2. Організація оборотних активів.

Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури обо­ротних активів, визначення їх потреб та джерел формування, а також кон­тролю за зберіганням і ефективністю їх використання називається органі­зацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принци­пах:

• створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує без­перервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне вико­ристання;

• раціональне розміщення оборотних активів, які є в наявності, за сфе­рами відтворюючого процесу в середині підприємства;

• формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

• створення фінансових резервів;

• контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних активів.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елемен­тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

На будь-якому підприємстві оборотні активи складаються:

1. Виробничі запаси.

2. Готова продукція.

3. Грошові кошти.

4. Дебіторська заборгованість.

5. Інші активи.

3. Необхідність визначення потреби в оборотних активах підприємства. Методи нормування.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську ді­яльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цін­ностями;

• організація процесу виробництва;

• умови реалізації продукції.

Якщо склад, структура і наявність оборотних коштів відпові­датимуть запланованому обсягу виробництва й реалізації, то під­приємство отримуватиме прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу вироб­ництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і забор­гованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромаджування надмірних запасів сировини, матеріалів, послаблення режиму еко­номії, створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів:

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних кош­тів забезпечує безперервність і безперебійність процесу ви­робництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продук­ції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів спри­яють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприєм­ницької діяльності.

Норма – це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, яка необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормально­го, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахун­ків.

Нормування здійснюється по таким статтям оборотних активів:

1. Сировина і матеріали.

2. Допоміжні матеріали.

3. Паливо.

4. Тара і тарні матеріали.

5. МШП.

6. Запасні частини.

7. Незавершене виробництво.

8. Напівфабрикати власного виробництва.

9. Готова продукція.

10. Витрати майбутніх періодів.

Нормування обігових коштів може здійснюватися 3 методами:

• прямим,

• аналітичним (економічним),

• методом коефіцієнтів.