- •Відносини – взаємини.
- •Об’єм – обсяг
- •Керівництво – керування
- •2. Система або сукупність приладів, за допомогою яких керують машинами, механізмами тощо: автома-
- •2. Поміщицьке господарство в колишній Росії. Паничеві з поміщицького маєтку, чи пак економії, як тоді звали, склепав [коваль] поламаного велосипеда (б.Антоненко-Давидович).
- •Головний – основний
- •2. Зрідка. Те саме, що пам'ятка.
- •2. Те саме, що професіональний: професійний актор, професійна творчість.
- •Становище – положення – стан
- •Відтінок – відтинок
- •2. Під дією чогось мати певні зміни в своєму складі: зазнавати розпаду.
- •Суспільний – громадський
Головний – основний
Головний. 1. Прикм. від голова: головний біль, головний мозок, головний убір.
2. Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл.: зміст, метод, мотив, наголос, напрям, підсумок, показник, представник, приз, пункт, район, удар, крок, ідея, мета, надія, перешкода, порода, причина, проблема, риса, роль, тема, тенденція, турбота, умова, джерело, завдання, питання, сили.
3. Який рухається попереду когось, чогось; передній. Вж. зі сл.: вагон, дозор, загін, танк, автомашина.
4. Який перебуває в центрі чогось. Вж. зі сл.: вхід, корпус [університету], під Ьд, шлях, вулиця, дорога, пристань.
5. Який очолює що-небудь, старший над кимсь тощо. Вж. зі сл.: агроном, актор, економіст, інженер, лікар, отаман, помічник, режисер, штаб, квартира, підприємство, речення, управління.
Основний. Те саме, що головний 2. Вж. зі сл.: елемент, засіб, закон, зміст, капітал, колектив, мотив, наголос, напрям, обов'язок, осередок, показник, район вирощування, рід військ, сорт, тип, тягар, урок, факт, фонд, фундамент, відмінність, група, дисципліна, ділянка, олійна культура, маса, причина, риса, робота, споруда, суперечність, тема, умова, виробництво, завдання, значення, зусилля, знаряддя, питання, види зброї, заходи, сили.
Пам’ятник – пам’ятка
Пам'ятник, -а (кому, чому, рідше кого, чого). 1. Архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять або на честь когось, чогось: пам'ятник Т.Шевченкові, до пам 'ятника князеві Володимирові, пам'ятник Слави.
2. Зрідка. Те саме, що пам'ятка.
Пам'ятка (чого). Предмет матеріальної культури минулого; твір стародавньої писемності тощо: архітектурна пам'ятка, пам'ятка архітектури, літературна пам'ятка, пам'ятка літератури.
Зміст – смисл
Змістовий. Пов'язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось. Вж. зі сл.: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність.
Професіональний – професійний
Професійний. 1. Який стосується певної професії, пов'язаний з нею; фаховий; який об'єднує людей однієї або близьких професій: професійна підготовленість, професійна лексика, професійна хвороба, професійна організація, професійна спілка.
2. Те саме, що професіональний: професійний актор, професійна творчість.
Професіональний. Переважно який стосується професіонала, який займається певною професією; кваліфікований: професіональний боксер, професіональний театр.
Особа – особистість
Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільства, службова особа, гармонійний розвиток особи.
Особистість, -тості, ор. -тістю. Окрема людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність. З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна назвати лише того, хто віддав належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П.Загребельний); — Я обстоюю те, щоб кожна людина мала найповнішу змогу розвинути свою особистість, свої здібності (Є.Гуцало).