2. Під дією чогось мати певні зміни в своєму складі: зазнавати роз­паду.

Книга – книжка

Книжка. Друкована праця у вигля­ді зброшурованих і оправлених арку­шів паперу з якимсь текстом.

Книга. Переважно велика обсягом або важлива за змістом: книга скарг, конторські книги.

Стан – становище

Стан, -у. З багатьох значень цього слова тут узято тільки потрібні для

зіставлення. 1. Те саме, що станови­ще, а також фізичне самопочуття або настрій тощо (відмінність полягає в тому, що ці слова часто сполучаються з різними словами): акти громадсько­го стану, внутрішній стан країни, во­єнний стан, економічний стан, міжна­родний стан, надзвичайний (винятко­вий) стан, неосудний (Іабо осудний) стан, родинний стан, санітарний стан, суспільний стан, станом на 1 січня, стан облоги, стан речей, стан справ, стан фінансів, безпорадний стан, не­безпечний стан, у занедбаному стані, моральний стан, стан душевної триво­ги, стан здоров 'я, стан невагомості, у нетверезому стані. Я ввесь час чека­ла чогось і тому завжди була в стані якогось неясного передчуття (М.Хви-льовий).

2. У фізиці: газоподібний стан, кри­тичний стан речовини, рідкий стан, твердий стан, стан плазми.

3. Соціальна група людей: духовний стан, купецький стан, розшарування суспільства на стани.

Становище. 1. Обставини, умови, в яких хтось, щось перебуває, існує, діє тощо: внутрішнє становище, мате­ріальне становище, становище на фро­нті, міжнародне становище, безвихід­не становище, критичне становище, смішне становище, скрутне станови­ще, виправити становище, шукати ви­ходу із становища, опинитися в стано­вищі безробітного.

2. Місце, роль у суспільстві, про­фесійному середовищі, родині тощо: нелегальне становище, соціальне ста­новище, рівноправне становище, зло­вживання своїм службовим станови­щем.

Суспільний – громадський

Суспільний. 1. Який стосується всього суспільства як сукупності від­носин, що зв'язують людей у процесі виробництва й відтворення їхнього матеріального життя. Вж. зі сл.: поділ праці, прогрес, розвиток, чинник, харак­тер виробництва, небезпека, праця, свідомість, науки.

2. Який виражає відносини, стано­вище людей у суспільстві. Вж. зі сл.: договір, клас, мораль, система, форма господарювання, буття, самовряду­вання.

3. Створений, нагромаджений сус­пільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання. Вж. зі сл.: продукт, фонди споживан­ня, надбання.

4. Який має, відчуває потребу жи­ти в суспільстві: суспільна людина; який живе в групі (про тварин): сус­пільні комахи (бджоли, оси, мурахи, терміти тощо).

Громадський. 1. Який стосується громади — групи людей, об'єднаних спільністю інтересів, становища то­що. Вж. зі сл.: осуд, суд, відвага, гігієна, догана, оранка, поведінка, по­дяка, рада, визнання, доручення, зав­дання, заохочення, звучання, акти, збори, кола.

2. Належний усій громаді, колек­тиву, суспільству; призначений для загального користування. Вж. зі сл.: вигін, обід, обробіток землі, хліб, центр, бібліотека, будівля, будова, зе­мля, канцелярія, каса, користь, уста­нова, худоба, господарство, лихо, май­но, тваринництво, харчування, гроші.

3. Який добровільно обслуговує різні сторони життя колективу. Вж. зі сл.: діяч, доглядач, інспектор, конт­роль, обвинувач, комісія, опікун, орга­нізація, доручення.

4. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільст­ва, пов'язаний з ним. Вж. зі сл.: поря­док, інтереси, права, справи.

Іноді допускається паралельне вживання слів суспільний і громадсь­кий зі словами: обов'язок, прибуток, рух, активність, власність, думка, ба­гатство, виховання, життя, стано­вище, інтереси тощо.

Місто – місце

МІСТО. Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова місто, виражені відмінюваним імен­ником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: у місті Києві, з міста Львова, під містом Варшавою. Звичай­но не узгоджуються, тобто зберігають початкову форму: а) назви, які рідко зустрічаються: поблизу грецького міс­та Волос; б) складені назви: під міс­том Великі Луки, у місті Кривий Ріг; в) назви міст у спеціальній літературі (географічній, військовій), в офіцій­них повідомленнях і документах.

Домовитися – договоритися

Домовлятися, домовитися, -влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лю­того (Ю.Шовкопляс); [Лікар:] Вас пустять у палату, я домовився (В.Ку­чер); — Дивися сам, — зітхнула ма­ти. — Змерзнеш — буди мене. — 'До­мовилися " (Вас. Шевчук).

Рахувати – вважати

РАХУВАТИ, -ую, -уєш. Називати числа в послідовному порядку; ви­значати кількість, суму тощо: рахува­ти секунди, хлопчик вже вміє рахува­ти, рахувати гроші. Я ще до школи навчився не тільки читати й писати, а й рахувати (А.Дімаров). Значень "розраховувати на когось, щось", "вважати" це слово не має.

Розповсюджувати – поширювати

ПОШИРЮВАТИСЯ - РОЗПОВ­СЮДЖУВАТИСЯ. Збігаються в зна­ченнях "передаватися, продаватися і т. ін. багатьом для придбання, озна­йомлення тощо; охоплювати дедалі більший простір та ін.": вірші поши­рювалися (розповсюджувалися) в спис­ках. У значенні "ставати відомим, приступним для багатьох" поширюва­тися вживається переважно з абстра­ктними іменниками (інтерес, ініціа­тива, ідеї), а розповсюджуватися — переважно при наявності активно­го суб'єкта (хтось розповсюджує щось).

