5.11. Цивільно-правові договори: поняття і види

Договір – це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (наприклад договори купівлі-продажу, дарування, наймання на роботу та ін.).

Розгалужена система договорів є надійною основою ділових відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють наступні види договорів:

– залежно від початку дії розрізняють консенсусні і реальні договори. Дія консенсусного договору починається з моменту досягнення згоди між учасниками договору. Наприклад, права і обов'язки продавця і покупця виникають у момент укладення договору купівлі-продажу. Дія реального договору починається з моменту передачі речі, яка служить предметом договору. Наприклад, права кредитора і обов'язки позичальника виникають не з моменту укладання договору, а лише тоді, коли кредитор передасть позичальникові гроші;

– за наявністю вигоди у контрагентів розрізняють відшкодувальні і безвідплатні договори. Якщо виконання договору приносить майнову вигоду обом контрагентам, договір є відшкодувальним. Такими є договори купівлі-продажу, оренди, підряду. Якщо договір приносить майнову вигоду тільки одному з контрагентів, він є безвідплатним: наприклад, договір дарування. Ряд договорів по за згодою сторін можуть бути як відшкодувальним, так і безвідплатним: наприклад, договір зберігання;

– залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами розрізняють одностороннєзобов’язуючі і двустороннєзобов’язуючі договори. У першому з них один контрагент має тільки право, а інший – тільки обов'язки. Такий, наприклад, договір позики: кредитор має право вимагати повернення наданої у позику суми, а позичальник зобов'язаний її повернути. У двустороннєзабов’язуючему договорі права і обов'язки мають обидва контрагенти. Характерним прикладом такого договору є договір купівлі-продажу;

– особливо треба підкреслити публічний договір. Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт і надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Найбільш поширеними договорами є:

Договір купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу – це двустороннєзабов’язуючий консенсусний відшкодувальний договір, через який продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути як наявний товар, так і товар, який з'явиться у продавця в майбутньому, а також майнові права.

Обов'язки продавця:

– передати річ у власність покупця;

– попередити покупця про всі права інших осіб на майно, що продається. Такою особою може бути, наприклад, наймач речі;

– зберігати річ до передачі її покупцеві;

– якість речі, що продається, повинна бути належною, відповідати умовам договору, а за відсутності вказівок в договорі - вимогам, що зазвичай пред'являються.

Обов'язки покупця:

– сплатити за куплену річ встановлену ціну:

– прийняти куплену річ;

– відшкодувати продавцеві витрачання за зберігання речі.

Покупець, якому була продана річ неналежної якості, має право зажадати (по вибору): заміни речі, зменшення купувальної ціни, усунення недоліків речі, розірвання договору і відшкодування збитків.

Різновидом договору купівлі-продажу є договір роздрібної купівлі-продажу, який є публічним. Інакше кажучи, продавець зобов'язаний продати товар будь-якій особі, хто до нього звернеться.

Договір дарування. Договір дарування - односторонній реальний договір, через який одна сторона передає іншій стороні майно у власність.

Сторонами в договорі дарування (дарувальник і одаровуваний) можуть виступати фізичні і юридичні особи, а також держава. Причому держава може виступати тільки в ролі одаровуваного. Дарувальник повинен бути власником відчужуваного у такий спосіб майна. Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, що знаходиться в цивільному обороті: будинок, картина, гроші, предмети побуту і т.д., а також майнові права. Особливість договору дарування виявляється в тому, що його укладання не приводить до появи ні односторонніх, ні взаємних обов'язків. Що ж до прав, то з укладенням договору, особа, що прийняла дар, набуває права власності на отриману в дар річ.

Різновидом договору дарування є пожертвування – дарування майна з певною метою. Пожертвувач має право контролювати використання пожертвуваного майна.

Договір найму (оренда). Договір найму (оренда) – це двустороннєзобов'язуючий, консенсуальний, відшкодувальний договір, через який наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно в тимчасове користування за плату.

Предметом договору майнового найму може бути будь-яка неспоживана річ (приміщення, ділянка землі, побутова техніка, автомобіль та ін.), а також майнові права (наприклад, власник емфітевзіса має право здати ділянку в суборенду).

Обов'язки наймодавця:

– надати наймачеві річ в придатному для користування стані, в обумовлений договором термін;

– за свій рахунок проводити капітальний ремонт найнятого майна.

Обов'язки наймача:

– своєчасно вносити орендну плату;

– користуватися майном відповідно до договору і призначення майна;

– підтримувати майно в справному стані, проводити його поточний ремонт;

– повернути майно в такому ж стані, в якому воно було отримане, при припиненні договору.

Договір позики – одностороннезабов’язуючий реальний договір, через який кредитор передає позичальникові у власність споживану річ, а позичальник зобов'язується повернути кредиторові таку ж кількість таких же речей.

Предметом договору позики частіше усього є гроші, але можуть бути і інші речі, що мають родові ознаки (зерно, мука, сіль та ін.).

Договір позики може бути безвідплатним і відшкодувальним (з відсотками) Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує п'ятидесятиразового розміру неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю хоч би однією із сторін. Договір з приводу родових речей завжди носить безпроцентний характер.

У договорі позики тільки одна зобов'язана особа - позичальник. Він зобов'язаний у встановлений термін повернути кредиторові предмет договору. Кредитор є управомоченою особою, йому належить право вимагати повернення отриманих позичальником речей.