6.8. Трудові спори

Під трудовими спорами розуміються неурегульовані розбіжності між власником і працівником з приводу застосування діючого законодавства про працю, встановлення нових змін умов праці. Незалежно від форми трудового договору індивідуальні трудові суперечки на всіх підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності, вони розглядаються у комісіях з трудових спорів (КТС), у районних і міських судах.

КТС обирається загальними зборами (конференцією трудового колективу) з числом працюючих не менше 15 осіб. Порядок обрання, склад і строк повноважень комісії визначається загальними зборами трудового колективу. У складі комісії повинно бути не менше 50 % робітників. Вона обирає зі свого складу голову, замісника і секретаря. За рішенням загальних зборів на великих підприємствах комісії можуть створюватися в підрозділах підприємства. КТС створюються на всіх підприємствах, організаціях незалежно від форми власності. КТС повинна мати приміщення, комп’ютер, необхідну літературу, вести облік і зберігання заяв, готовити і видавати рішення. Трудова суперечка розглядається, якщо працівник сам чи за допомогою профкому не врегулював розбіжності в переговорах з власником.

Працівник може звернутися до комісії в тримісячний строк від дня, коли він довідався або повинен був довідатися про порушення свого права, у суперечках про виплату належної йому зарплати – без обмеження строку.

У випадку пропуску з поважних причин встановленого строку комісія може

його поновити. Трудова суперечка розглядається в 10-денний строк від дня подання заяви в присутності працівника і представників власника. За бажанням працівника при розгляданні суперечки від його імені виступає представник профкому, інша особа або адвокат. У випадку неявки працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви переноситься на наступне засідання. При повторній неявці працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах 3-хмісячного строку від дня, коли він довідався або повинен бути довідатися про порушення свого права.

Комісія має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних і бухгалтерських перевірок, зажадати від власника необхідні розрахунки і документи. Засідання комісії правочинне, якщо присутні 2/3 членів її складу.

Працівник і власник мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Причина повинна бути мотивована (особиста зацікавленість члена КТС у вирішенні справи). Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Протокол засідання підписується головою або його заступником і секретарем. Комісія повинна вислухати заявника, опитати свідків, ознайомитись з усіма наявними документами. Комісія приймає рішення більшістю голосів її членів, що присутні на засіданні. Копія рішення комісії в 3-денний термін вручається працівнику і власнику. Ухвалені рішення повинні виконуватись негайно. У випадку незгоди працівник або власник можуть оскаржити її рішення в суді в десятиденний строк від дня вручення їм витягу з протоколу засідання або його копій. Пропуск зазначеного строку не є підставою для відмови в прийомі заяви. Визначивши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути суперечку по суті. Рішення комісії по трудовим справам мають обов’язкову силу.

У судах розглядаються трудові спори за заявами:

1. працівника або власника, коли вони не згодні з рішенням комісії підприємства;

2. працівника, якщо він вирішив звернутися безпосередньо до суду;

3. прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії суперечить діючому законодавству.

Безпосередньо в судах розглядаються трудові суперечки за заявами:

1. підприємств, установ, організацій, де КТС не існують;

2. про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміни дати і формулювання причини звільнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

3. власника про відшкодування шкоди працівником, нанесеної ним підприємству.

Працівник звертається до суду в 3-місячний строк від дня, коли він довідався або повинен був довідатися про порушення свого права, а за справами про звільнення у місячний строк від дня вручення копії наказу про звільнення або від дня видачі трудової книжки. У випадку порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення зарплати без обмеження строку.

Власник може звернутися до суду для відшкодування заподіяного працівником збитку на протязі року від дня виявлення нанесеної шкоди.

У випадку пропуску з поважних причин строку суд може його поновити. Позови по трудових справах вправі пред’явити від імені працівників профоргани. Вони можуть виділяти своїх представників для захисту в суді інтересів працівників, навіть коли позов заявлений працівником. Ці представники можуть виконувати передбачені законодавством процесуальні дії. Позивачі-працівники і виступаючі від їх імені профоргани звільняються від сплати держмита і судових витрат. Якщо позов працівника задовольняється, то судові витрати, у тому числі і держмито, стягуються з відповідача.

При відмові в позові судові витрати з жодної сторони не стягуються. У випадках, коли позивачем є підприємство, з нього стягуються судові витрати (по суперечці про матеріальну відповідальність працівника).

Тільки працівник-позивач може змінити свої позовні вимоги, збільшити або зменшити їх, змінити предметні підстави позову, відмовитись від позову. Вирішення суперечки в суді може закінчуватись і мировою угодою. Оскаржити рішення суду у вищестоящому суді може будь-яка сторона в 10-денний строк. У той же строк воно може бути опротестовано прокурором. Якщо цей строк пропущено, позивачі втрачають право на подачу скарги. Але, коли позивач доведе поважну причину пропуску, суд може поновити його.

Закон України від 03.03.1998 р. «Про порядок розгляду колективних трудових суперечок» регулює їх вирішення.

Сторонами колективного трудового конфлікту є наймані працівники або профспілкова організація, що уповноважена працівниками, і власник; на національному рівні – наймані працівники однієї або декількох галузей або профспілки, що їх представляють. Моментом початку є день, коли представницький орган найманих працівників отримав від власника повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і ухвалив рішення щодо незгоди з рішенням власника, або коли строки розгляду минули, а відповіді від власника немає.

