Методи розродження

І. Самостійне розродження природними пологовими шляхами припус­тиме при:

2. 1) недостатності лівого передсердно-шлуночкового клапана у стадії компенсації кровообігу. комбінованій мітральній ваді серця з переважанням стенозу лівого венозного устя у стадії компенсації кровообігу;

2. стенозі устя аорти у стадії компенсації кровообігу;

3. вроджених вадах серця "блідого" типу без порушення кровообігу;

2. гіпертонічній хворобі І чи II стадії, хорошій корекції АТ (коливання АТ в межах норми — граничної зони);

3. недостатності кровообігу І стадії, що спостерігалася під часвагітності й ліквідованої до терміну пологів (припустиме тільки у повторнороділь).

II. Зняття потуг шляхом операції накладання акушерських щипців показане при:

1. недостатності кровообігу І та II А стадії під час вагітності у першороділь і II А стадії у повторнороділь, незалежно від захворювання серця, що викликало декомпенсацію, навіть якщо до пологівкровообіг відновлено;

2. недостатності кровообігу II Б стадії, що спостерігалася під час вагітності й перейшла до терміну пологів у І і II А стадію;

1. порушенні кровообігу під час пологів;

3. нападах коронарної недостатності під час вагітності або під час пологів;

4. міокардиті (ревмокардиті, з недостатністю кровообігу І—II А стадії).

III. Розродження шляхом кесаревого розтину показано в разі:

1. недостатності кровообігу II Б — III стадії, що збереглася до терміну пологів, незалежно від захворювання, що викликало де­компенсацію серцевої діяльності;

2. ревмокардиту з важким порушенням кровообігу (IIБ — III стадії);

3. септичного ендокардиту;

4. миготливої аритмії;

5. легеневої гіпертензії з високим рівнем тиску;

6. гіпертонічній хворобі — III стадії;

7. поєднання серцевої та іншої акушерської патології (треба врахову­вати тяжкість кожної з них).

Бажано, щоб вибір методу розродження проводився акушером разом з те­рапевтом та анестезіологом.

Хвороби органів дихання та вагітність

Хвороби органів дихання не перешкоджають заплідненню і зустрічаються у вагітних з такою ж частотою, як і у невагітних репродуктивного віку. Найчастіше у вагітних спостерігаються такі хвороби органів дихання:

а) бронхіт — гострий та хронічний;

б) пневмонія — гостра та хронічна;

в) плеврит — сухий та ексудативний;

г) бронхіальна астма;

д) бронхоектатична хвороба вагітних.

У разі бронхолегеневої патології, вирішуючи питання про допустимість вагітності, лікар повинен враховувати характер хвороби, її стадію, наявність гнійно-запальних ускладнень, стан функції зовнішнього дихання і газообміну, вираженість дихальної та серцевої недостатності.

Загальні протипоказання до виношування вагітності у разі хвороб органів дихання.

1. Дихальна недостатність II стадії і вище.

2. Легеневе серце (легенево-серцева недостатність).

3. Гнійно-запальні хвороби органів дихання.

4. Дифузний пневмосклероз.

5. Наявність амілоїдозу.

Захворювання органів дихання, за наявності яких вагітність протипоказана.

1. Бронхіальна астма І стадії, тяжкий перебіг.

2. Бронхіальна астма II стадії.

3. Хронічна пневмонія з частими загостреннями.

4. Бронхоектатична хвороба.

5. Бульозна хвороба легень.

6. Емфізема легень з легеневою недостатністю.

7. Вади розвитку органів дихання за наявності дихальної недостатності або гнійно-запальних процесів.

8. Професійні захворювання легень, які супроводжуються дихальною недостатністю.

9. Ексудативний плеврит (будь-якої етіології).

10. Гіпоплазія легень, обумовлена кіфозом або кіфосколіозом.

Бронхіт не впливає на перебіг вагітності. Роділлі, що хворіють на бронхіт, мають бути госпіталізовані до обсерваційного відділення пологового будин­ку. Вагітну, яка хворіє крупозною пневмонією, потрібно негайно госпіта­лізувати до обсерваційного відділення. Пологи проводять у положенні роділлі напівсидячи під постійним наглядом за загальним станом хворої. З метою профілактики набряку легень рекомендується вдихання зволоженого кисню, пропущеного через етиловий спирт. Другий період скорочують за рахунок акушерських щипців.

Роділля з плевритом має бути госпіталізована до обсерваційного відділення. Вагітність ускладнює перебіг захворювання (особливо у разі ексудативного плевриту), тому після встановлення діагнозу необхідно проводити енергійне лікування залежно від етіології плевриту в умовах стаціонару. Після виписування зі стаціонару породіллю з плевритом необхідно передавати терапевту-пульмо-нологу для подальшого тривалого (2—3 роки) диспансерного нагляду.

У разі бронхіальної астми, як правило, вагітність не переривають, сприят­ливий результат досягається профілактичним лікуванням хворої препаратами кальцію, комплексом вітамінів групи В; за умов гормонозалежної форми — кортикостероїди, еуфілін, ефедрин, алупент.