Являється – є

Явлений, розм. Який з'явився пе­ред кимсь. Як троянду створити, ще не явлену світу? (П.Кочур); Ти вся — жага, ти вся — горіння, Ти — лук, стріла і тятива, Століттям явлене видіння, Моя зірнице світова (М.Риль­ський).

Явлений, явленими. Чудодійний. З явленою іконою трапилась неприємна оказія: на неї почав претендувати піп з другої парафії (С.Васильченко); [Ро­ман:] Не вмістяться зоряні мрії одвічні ні в мудрості чисел, ні в чуді явленнім (О.Левада).

Познайомитися – ознайомитися

Познайомитися, -млюся, -мишся. 1. (з ким). Завести, почати знайомст­во з кимсь. — Познайомимось ближче. Зовуть мене Валерій Іванович, я — ди­ректор школи (О.Гончар).

2. (з ким-чим). Те саме, що ознайо­митися.

Ознайомитися (з ким-чим). Дістати відомості про когось, щось, набути знань у чомусь. З світовими класика­ми я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С.Васильченко); — Ви дозволите ме­ні ознайомитися з вашими документа­ми? (Ю.Смолич).

Приймати – брати

БРАТИ. Сполу­чаються зі словами участь, до уваги, до відома, до серця.

Прошу - прошу

ПРОСИТИ, прошу, просиш. У першій особі однини, залежно від змісту, наголошується по-різному: а) прошу — звертаюся з проханням до когось зробити, виконати що-небудь.

— Розходьтесь, панове козаченьки, прошу я вас просьбою, не засмутіть гірше мене, молодої! (Марко Вовчок);

— Я знаю, що буде, — казав я, — збуде­ться мрія.. Тільки прошу тебе — не за­будь мене (Ю.Яновський); б) з відтін­ком ввічливого запрошення (запро­шую, будь ласка) — прошу. — Прошу, частуйтесь! Сестро, кумо! Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас, та пожий-те, — припрошувала Мотря (М.Ко­цюбинський); [Ліна:] Прошу дорогих гостей до господи. Вибачте, що затри­мали вас на порозі. Прошу! (Я.Мамон-тов).

Дзвонити – телефонувати

Телефонувати, недок. і док. Викли­кати по телефону, повідомляти теле­фоном.

Мішати – заважати

Мішати. За допомогою мішалки, ложки тощо перемішувати, збовтува­ти щось і т. ін.: мішати кашу, мішати ложкою в казані.

Дієслова недоконаного виду заважати і перешкоджати в зна­ченні "бути на перешкоді комусь, чо­мусь, ставати на заваді в чомусь" уживаються паралельно. Але дієслово доконаного виду перешкодити в цьо­му значенні вживається частіше, ніж завадити. Сьогодні, коли ніщо не пере­шкодить, почну писати (М.Коцю­бинський); — Я думала ви спите, боя­лась вам перешкодити (Леся Україн­ка); Данило поспішав, бо могла вдари­ти відлига і перешкодити походові (Д.Хижняк).

Опанувати – освоїти

Освоювати, освоїти. 1. Робити при­датним для використання; повніс-

тю використовувати, застосовувати: освоювати заболочені землі, освоїти проектну потужність машини, освої­ти асигновані кошти.

2. Навчатися користуватися чим-небудь; навчаючись, глибоко вивчати щось, оволодівати чимось: освоювати сучасну техніку, освоювати суміжні професії, освоювати виробництво но­вих будівельних матеріалів, освоювати досягнення передового досвіду, освою­вати тему.

Грати – відігравати

ВІДІГРАВАТИ - ГРАТИ. У зна­ченні "мати певне значення, вагу" вживається словосполучення відігра­вати роль. — Колись, щоб вижити, ве-

лику роль відігравала витривалість, мускульна сила, невибагливість до їжі (Є.Гуцало); Як відомо, азот відіграє величезну роль у житті рослин і тва­рин (з журналу).

Грати роль — втілювати в худож­нім образі на сцені, в кінофільмі то­що; удавати з себе когось. Марко Лу-кич [Кропивницький] грав роль Івана Карася легко, невимушено (з журналу); їй не стало більше сил грати роль, і во­на засміялася (Ю.Бедзик).

Робітничий – робочий

Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, нале­жний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, ро­бітнича честь.

Робочий. Прикм. від робота: робо­чий одяг, робочий час, робочий день, ро­бочий стіл, робочий план, робоча гіпо­теза

Стійкий – тривкий

Стійкий. Кінцева частина склад­них слів, яка означає "який не підда­ється впливу чогось, що вказано в першій частині" (вживається в тех­ніці, рослинництві): вогнестійкі ма­теріали, вогнестійкий шар ґрунту, жаростійка цегла, зимостійкий сорт, морозостійкі рослини.

...Тривкий. Те саме, що ...стійкий, але тільки в техніці: вогнетривка цег­ла, вогнетривкі матеріали

Стінний – стіновий

Стінний. Який стосується стіни; призначений для вивішування на стіні; настінний тощо: стінна кладка, стінний виступ, стінний годинник, стінний календар, стінна газета, стінна шафа, стінний розпис.

Стіновий. Який придатний або ви­користовується для спорудження стін: стіновий камінь, стінові мате­ріали, стінові панелі.