Предмет колективного трудового спору і порядок його вирішення. Це законні інтереси і права об’єднаних працівників, навіть коли стороною, що суперечується, є профспілка, яка в конкретному спорі здійснює свою захисну функцію. Наприклад, при розбіжностях про зміну норм праці, відрядних розцінок праці, встановлення система зарплати, надбавок і доплат, режиму робочого часу, питань охорони праці.

Предметом трудового спору можуть бути: права, законні інтереси декількох трудових колективів всієї галузі, усієї держави.

Порядку вирішення колективних трудових спорів передує стадія врегулювання розбіжностей самими сторонами. Вимоги працівників формулюються і затверджуються загальними зборами (конференцією) працівників або формулюються шляхом збору підписів і вважаються діючими при наявності не менш 50 % підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації.

Разом з висуванням вимог збори, конференція найманих працівників визначають органи або особу, які будуть представляти їх інтереси. Вимоги профспілки оформляються в письмовій формі і направляються власнику, який зобов’язаний їх прийняти до розгляду і протягом трьох робочих днів повідомити представника по своє рішення. Власник не вправі перешкоджати проведенню зборів (конференції). Навпаки, він зобов’язаний надати приміщення для проведення зборів (конференції). Вимоги, що не включені до трудового спору, не повинні висуватися.

Примирна комісія – це тимчасовий позавідомчий орган, що створюється сторонами, що сперечаються на паритетних засадах, її склад встановлюється за згодою сторін. Завдання, функції і порядок формування і діяльності комісії визначаються Законом України «Про порядок ведення колективних трудових суперечок (конфліктів)». Примирна комісія утворюється з ініціативи однієї з сторін на виробничому рівні в 10-денний строк з моменту виникнення трудового спору з однакового числа представників сторін. Власник не може ухилятися від створення примирної комісії і участі в її роботі. Зі свого складу вона обирає відкритим голосуванням голову і секретаря. Колективні спори розглядаються примирними комісіями в 5-тиденний строк, галузеві і територіальні трудові спори – в 10-тиденний строк, на національному рівні – в 15-тиденний строк. З моменту їхнього утворення за згодою сторін ці строки можуть бути продовжені. Рішення вважається прийнятим, якщо досягнуто згоди між сторонами, а на її засіданні були присутні не менш 2/3 представників від кожної сторони і незалежний посередник, якщо був введений до складу комісії. При цьому пропозиції однієї сторони повинні збігатися з думкою іншої. У рішенні можуть бути зазначені строки виконання кожної вимоги.

Трудовий арбітраж – орган, що складається з запрошених сторонами фахівців, експертів, приймаючих рішення по суті трудового спору. Він утворюється з ініціативи однієї з сторін або незалежного посередника в 3-денний строк у випадку: неприйняття примирною комісією узгодженого рішення по суперечці щодо встановлення або зміни соціально-економічних умов праці і виробничого побуту; зміни колективного договору, угоди; виникнення колективного трудового спору з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання законодавства про працю.

Арбітраж повинен прийняти рішення в 10-тиденний строк від дня його утворення. За рішенням більшості його членів цей строк може бути продовжений до 20-ти днів. Рішення приймається більшістю голосів його членів і оформляється протоколом. Рішення арбітражу є обов’язковим для виконання, якщо сторони при цьому попередньо домовилися. Він може винести рішення про відмову в розгляді, якщо:

1. буде встановлено розбіжності, що не є предметом колективного трудового спору;

2. була порушена послідовність примирних процесів;

3. сторони суперечки дійшли згоди про врегулювання розбіжностей і вирішили спір.

Стаття 4 Конституції України проголошує право працюючих громадян на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Це право реалізується в рамках Закону України від 03.03.1998 р. «Про порядок вирішення колективних трудових суперечок». Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) з метою вирішення трудової суперечки. Страйк застосовується як крайній спосіб (коли всі можливості вичерпано) вирішення трудового спору у зв’язку з відмовою власника задовольняти вимоги найманих працівників. Рішення про оголошення страйку приймається за поданням профспілкового органу загальними зборами (конференцією) трудового колективу шляхом голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість працівників або 2/3 делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом.

Страйк може бути на підприємстві. Страйк вважається галузевим або територіальним, якщо на підприємствах, де оголошено страйк, число працюючих становить більше половини загального числа в даній галузі або території.

Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в страйку. Орган (особа), що очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника не пізніше, ніж за 7 днів до початку страйку, а у випадку ухвалення рішення про страйк на безперервному виробництві – за 15 днів. Місцезнаходження страйкуючих визначається органом (особою), що керує страйком за узгодженням з власником. При проведенні зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), що очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцеву владу не пізніше, ніж за 3 дні. Галузевий, територіальний страйки оголошує орган (особа), призначена конференцією, зборами або іншим виробничим органом представників, працівників і уповноважених представляти інтереси трудових колективів.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах законодавства, інформує працівників про хід рішення колективного трудового спору. Під час страйку сторони трудового спору зобов’язані шукати шляхи вирішення спору. Якщо досягнуто згоди, то суперечка вважається вирішеною.

Лекція 7. ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