44

РОЗДІЛ 9. УПРАВЛІННЯ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ У СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІЙ СФЕРІ

ПЛАН

9.1. Соціально-трудовий конфлікт його сутність і місце в системі соціальних протиріч.

9.2. Різновиди соціально-трудових конфліктів їх причини та функції.

9.3. Умови виникнення конфлікту з конфліктної ситуації і стадії його протікання.

9.4. Методи управління соціально-трудовими конфліктами які сприяють їх подоланню.

9.5. Стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру.

9.6. Посередництво і головні умови досягнення успіху у переговорах.

9.8. Страйки як крайній захід колективних трудових суперечок, їх суть, різновиди і проблеми врегулювання та вирішення.

9.9. Соціальне партнерство його примирна функція в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі(конфлікті).

• Резюме до розділу

• Терміни і поняття

• Питання для перевірки знань

• Тест до темирозділу

• Завдання для індивідуальної роботи

• Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал цього підрозділу, ви будете ЗНАТИ:

• сутність соціально-трудового конфлікту та його місце і роль для нормального розвитку суспільства

• різновиди соціально-трудових конфліктів їх причини та функції.

• методи управління соціально-трудовими конфліктами які сприяють їх подоланню.

• стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру.

• посередництво та головні умови досягнення успіху у переговорах.

• види страйків та методи врегулювання колективних трудових суперечок

• роль соціального партнерства в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі(конфлікті).

а також УМІТИ:

• характеризувати соціально-трудові конфлікти, їх причини, функції та наслідки(позитивні та негативні)

• аналізувати умови виникнення конфлікту з конфліктної ситуації, стадії його протікання та розробляти методи необхідні для його врегулювання

• розробляти стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру.

За справедливим зауваженням німецького конфліктолога Р. Дарендорфа, людська воля взагалі та воля політичного вибору зокрема “існує лише у світі регульованого конфлікту”. Тому тільки безупинне виявлення і врегулювання конфліктів може вважатися умовою нормального розвитку суспільства і всіх його інститутів.

9. 1.Соціально-трудовий конфлікт його сутність і місце в системі соціальних протиріч.

Перехід до ринкової економіки в Україні відбувається вкрай суперечливо. З одного боку, він супроводжується формуванням якісно нових правових соціально-трудових відносин, а з іншого наростанням конфронтації, соціальної напруженості, про що свідчать масові невдоволення - колективні трудові суперечки і конфлікти(страйки).

В основі наростання конфронтації лежать зростаючі соціальні протиріччя транзитивного етапу економіки, системи державного та соціального управління.

ПРОЦЕСИ соціальних протиріч – це:

процеси. що виникають при прагненні індивідів і соціальних груп задовольнити свої потреби за допомогою об'єктів і засобів, котрими інші індивіди і групи також намагаються реалізувати свої інтереси.

До основних протиріч . що склалися на сучасному етапі можна віднести:

В духовному житті:

• між бажанням поліпшити життя та нехтуванням духовності.

В політичному житті:

• між державою і суспільством (проблема легітимності);

• між різними гілками влади (законодавчої, виконавчої і судової);

• між державою й окремими інститутами політичної системи (наприклад, між державою і політичною партією);

• між державно-правовою системою та опозицією, що прагне цю систему змінити;

• між державою та особистістю (проблеми дотримання прав людини).

в правовій сфері:

• між декларованим правом громадян на правосуддя і неможливістю для більшості реалізувати його.

В економічному житті:

• між інтересами суспільства і приватного капіталу щодо володіння засобами виробництва та прибутком.

• відсутність справедливого розподілу прибутку між власниками контрольного пакета акцій та дрібними акціонерами.

• відсутність справедливого розподілу прибутку між капіталом і найманою працею.

• між декларативною обов'язковістю сплати податку та існуванням законодавче закріплених можливостей для ухиляння від цього обов'язку.

• між слабкістю національного капіталу та необхідністю конкурувати з транснаціональним капіталом на рівних.

• між декларованою підтримкою сільськогосподарського виробництва і його фактичною руйнацією

В соціальній сфері:

• між декларуванням повноцінного соціального захисту і реальною беззахисністю громадян.

в зовнішній політиці:

• між потужними потенційними можливостями України та її низьким статусом на міжнародній арені.

Соціальні протирічччя, об'єктивно притаманні людському суспільству. Але слід зазначити, що вони найбільш яскраво проявляються якраз в соціально-економічній сфері.

Процеси соціальних протиріч в соціально-економічній сфері проявляються в наступних формах:

• прихованих( змагання, конкуренція);

• відкритих (соціальна боротьба, соціальні і соціально - трудові конфлікти).

Змагання - специфічне соціальне явище, джерелом виникнення і розвитку якого є об'єктивні протилежності, протиріччя між людьми, зумовлені їхніми потребами і інтересами і викликані відхиленнями в результатах праці, пов'язаними з їхніми можливостями і хистом. Оскільки останні мають мінливий характер вони породжують активність, що і виступає в формі змагання.

Конкуренція - різновид змагання, а саме: економічне змагання, направлене на досягнення більш прибуткових умов виробництва і збуту товарів.

