14.Історичне значення та проблема спадщини Київської Русі.

Київська Русь відіграла велику роль в українській та світовій історії.

> Вперше об'єднала всі східнослов'ян­ські племена в одну державну організацію, а також поклала початок державності у багатьох неслов'янських народів (угрофін-ське населення Півночі, Поволжя).

> Сприяла формуванню у східних сло­в'ян більш прогресивних соціально-еконо­мічних структур, розвитку культури (виникла писемність, право, бібліотеки, храми і т.д.).

> Зміцнила обороноздатність східно-слов 'янського населення, захистивши його від фізичного знищення з боку кочовиків.

> Підняла авторитет східних слов 'ян у Європі, про що свідчать широкі між­народні зв'язки Київської Русі, шлюбні союзи з королівськими династіями Захід­ної Європи.

> Захистила Європу від кочових орд Сходу.

В історичній науці існує проблема спадщини Київської Русі.

> Концепція російського історика М.Погодіна: Київська Русь - початковий етап історії Росії; наступницею Київської держави стала Московська держава.

> Концепція українського історика М.Грушевського: історія та культура Київ­ської Русі творилися, в першу чергу, україн­цями, адже основною територією форму­вання держави слугувала Середня Над­дніпрянщина з центром у Києві, де спокон­віків жив український народ, нікуди з них не переселявся, створивши тут свої звичаї, мову, літературу, мистецтво. Спадкоємцем Київської Русі є український народ, а на­ступником Київської держави стало Га-лицько-Волинське князівство.

^ Концепція радянських істориків: спадок Київської Русі - це спільний здо­буток трьох народів - українського, ро­сійського і білоруського;

У сучасній історичній науці це питання залишається дискусійним, тісно пов'язаним з політичними інтересами.

Українські історики у новітніх наукових дослідженнях ("Історія України: Нове бачення"/Авт. кол.: О.Гуржій, Я.Ісаєвич, М. Котляр, О.Моця та ін. - К., 1996, "Історія України "/За загальною редакцією В.Смолія. - К., 1997), з сучасних позицій осмислюючи вітчизняну історію, доходять до висновку, що Київська Русь дала початок трьом народам - українському, російському і білоруському, стала витоком державності і культури кожного із них. А історики В. Шевчук та М.Тараненко ("Історія української державності". - К., 1999), погоджуючись в цілому з цим висновком, водночас зазначають, "що українці мають все ж таки більше підстав, щоб претендувати на історичну спадщину Київської Русі".

25.Формування української державності в ході національно-визвольної війни 1648-1676 рр.

На початку визвольної боротьби діяль­ність Б.Хмельницького і його сподвижників була спрямована на вирішеннятрьох основ­них завдань:

> формування власних збройних сил і залучення на свій бік реєстрових козаків;

> залучення до боротьби широких верств українського суспільства. Б.Хмельницький звертається з універсалами до населення, за­кликаючи до спільної боротьби проти Польщі. Повстанський рух дуже швидко набуває всенародного характеру і охоплює всю Україну;

> укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством (укладено в березні 1648р.).

На цей непопулярний союз гетьман пі­шов, щоб позбавити себе війни на два фронти, а також, щоб зміцнити своє вій­сько за рахунок татар (відразу зауважи­мо, що як союзник татари були ненадійни­ми і неодноразово зраджували українську сторону. Вони переслідували власну мету - максимально послабити Річ Посполиту, але й не дати можливості постати сильній козацькій державі).