Відтінок – відтинок

Відтинок, -нка. Частина простору або часу; відрізок. Коли в їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло (В.Козаченко); Кроки стихли, лише ходики на стіні відсікали і кидали додолу короткі відтинки часу (М.Тарновський).

Відтінок, -нку. Різновид кольору, відмінний від основного силою тону; різновид якогось явища; додатковий вияв почуття, настрою тощо. Барва її лиця була й тепер рум 'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); Си­льний, глибокий баритон з м'якими, шовковистими відтінками рокотав над хвилями Дніпра (М.Руденко).

Обсяг – розмір

Обсяг, -у. Взагалі розмір, величи­на, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вж. зі сл.: брошури, будів­ництва, бюджету, виробництва, заго­тівель, знань, інформації, капітало­вкладень, книжки, поняття, послуг, про­грами, промислової продукції, роботи, рукопису, слова, тренувальних наван­тажень, величезний, невеликий, знач­ний, середній; визначити обсяг, підра­хувати обсяг, у повному обсязі, книжка обсягом 40 друкованих аркушів.

Результат – наслідок

Результат, -у. Остаточний, кінце­вий підсумок якоїсь діяльності, за­няття, розвитку тощо, показник; су­ма, яку одержують після певних мате­матичних дій: одержані результати, результати експерименту, результат спостережень. В усіх інших значен­нях результат і наслідок вживаються паралельно.

Відношення – ставлення

Відношення, р. мн. -ень. Взаємо­зв'язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вжива­ється зі словами: арифметичне, білко­ве, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синта­ксичне (але не Все це має пряме відно­шення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).

СТАВЛЕННЯ (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, став­лення до хворих, ставлення до праці.

Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.

Висвітлювати – освітлювати

У переносному значенні "робити відомим, поясню­вати, роз'яснювати щось у деталях" вживається висвітлювати (освітлюва­ти — зрідка). В журналах вона часто знаходила новий матеріал, читала на­укові розвідки, які по-новому висвіт­лювали те або інше питання в науці чи літературі (О.Донченко).

Виборчий – виборний

Виборний. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов'язків; якого заміщують шляхом виборів, а не призначення. Вж. зі сл.: старшина, особа, посада, служба, на­чальство, представники.

Виборчий. Який стосується прове­дення виборів та різних заходів, по­в'язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюле­тень, голос, закон, округ, агітація, діль­ниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори.

Зв’язати –пов’язати

Пов'язувати, -ую, -уєш, пов'язати, -яжу, -яжеш. Крім прямих значень (пов'язувати хустку, пов'язати снопи тощо), вживається в переносних зна­ченнях "єднати когось, щось; встано­влювати спільність, зв'язок, взаємну залежність між кимсь, чимсь; об'єд­нувати разом чим-небудь спільним". Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов язувала щира дружба (з журналу); Труд Франко тісно пов'язу­вав з боротьбою в ім'я кращого майбу­тнього (М.Рильський); Дуже ймовір­но, що вона пов'язує відповідь свою з його від'їздом (А.Головко).

Зв'язувати, зв'язати в цих значен­нях уживаються зрідка.

Скоро – швидко

Вжи­ваються паралельно, однак останнім часом у мовній практиці швидко зде­більшого виступає як прислівник, що виражає інтенсивність руху (швидко побіг), а скоро як прислівник з часо­вим значенням (через деякий час, не­забаром, невдовзі). — Спи. Я скоро прийду (Григорій Тютюнник); — Іди ж, стара, юшки дітям навари, бо вже й вечір скоро (М.Стельмах); Скоро по­між втікачами почалася сварка та ко­лотнеча (А.Кащенко).

Зазнати – понести

ЗАЗНАВАТИ, -наю, -наєш (чого). 1. Пізнавати на власному досвіді, пе­реживати щось переважно негативне; відчувати щось. Вж. зі сл.: горя, експ­луатації, заборони, зневаги, лиха, на­паду, невдачі, нещастя, поразки, при­ниження, розчарування (але й спокою).