Єпархія Херсонська

Першим проповідником Віри Христової у Херсонесі, згідно давнього переказу, визнається апостол Андрій [Макарій, 109-110]. “І можна думати, — пише преосв. Макарій, — що його проповідь не зовсім залишилася тут безплідною, тому що, коли років через тридцять після нього — 94 р. прибув у ці місця, що знаходилися тоді під владою Риму, засуджений імператором Трояном на ув'язнення святий Климент, папа Римський, він знайшов тут більше двох тисяч християн, що займалися, за наказом того ж ворожого християнству уряду, тесанням і обробкою каміння для доставки їх у внутрішні міста імперії. Втім, справедливість потребує зауважити, що ці християни могли, звичайно, бути з місцевих жителів Криму, і зокрема Херсонеса, але могли бути і заслані сюди ще перше Климента з інших країв Римської держави» [Макарій, 110].

Наразі, згідно повідомлення житія святого, св. Климент, завдяки своїм проповідям і чудесам, навернув до християнства ледь не більшість населення Криму. Останнє є найвірогідніше, певним перебільшенням, але в усякому разі ми мусимо констатувати значне поширення християнства на півострові. Результатом цього стали нові гоніння на християн і убивство самого святителя (100 р.). Після цього впродовж другого і третього століть повідомлень про християн у Херсоні нема [Макарій, 110]. На сьогодні матеріальні свідчення про християнство на Боспорі відносяться до другої половини III-IV ст. [Шестаков, С. 13] Цим часом датується розпис із християнськими символами в склепі Кітею і каблучка з сердоліком, на яких було вирізьблено хрест та двох риб. До початку IV ст. можна віднести християнський медальйон з узбережжя Азовського моря та стелу Трифона з Пантікапея, прикрашену монограмою Христа. У самому Херсонесі відомі нечисленні християнські поховальні комплекси другої половини IV — початку V ст. Втім, культові християнські споруди цього часу не знайдені [Зубар, 1997, С. 15], що, очевидно, пояснюється гоніннями. Можна вважати однозначно доведеним і те, що на початку IV ст.

у Херсонесі вже існувала єпархія.

На сьогодні в науковій літературі відома спроба відкинути інформацію про раннє проникнення християнства на херсонеські терени. Ця контр версія була висунута В.М. Зубарем та Ю.В. Павленком в науково-популярному виданні “Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси” [Зубар, Павленко, 1988]. Не ставлячи під сумнів авторитет В. Зубаря, як дослідника Херсонеса, доводиться відзначити, що в тексті добре видне негативне ставлення автора до християнства, виражене значно сильніше, ніж навіть це було необхідно за тогочасних політичних умов. Таким чином, складно сприймати висновки даного автора однозначно.

До нашого часу дійшло житіє святих мучеників-єпископів херсонських, які проповідували Віру Христову в Херсонесі у різний час, починаючи з 300 року. Автором житія був, безперечно, херсонесець. Він був добре знайомий з топографією міста і пам’ятними для місцевих християн місцями, пов’язаними з життям та мучеництвом перших херсонеських єпископів [Шестаков, С. 19, 21]. Отже, власне, у нас нема жодних підстав не вірити наведеній у тексті житія інформації. Інша справа, що воно створене не раніше VII ст., що на думку В. Зубаря «не дає змоги бачити в них надійне писемне джерело щодо подій кінця III — початку IV ст. Агіографічні твори перших християнських єпископів повинні були створити місцевих святих, життя та діяльність яких пов’язана з конкретною історією міста» [Зубар, 1997, С. 16]. Ми не схильні до таких категоричних висновків, звичайно, протягом століть оповіді про перших херсонських єпископів могли увібрати в себе силу чисто фольклорних переказів. Проте, найвірогідніше, саме з 300 року започатковується безперервний ряд херсонських єпископів. Зокрема, підпис Херсонського єпископа стоїть під діяннями декількох Вселенських Соборів, в т.ч. першого в Нікеї і другого в Константинополі (381 р.) [Беляев, С. 55].

"Труди єпископів у Херсонесі на ниві приведення язичників і іудеїв до Віри Христової проходили не без боротьби, деякі з єпископів-місіонерів закінчили своє життя мученицьки. Але їхня проповідь не була даремною. Про це свідчать і численні розкопані храми — побудову деяких із них можна віднести до середини IV сторіччя. Це, насамперед, кафедральний храм міста, відомий в історичній і археологічній літературі під ім'ям Уварівської базиліки, можливо освячений в ім'я святих апостолів. Цей храм є складовою частиною великого єпископського кварталу, що, крім кафедрального храму, включає баптистерій (хрещальню), маленьку церкву в ім'я апостола Петра і резиденцію єпископа. До IV ст. можна віднести ще декілька храмів: Базиліку на горі, Західну базиліку, Східну базиліку, Печерний храм на головній вулиці, що по суті є мартирієм. За звичаєм Давньої Церкви всі храми будувалися на місці смерті, страждань або поховання мучеників. Херсонес не є винятком, і, хоча питання християнської топографії міста ще вивчені недостатньо, деякі храми можна здогадно зв'язати з мучениками. Так, Уварівська базиліка найвірогідніше — із єпископом Капітоном її будівельником; Західна базиліка і Мартириум — із єпископом Василієм, чотирьохабсидний храм біля головних міських воріт побудований на місці чуда єпископа Капітона" [Беляев, С. 56].

Починаючи з IV ст. Херсонес — крупне християнське місто, центр автокефальної єпархії [Беляев, С. 57]. Херсонеська Церква навіть під час значного розвою іконоборської єресі зберегла непохитну вірність православ’ю. Саме з цим періодом пов'язується звичайно заснування печерних монастирів недалеко від міста [Беляев, С. 57-58].