3.1.3. Забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням.

З метою профілакти­ки професійних захворювань передбачає право працівників, що працюють в особливо шкідливих умовах праці, на одержання лікувально-профілактичного харчування. Воно надається у відповідності до Правил безплатної видачі ліку­вально-профілактичного харчування, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 року за№4/П-1.

Право на його одержання мають лише ті працівники, які виконують роботи, передбачені у Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, затвердженому постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 року за № 4/П-1. На підприємствах, в установах, організаціях на його основі та за результатами атестації робочих місць приймаються конкретні переліки ви­робництв, професій і посад, робота в яких дає право на одержання спеціального харчування, що є складовою частиною колективного договору.

У Правилах безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування вста­новлено категорії працівників, яким також надається спеціальне харчування. Ці випадки у тій чи іншій мірі пов'язані з негативним впливом шкідливих факторів виробництва на здоров'я працівника. До таких категорій належать:

- працівники інших виробництв, цехів підприємства і працівники, зайняті на будівельних, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних і пусконалаго­джувальних роботах, що працюють повний робочий день у діючих виробни­цтвах, цехах (на дільницях) з особливо шкідливими умовами праці, в яких як основним працівникам, так і ремонтному персоналу надається харчування;

- робітники, що проводять чистку і підготовку устаткування для ремонту або консервації в цехах (на дільницях), робітники яких одержують лікувально-профілактичне харчування;

- інваліди внаслідок професійного захворювання, що користувалися лікуваль­но-профілактичним харчуванням безпосередньо перед настанням інвалід­ності, спричиненої характером роботи. Це харчування вони одержують до припинення інвалідності, але не більше ніж шість місяців з дня встановлення інвалідності;

- працівники, які мають право на одержання лікувально-профілактичного хар­чування, але у зв'язку з початковими ознаками професійного захворювання тимчасово переведені на іншу роботу. Право на харчування зберігається за ними не більше ніж на шість місяців;

- жінки, якщо вони до настання відпустки по вагітності і пологам користували­ся правом на безоплатне одержання лікувально-профілактичного харчування. Зазначене право зберігається за ними на весь період цієї відпустки.

Вагітні жінки, жінки, які годують грудьми дитину або мають дитину віком до одного року і тимчасово переведені на іншу роботу у зв'язку з необхідністю уникнення контакту з шкідливими речовинами, мають право на одержання ліку­вально-профілактичного харчування на весь період переведення.

Працівники, які мають право на одержання лікувально-профілактичне хар­чування, забезпечуються ним лише у дні фактичного виконання робіт на ви­робництвах, професіях і посадах, що передбачені у згадуваному вище Переліку. Харчування також надається і в дні захворювання працівника з тимчасовою втратою працездатності, якщо таке за своїм характером є професійним і хворо­го не госпіталізовано.

Правилами безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування пе­редбачені випадки, коли працівники не одержують його. Ці випадки можна звести до наступних груп:

- дні, коли працівник відсутній на роботі і не виконує своєї трудової функції, встановленої трудовим договором. До них належать періоди перебування працівника у відпустці, на навчанні з відривом від виробництва, у лікарні або санаторії на лікуванні, у профілакторії, виконання ним державних або громад­ських обов'язків, а також періоди тимчасової непрацездатності при загальних захворюваннях;

- дні, коли працівник перебуває у відрядженні. У цьому випадку слід відрізняти знаходження працівника у відрядженні від роз'їзного характеру роботи, за на­явності якої працівнику виплачується грошова компенсація для придбання лі­кувально-профілактичного харчування на умовах, передбачених колективним договором;

- дні, коли працівник виконує роботи на дільницях, де лікувально-профілактич­не харчування не встановлено.

Лікувально-профілактичне харчування, як правило, надається у формі гаря­чих сніданків перед початком роботи, а працівникам, що працюють в умовах підвищеного тиску (у кесонах, у лікувальних барокамерах, на водолазних ро­ботах) — після вишлюзування. В окремих випадках за погодженням з медико-санітарною частиною підприємства (у разі її відсутності — місцевою санітарно-епідеміологічною станцією) гарячі сніданки можуть видаватися під час обідніх перерв.

Для працівників, зайнятих у виробництвах, професіях і посадах, перерахова­них у розділі VIII і у підрозділах 6,7 розділу IX Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне одержання лікувально-профілак­тичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, таке хар­чування видається лише у формі безплатних вітамінних препаратів.

Лікувально-профілактичне харчування незалежно від форми надання готу­ється на основі Раціонів лікувально-профілактичного харчування і норм без­платної видачі вітамінних препаратів, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 року за № 4/П-1, з дотриманням Правил безплатної видачі лікувально-профілак­тичного харчування і інших нормативно-правових актів.

Лікувально-профілактичне харчування має цільове призначення і повинно бути надане працівникові. Не дозволяється його видача за попередній період чи компенсація несвоєчасно одержаного харчування, аналогічно як і заборонено видавати харчування додому. У п. 8 Правил встановлено виключні випадки, коли лікувально-профілактичне харчування видається у вигляді готових страв додому, що спричинено неможливістю його одержання за станом здоров'я або віддаленістю місця проживання працівника.