- •Тема 2. Гарантії прав працівників на охорону праці
- •I. Основні питання
- •1. Поняття та види гарантій прав працівників на охорону праці.
- •2. Загальні гарантії прав працівників з охорони праці. – це ті, які стосуються усіх працівників у будь – якій галуззі.
- •2.1. Гарантії прав працівників з охорони праці під час укладення трудового договору.
- •Право на інформацію з питань охорони праці (також стосується і виду під час дії тд)
- •Обмеження прийняття на роботу протипоказану здоров 'ю працівника.
- •2.2. Гарантії прав працівників з охорони праці під час дії трудового договору.
- •2.3. Гарантії прав працівників з охорони праці під час припинення трудового договору.
- •3.1.1. Забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.
- •3.1.2. Забезпечення працівників молоком та рівноцінними харчовими продуктами.
- •3.1.3. Забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням.
- •3.1.4. Забезпечення працівників газованою солоною водою.
- •3.1.5. Умови та порядок надання скороченого робочого часу.
- •3.1.6. Умови та порядок надання оплачуваних перерв санітарно – оздоровчого характеру.
- •3.1.7. Умови та порядок надання щорічної додаткової відпустки за роботу у важких і шкідливих умовах праці.
- •3.1.8. Особливості оплати праці працівників за роботу у важких і шкідливих умовах праці.
- •4. Гарантії прав жінок з охорони праці.
- •4.1. Гарантії прав з охорони праці усіх працюючих жінок.
- •4.2. Гарантії прав з охорони праці жінок у зв’язку з їх материнством.
- •6. Гарантії прав з охорони праці осіб з пониженою працездатністю.
3.1.6. Умови та порядок надання оплачуваних перерв санітарно – оздоровчого характеру.
Працівникам, що працюють у шкідливих і важких умовах праці, надаються перерви санітарно-оздоровчого призначення для обігріву, відпочинку та ін. (ст.168 КЗпП України). Ці перерви включаються в робочий час і підлягають оплаті. Особливості правового регулювання надання цих перерв встановлюються у нормативно-правових актах, прийнятих як на централізованому рівні,29 так і в локальних нормативно-правових актах (наприклад, Правилах внутрішнього трудового розпорядку).
З метою уникнення або зменшення негативного впливу умов праці на життя і здоров'я людини працівникам надаються спеціальні перерви. Оскільки ці перерви мають цільове призначення і на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок їх надання, то працівник повинен використати їх фактично. Відповідно заміна такого виду гарантії права на охорону праці працівникам, грошовою компенсацією не повинна допускатися.
Перерви, які надаються працівникам з метою запобігти переохолодженню та перевантаженню (перенапруженню) їх організму, що включаються у робочий час і підлягають оплаті за загальними правилами.
Отже, перерви надаються:
а) для обігрівання працівникам, що працюють:
- у холодну пору року на відкритому повітрі,
- у закритих неопалювальних приміщеннях;
б) для відпочинку вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством.
Стаття 168 КЗпП України встановлює право працівників на одержання зазначених перерв і обов'язок власника або уповноваженого ним органу обладнати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників. Порядок їх надання встановлюється на централізованому, регіональному і локальному рівнях правового регулювання. Тому працівники не можуть самовільно встановлювати перерви для обігрівання, як і самовільно припиняти виконання робіт. Такі дії є порушенням внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації і працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Порядок і особливості надання цих перерв передбачено Правилами про роботу на відкритому повітрі у холодну пору року, затвердженими обов'язковою постановою Народного комісаріату праці СРСР від 11 грудня 1929 року, що є чинними у тій частині, яка не суперечить трудовому законодавству України.
Правилами визначено критерії, які обумовлюють одержання працівниками перерв для обігрівання. Це температура та сила вітру, що наявні при виконанні робіт на відкритому повітрі. Якщо ж роботи виконуються у закритих неопалю-вальних приміщеннях, то до уваги береться лише температура, встановлена для виконання робіт за тихої погоди. Конкретні величини температури і сили вітру у відповідному кліматичному районі встановлюються місцевими виконавчими комітетами.
Переліки працівників, які мають право на одержання перерви для обігрівання, кількість і тривалість перерв, що надаються, обладнання місць і надання засобів для обігрівання встановлюються за угодою власника або уповноваженого ним органу і профспілковою організацією. Враховуючи договірний характер правового регулювання, зазначені питання повинні бути передбачені у колективному договорі.
Вантажникам та деяким іншим категоріям працівників надаються спеціальні перерви для відпочинку, що включаються у робочий час. Порядок їх надання регулюється Правилами про умови праці вантажників на вантажно-розвантажувальних роботах, затвердженими Наркомпраці СРСР від 20 вересня 1931 року, а конкретна тривалість і розподіл цих перерв встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У холодну пору року їм надається перерва для обігрівання у відповідності до Правил про роботу на відкритому повітрі у холодну пору року, затверджених обов'язковою постановою Наркомпраці СРСР від 11.12.1929 р.