Соціальна боротьба - форма соціальних протиріч (суперництва), зумовлена існуючою в суспільстві соціальною диференціацією і направлена на задоволення докорінних, найбільш істотних інтересів соціальних груп в різноманітних сферах життя суспільства.

Соціальний конфлікт являє собою достатньо специфічну форму процесу соціальних протиріч ,адже, з одного боку, не всі протиріччя, що виникають між Основне визначення:

СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ ЦЕ ВИЩА СТАДІЯ РОЗВИТКУ ПРОТИРІЧ В СИСТЕМІ ВІДНОСИН ЛЮДЕЙ, СОЦІАЛЬНИХ ГРУП, СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА, ЯКА ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ МАКСИМАЛЬНИМ ПІДСИЛЕННЯМ ПРОТИЛЕЖНИХ ТЕНДЕНЦІЙ І ІНТЕРЕСІВ В ПОВЕДІНЦІ ІНДИВІДІВ І СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ І СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ ЇХ КОНФРОНТАЦІЄЮ І БОРОТЬБОЮ.

людьми є гострими, навпаки, деякі з них постійно сприяють активізації діяльності індивідів і груп. З іншого боку, лише в тих випадках, коли протиріччя досягають певної стадії розвитку, вони суб'єктивно усвідомляться людьми як такі, що порушують їхні інтереси і приводять до активних дій(боротьби),-можна говорити про конфлікт.

Що ж являють собою соціальні конфлікти ? Чи є вони дисфункцією організації, проявом відхилень в поведінці людей від прийнятих суспільних норм, аномалією в суспільному житті або ж це необхідна, нормальна форма соціальної взаємодії між людьми?

В історії розвитку людської думки в соцііальних науках представленіі дві точки зору на цю проблему.

Одна з них виходить з того що конфлікт всього лише тимчасовий стан суспільства, організації, що він може бути подоланий різними способами.

Друга точка зору, якої дотримуютьсяі більшість сучасних дослідників (таких, як Р. Дарендорф, Л. Козер), полягає в тому, що конфлікт є нормальний стан, об'єктивна властивість соціальних систем, зумовлена самою суперечливою природою суспільного життя.

Соціально - трудовий конфлікт — це певний вид соціального конфлікту який проявляється через зіткнення двох чи більш різнонаправлених сил, інтересів, поглядів з приводу соціально-трудових відносин і умов їхнього забезпечення.

Інакше кажучи - це стадія максимального розвитку протиріч між суб'єктами трудової діяльності в трудовій або пов'язаній з трудовою діяльністю сферами і являє собою силовий динамічний вплив, що здійснюється значним числом індивідів, соціальних груп на основі дійсного або сумнівного неспівпадання інтересів цінностей або нехватки ресурсів.

Сам термін «трудовий конфлікт»¹ вживається в нашому законодавстві з 1989 р., коли прийняли Закон СРСР «О порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов)» і діяв до моменту прийняття Верховною Радою України (квітень 1998 року)Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.

Головними суб'єктами соціально-трудового конфлікту виступають працівники, роботодавці, органи державного управління і місцевого самоврядування. Інститутами, що захищають і представляють інтереси працівників і роботодавців є відповідно профспілки й об'єднання роботодавців, підприємців. Соціально - трудовий конфлікт тісно переплітається з політичним, підтвердженням цьому служить участь у ньому владних структур і висування учасниками конфлікту поряд з економічними політичних вимог.

Вплив соціально -трудового конфлікту на громадське життя прослідковується у всіх сферах життєдіяльності суспільства. У цьому змісті результати впливу конфлікту на суспільство можна розділити на дві великі групи, що відповідають двом головним сферам — соціально-економічній і політичній. Соціально-економічні наслідки тісно пов'язані з виробництвом, матеріальною стороною і можуть бути оцінені не тільки як руйнівні, але і як творчі. Конфлікт нерідко сприяє перегрупуванню соціальних сил, загальному прогресу соціально-економічної сфери, формуванню нових соціально-трудових відносин.

Політична сторона конфлікту виявляється в політичних вимогах; в участі конфліктуючих сторін у владних відносинах, а також у діяльності владних структур; у сприянні кадровим змінам в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Соціально - трудовий конфлікт являє собою всебічний багаторівневий феномен соціально-трудових відносин. Він може відбуватися на макрорівні, тобто як великомасштабне протиборство різних соціальних сил, що мають протилежні економічні і політичні цілі; як менш масштабні зіткнення, при яких у протиріччя вступають інтереси працівників і роботодавців у межах галузі, регіону, підприємства; на міжособистісному рівні; працівник — роботодавець; працівник — керівник; працівник — державний службовець; керівник — державний службовець і ін.

Наука не дає точної відповіді на питання, де закінчується конфлікт звичайний і починається конфлікт трудовий. Вивчення природи трудового конфлікту вимагає комплексного підходу,- урахування суспільної думки, вивчення спрямованості дій учасників соціально - трудових відносин, мотивів поведінки сторін, ціннісних орієнтації конкретних індивідів тощо.