Лекція № 1 Тема: взаємодія лікарських засобів

Мета: засвоїти механізми взаємодії ліків на різних етапах: всмок­тування, розподілу в організмі, зв'язування з білками плазми крові, виділення із сечею та жовчю. Вивчити поняття фізіологічної взаємодії. Знати класифікацію видів взаємодії, розуміти визначення понять "синергізм", "сумація ефекту", "антагонізм". Вміти уникати поліпрагмазії в конкретних випадках лікування хворих, правиль­но підбирати медикаменти для запобігання їхній небажаній взаємодії.

Актуальність теми та її значення для практики

Під взаємодією лікарських засобів розуміють зміну ефекту одного або кількох препаратів у разі одночасного або попереднього вико­ристання іншого. Взаємодія медикаментів може бути корисною, сприяючи посиленню терапевтичної дії, запобігаючи побічним ефектам та ускладненням. В інших випадках взаємодія ліків може спричинювати небажані, а іноді й небезпечні для життя ефекти — зменшення терапевтичного впливу, посилення токсичності та інші побічні прояви.

Поєднане призначення кількох препаратів набуває все біль­шого застосування. Це пояснюється тим, що для досягнення бажаного фармакологічного ефекту часто буває недостатнім при­значення одного медикаменту. Крім того, багато пацієнтів (особ­ливо похилого віку) одночасно мають кілька захворювань, що потребує призначення препаратів різних груп.

Профілактика патологічних реакцій на медикаменти потребує від лікаря вдумливого обгрунтування призначення ліків, уникнення поліпрагмазії, знання механізмів їхньої фармакологічної та фар-макокінетичної взаємодії.

Під взаємодією лікарських засобів розуміють якісні та кількісні зміни ефекту одного лікарського препарату під впливом іншого. Не менш важливим є взаємодія ліків з харчовими продуктами (вжи­вається препарат натще чи на переповнений шлунок). Це впливає на резорбцію, розподіл, ефективність та переносимість препарату.

Лікарський засіб може вступати у взаємодію із самим собою. При повторному прийманні він може індукувати мікросомальне окислення іншої речовини і тим самим сприяти власному розпаду (подібне буває з барбітуратами). Медикамент може погіршувати власний вплив на органи.

Поєднане вживання ліків може мати бажаний або небажаний ефект. Раціональні комбінації можуть спричинювати посилення бажаного ефекту або зменшувати небажані ефекти. Наведемо такі приклади:

а) лікуючи артеріальну гіпертензію, ми використовуємо ком­бінацію ліків, які самі по собі не є ефективними антигіпертензивними засобами (адельфан, кристепін, трирезид К, нормотенз);

б) гестагени або естрогени, застосовувані ізольовано, призво­дять до порушення розвитку слизової оболонки матки; комбінація цих препаратів, що їх використовують для гормональної контрацепції, сприяє ЇЇ нормальному розвитку.

У лікарській практиці необхідно постійно враховувати взає­модію ліків з декількох причин:

• хворий у стаціонарі завжди отримує кілька препаратів (часом до 40);

• багато ліків є комбінацією кількох препаратів;

• у пацієнтів похилого і старечого віку та в дітей є особлива схильність до прояву небажаних ефектів.

Розрізняють три види взаємодії лікарських препаратів:

1. Фармацевтичну, яка відбувається за межами організму або в просвіті кишечнику.

2. Фармакокінетичну, яка вивчає розподіл або виведення пре­парату.

3. Фармакодинамічну, яка досліджує ефекти препаратів на функ­ціональному рівні.

За клінічним ефектом лікарські препарати можуть бути синергістами та антагоністами. Синергісти діють на однакові або різні рецептори, що посилює біологічний ефект. Наприклад: рифампіцин разом з ізоніазидом посилюють протитуберкульозну актив­ність; алкоголь разом з бензодіазепіном посилюють седативну дію.

Прикладом антагонізму ліків є взаємодія алкоголю та кофеї­ну, яку використовують у лікуванні алкогольної інтоксикації.