Тема 2. Методика словникової роботи

Завдання засвоєння словникового запасу українського мовлення. Принципи словникової роботи: тематичний принцип уведення лексики; обмеженого словникового мінімуму, нормування кількості нових слів; практичної цінності слова для даного етапу навчання; частотності уживання; уведення слова на основі чуттєвого досвіду дитини; засвоєння лексики в активній мовленнєвій практиці; описування понять і тлумачення їх значення; доступності слова за звуковим складом.

Методика засвоєння значення нового слова: відчуття окремих властивостей, ознак, якостей предмета; сприймання цілісного образу; формування уявлення про предмет, поняття; відображення поняття в слові. Методика закріплення слова: впізнавання слова; добір слова з наочним підказуванням; добір слова без наочного підказування. Дидактичні ігри та вправи на закріплення, уточнення та перевірку словникового запасу дітей: “Чарівна скринька”, “Чого не стало?”, “Що у торбинці?”, “Магазин”, “Відгадай на дотик”, “Що з чого зроблено?”, “Нагодуємо звіряток”; ігри з дидактичною лялькою; ігри з картинками; словесні дидактичні ігри: “Скажи одним словом”, “Скажи навпаки”, “Хто більше?”.

Тема 3. Методика формування граматичної правильності мовлення

Принципи формування граматичних умінь і навичок: послідовність уведення граматичних форм відповідно до труднощів та їх доступності; принцип однієї трудності; врахування специфіки рідної мови, зіставлення та порівняння граматичних явищ; автоматизації граматичних навичок; презентації граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання; повторюваності одних і тих самих граматичних форм у різних типових вправах та конструкціях (моделях); широке використання наочності; активної мовної практики.

Дидактичні ігри та вправи на закріплення граматичних форм української мови: “Чого не стало?”, “Чого більше?”, “Що змінилось?”, “Плутанина”, “Де ведмедик?”, “Лікарі”. Вимоги до дидактичних вправ: добір вправ відповідно до помилок та розмовної теми; мати чітко визначену мету та основне навчальне завдання; добирати граматичні форми не лише ті, у яких діти допускають помилки, а й інші, близькі граматичні форми засвоєні дітьми раніше; сприяти розвитку мислення; опора на знайомий матеріал, пов’язаний із життєвим досвідом дітей; використання наочного матеріалу; проводити емоційно, жваво, цікаво для дітей. Система словотворчих вправ: “Хто у нього мама?”, “Хто у кого?”, “Чиї дітки?”, “Назви професію”, “Хто що робить?”.

Тема 4. Методика розвитку зв’язного мовлення

Характеристика форм зв’язного мовлення: діалогічного і монологічного.

Методика навчання дітей розмовному (діалогічному) мовленню: зразок діалогу, прийоми стимулювання дітей до діалогічної розмови. Використання художніх текстів для зразка побудови діалогу: казок, оповідань, віршів-діалогів, скоромовок. Дидактичні ігри і вправи на розвиток діалогічного мовлення: “Магазин”, “Телефон”; “Хто швидше відповість на запитання?”, “Знайомство”, “Допоможемо Незнайці”. Використання народних хороводних ігор: “Ходить гарбуз по городу”, “Квочка”, “Панас”.

Принципи розвитку монологічного мовлення: навчання на зразках; самостійність побудови тексту; взаємозв’язок розвитку зв’язного мовлення з лексичним і граматичним напрямом навчання; наступність у навчанні тем, багаторазове повторення типових конструкцій. Навчання дітей опису, розповіді, міркуванню, переказу. Структура заняття навчання монологічному мовленню: 1) бесіда (за картинкою, за змістом художнього твору; про іграшку, предмет); 2) зразок розповіді вихователя; 3) вправляння у побудові розповідей дітей. Дидактичні ігри і вправи на розвиток монологічного мовлення: “Розкажи про предмет”, “Опиши картинку”, “Що розкаже про себе іграшка”; “Прочитай листа”, “Що я бачив”, “Подорож”.