басейну [42].
Південна Індія - головний район плантаційного господарства. Найбільшими містами тут є Мадрас (5,7 млн чоловік) і Бангалор (4,6 млн чоловік).
Значення і місце туристичної індустрії в господарстві країни
Розвиток туризму відіграє значну роль у залученні до бюджету країни валютних надходжень, демократизації суспільства, підвищенні культурного рівня людей. Він сприяє налагодженню взаєморозуміння та довіри між країнами й народами і є по суті складовою сучасних міжнародних відносин.
За обсягом експортних послуг туризм посідає третє місце у світі, поступаючись лише нафтовій промисловості та радіоелектроніці.
Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому.
Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище. Виділяють наступні характеристики сучасного туризму:
це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу і включаюча такі компоненти як подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування (ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);
провідний платник податків;
працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.
Згідно з даними останнього Барометра міжнародного туризму ЮНВТО протягом перших восьми місяців 2013 року в сфері міжнародного туризму зберігався високий попит. У період між січнем і серпнем кількість міжнародних туристів у всьому світі зросла на 5% завдяки хорошим результатам Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону і Близького Сходу. Група експертів ЮНВТО підтверджує цю позитивну тенденцію. Її оцінка періоду травень - серпень свідчить про істотне зростання впевненості і підтверджує обнадійливі прогнози на останні чотири місяці 2013 року.
У перші вісім місяців 2013 року число міжнародних туристських прибуттів у всьому світі збільшилося на 5%, досягнувши рекордної відмітки в 746 млн., - на 38 млн. більше порівняно з аналогічним періодом 2012 року, і попередніми роками також (табл.. 1.1.)
Число Міжнародних туристських прибуттів у світі (млн)
Після впевненого початку цього року, в піковий сезон в Північній півкулі попит в сфері міжнародного туризму залишався високим. У період з червня по серпень були досягнуті добрі результати, - в абсолютних показниках кількість міжнародних прибуттів і в липні і серпні перевищила 125 млн., а в червні вперше було перейдено рубіж в 100 млн. прибуттів. “Незважаючи на низькі темпи зростання світової економіки, міжнародний туризм продовжує демонструвати в більшості регіонів світу результати вище середнього рівня, створюючи значні можливості для сприяння зростанню зайнятості та розвитку місцевих економік”, сказав Генеральний секретар ЮНВТО Талеб Ріфаї на відкритті Європейського туристичного форуму у Вільнюсі.
Число міжнародних туристських прибуттів зростає у всіх регіонах.
В Європі (+5%) спостерігався найбільш інтенсивний ріст туризму в перші вісім місяців 2013 року, коли в регіоні було зареєстровано, згідно з оцінками, на 20 млн. більше прибуттів.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон (+6%) продовжував демонструвати стійкі темпи зростання, чому сприяла Південно-Східна Азія (+12%), де число прибуттів збільшилося приблизно на десять мільйонів.
Порівняно більш слабкі результати у Американського регіону (+3%), де в перші вісім місяців цього року кількість прибуттів зросла на 4 млн., при цьому кращі показники були зафіксовані в Північній Америці (+4%). В Африці (+5%) число прибуттів збільшилося на два мільйони завдяки відновленню активності туристичної діяльності в Північній Африці (+6%), в той час як на Близькому Сході після дворічного спаду число прибуттів зросла на 7%.
Позитивні результати за прибуттями також знаходять відображення в показниках доходів від міжнародного туризму, поданих за перші шість - вісім місяців цього року. Серед 25 країн, які отримують найбільші доходи від міжнародного туризму, двозначні показники зростання доходів були зареєстровані і в Індії – це +14%.
Переміщення туристів, що перетинають кордон країни, супроводжується платою в іноземній валюті подібно до того, як і при переміщенні товарів та послуг. Це дуже важливо для тих країн, які стали на шлях розвитку ринкової економіки. Бо ж вони мають дешеву робочу силу, відносно низькі ціни на продукти харчування, а також можуть розвивати виробництво більшості товарів та послуг на місці за мінімальних потреб в імпорті.
Туризм позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки надає певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг. В Індії цим питанням відноситься належне місце: готельний ринок Індії заслуговує на особливу увагу. Тут є різні місця розміщення, орієнтовані на гостей з різними доходами. Є готелі як недорогі, так і комфортабельніші. Окрім приватних готелів є готелі, що входять у відомі мережі.
Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт, не вивозячи його з країн. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки, природний потенціал залишаються на місці. Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп-тури, розширити культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком, реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного спрямування.
Таким чином, соціальне значення туризму полягає у забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використовування вільного часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших груп населення.
Отже, зважаючи на вище перераховані функції які виконує туризм, можна сказати, що він має велике значення і для економіки багатьох країн світу і для кожної людини індивідуально, тому внесок туризму в господарське життя важко переоцінити.