- •Тема 2. Гарантії прав працівників на охорону праці
- •I. Основні питання
- •1. Поняття та види гарантій прав працівників на охорону праці.
- •2. Загальні гарантії прав працівників з охорони праці. – це ті, які стосуються усіх працівників у будь – якій галуззі.
- •2.1. Гарантії прав працівників з охорони праці під час укладення трудового договору.
- •Право на інформацію з питань охорони праці (також стосується і виду під час дії тд)
- •Обмеження прийняття на роботу протипоказану здоров 'ю працівника.
- •2.2. Гарантії прав працівників з охорони праці під час дії трудового договору.
- •2.3. Гарантії прав працівників з охорони праці під час припинення трудового договору.
- •3.1.1. Забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.
- •3.1.2. Забезпечення працівників молоком та рівноцінними харчовими продуктами.
- •3.1.3. Забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням.
- •3.1.4. Забезпечення працівників газованою солоною водою.
- •3.1.5. Умови та порядок надання скороченого робочого часу.
- •3.1.6. Умови та порядок надання оплачуваних перерв санітарно – оздоровчого характеру.
- •3.1.7. Умови та порядок надання щорічної додаткової відпустки за роботу у важких і шкідливих умовах праці.
- •3.1.8. Особливості оплати праці працівників за роботу у важких і шкідливих умовах праці.
- •4. Гарантії прав жінок з охорони праці.
- •4.1. Гарантії прав з охорони праці усіх працюючих жінок.
- •4.2. Гарантії прав з охорони праці жінок у зв’язку з їх материнством.
- •6. Гарантії прав з охорони праці осіб з пониженою працездатністю.
3.1.4. Забезпечення працівників газованою солоною водою.
Робота в умовах значного опромінення, високої температури та за наявності великих фізичних навантажень негативно впливає на здоров'я працівників. Ці умови праці приводять до перегрівання, зневоднення і знесолення організму. Одним із заходів знешкодження негативного впливу цих факторів виробництва є споживання газованої соленої води.
Забезпечення працівників газованою соленою водою є обов'язком власника або уповноваженого ним органу. Постачання водою здійснюється за його кошти, тому працівники не несуть жодних витрат на її одержання.
Газованою соленою водою забезпечуються працівники гарячих цехів і виробничих дільниць. Конкретні цехи і виробничі дільниці, де організовується її постачання, встановлюються органами санітарного нагляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.
Визнаючи цехи і виробничі дільниці, вказані суб'єкти повинні враховувати положення постанов Секретаріату ВЦРПС від 11 червня 1934 року "Про постачання робітників гарячих цехів газованою соленою водою" і від 15 квітня 1935 року "Про поширення постанови Секретаріату ВЦРПС від 11.06.1934 р. "Про постачання робітників гарячих цехів газованою соленою водою" на котельні і машинні зали електростанцій". Ці нормативно-правові акти передбачають гарячі цехи, робота в яких надає працівникам право на забезпечення соленою газованою водою. До них, наприклад, належать: доменні, мартенівські, прокатні цехи, випалювальні і інші цехи металопромисловості, гути склозаводів, горни порцеляно-фаянсових і цегляних заводів, котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах. Слід зауважити, що цей перелік не є вичерпним і у кожному конкретному випадку органи санітарного нагляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом вирішують питання про визнання цеху чи дільниці такими, виконання робіт в яких дає право на одержання газованої соленої води.
Працівники забезпечуються газованою соленою водою в розрахунку 4-5 л на людину в зміну. Постачання проводиться шляхом розташування апарату по виготовленню соленої газованої води безпосередньо у цехах, де виконуються роботи, або шляхом доставки води з центральне розташованого.
Водночас власник або уповноважений ним орган зобов'язаний постачати працівників доброякісною прісною водою.
Порядок виготовлення і постачання працівників газованою соленою водою передбачено в Інструкції для впровадження раціонального питного режиму у гарячих цехах, затвердженої Постановою Секретаріату ВЦРПС від 11 червня 1934 року.
3.1.5. Умови та порядок надання скороченого робочого часу.
Встановлення пільгового робочого часу і часу відпочинку. Гарантії прав працівників, що працюють у шкідливих і важких умовах праці забезпечуються шляхом встановлення пільгового робочого часу і часу відпочинку. Ці працівники працюють на умовах скороченого робочого часу, максимальна тривалість роботи не може перевищувати 36 годин у тиждень. Конкретний перелік посад і професій, що дає право на скорочений робочий час, формується на основі Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. за № 163.