Відносини – взаємини.

Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних тер­мінологічних сполук зі словами: агра­рні, вартісні, васальні, виробничі, гос­подарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земе­льні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціо­нальні, моральні, патріархальні, по­літичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, това­рні, товарно-грошові, торговельні.

Взаємини, -мин, мн. Взаємні сто­сунки між кимсь, чимсь; рідше — взаємозв'язок між предметами, яви­щами.

Об’єм – обсяг

Об'єм, -у. Довжина чогось у дов­жину, висоту й ширину, вимірювана в кубічних одиницях. Вж. зі сл.: ваго­на, кімнати, колби, котловану, куба, мозку, печі, повітря, посудини, при­міщення, рідини, серця, тіла, циліндра; великий, невеликий, значний, малий, повний, середній; визначити об'єм чого, циліндр об'ємом 300 кубічних сантиме­трів, тіло в об'ємі має 5кубічних деци­метрів, об'єм повітря збільшується при нагріванні.

Обсяг, -у. Взагалі розмір, величи­на, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вж. зі сл.: брошури, будів­ництва, бюджету, виробництва, заго­тівель, знань, інформації, капітало­вкладень, книжки, поняття, послуг, про­грами, промислової продукції, роботи, рукопису, слова, тренувальних наван­тажень, величезний, невеликий, знач­ний, середній; визначити обсяг, підра­хувати обсяг, у повному обсязі, книжка обсягом 40 друкованих аркушів.

Працівник – робітник

Працівник, -а. 1. Член якогось ви­робничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь га­лузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, ква­ліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газе­тний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру).

Робітничий. Прикм. від робітник; який складається з робітників, нале­жний робітникові, робітникам тощо: робітничий клас, робітничий клуб, ро­бітнича честь.

Значний – вагомий

Вагомий. 1. Який має вагу — важ­кість предмета: вагоме тіло. Пох. ва­гомість {фізична вагомість).

2. перен. Змістовний, авторитет­ний, переконливий: вагоме слово, ва­гомі цифри. Пох.: вагомість, вагомо (вагомо переконувати).

Значення, р. мн. -ень. 1. Суть чо­го-небудь; те, що це явище, поняття, предмет означає: значення слова. Віт­ри такі, що в буквальному значенні сьо­го виразу — стріхи зривало (Леся Українка).

2. Важливість, вага, роль когось, чогось: надавати значення чомусь, не має значення щось, практичне зна­чення.

Запущений – занедбаний

Тактичні – тактові

Тактичний. Який стосується такти­ки як сукупності прийомів або спосо-

бів, використовуваних для досягнен­ня мети або здійснення певної бойо­вої операції. Вж. зі сл.: маневр, план, схема, прорахунок, удар, успіх, бороть­ба, перевага, варіанти, заняття, захо­ди, ідеї, міркування, мислення, питан­ня, принципи, ракети.

Тактовний. Який володіє почуттям міри, такту в чомусь. Вж. зі сл.: вихо­вателька, людина, допомога, співчут­тя, використання, керівництво, бути тактовним.

Адресат – адресант

Адресат, -а. Одержувач листа, те­леграми тощо. Поштарка запакувала картину, і він написав адресу та прізвище адресата (Ю.Мушкетик).

Адресант, -а. Відправник листа, те­леграми тощо. Здивований, він почи­нає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата — Франко, прізви­ще адресанта — так само Франко (П.Колесник).

Статут – статус

Статус, -у. Правове становище: майновий статус, статус дипломата, дипломатичний статус, статус неза­лежної держави.

Статус-кво, невідм., ч. Становище, яке існує в якийсь певний момент: підтримувати статус-кво.

Статут, -у. Зведення правил, поло­жень, що визначають завдання, уст­рій, функції, порядок діяльності ор­ганізації, установи тощо: військовий статут, юридичний статут.

статуя див. скульптура.

Ефективний – ефектний

Ефективний. Який має потрібні наслідки, найбільший ефект; який

Є. Вживається в с. р.: початкове є. ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ - ЄВАНГЕ­ЛІЧНИЙ - ЄВАНГЕЛЇСТСЬКИЙ

викликає ефект. Вж. зі сл.: метод, прилад, промисел, промова, робота, слово, використання, добриво, співро­бітництво, ліки.

Ефектний. Який справляє сильне враження, ефект; розрахований на це. Вж. зі сл.: засіб, одяг, рух, жінка, картина, поза, сцена, вбрання, вико­нання, враження, світло.

Ділянка – дільниця

Ділянка. Частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за певною ознакою; частина тіла; переносно — сфера яко­їсь діяльності: ділянка вулиці, ділянка землі, ділянка поля, ділянка фронту, насіннєва ділянка, присадибна ділянка, скронева ділянка, наукова ділянка. Пох. ділянковий. У скл. сл.: сортоді-лянка.

Дільниця, -і, ор. -ею. Адміністрати­вно-територіальна або виробнича одиниця: виборча дільниця, лікарська дільниця, дільниця народного суду, бу­дівельна дільниця, виробнича дільниця, начальник дільниці, приміщення дільни­ці. Пох. дільничний.

дім див. будинок.