Модуль 1

Лекція I. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. ВЧЕННЯ ПРО

ДЕРЖАВУ

1.1. Походження держави і права. Поняття і ознаки держави

Вірне розуміння будь-якого соціального явища неможливе без знання його історичних коренів, того, в яких умовах це явище виникло, як воно розвивалося і яким стало в сучасній дійсності. Такий історичний підхід потрібен для пізнання і з’ясування сутності держави і права.

Держава і право існували не вічно, а виникли на певному ступені розвитку людства. Найдавніша людина з’явилася більше 1 млн. років тому. Тільки історія сучасної кроманьйонської людини (homo sapiens) нараховує біля 40 тис. років, в той час, як перші державні утворення виникли лише біля 5 тис. років назад. Тобто, найбільший період свого існування, людство не мало ні держави, ні права. Це була епоха первісного суспільства, для якого властиві такі риси:

– в основі життя суспільства була суспільна власність на засоби виробництва і результати праці;

– існував природний (статевовіковий) характер розділу праці (жінки займалися збиральництвом, городництвом, а чоловіки – охотою, скотарством), що не порушувало рівності сородичів у суспільному житті;

– основою організації первісного суспільства була громада – спочатку первісне стадо, далі рід, плем’я, племенний союз;

– владні функції здійснювали всі дорослі члени роду через збори (віче у слов’ян). Разом з тим, мала місце певна персоніфікація влади (вожді, воєначальники, жреці). Всі вони були під контролем роду та могли бути позбавлені своїх посад. Спеціального апарату управління ще не існувало;

– суспільні відносини врегульовувалися суспільними нормами (загальними правилами). Такими нормами були звичаї, традиції, які історично склалися і базувалися на кровних зв’язках, родових традиціях і авторитеті старійшин.

Подальший розвиток суспільного виробництва, удосконалення знаряддя і засобів праці сприяли розвитку самої людини і всього первісного суспільства. Первісна людина пройшла шлях від привласнювального господарства (збиральництво, мисливство, рибальство) до відтворювального виробництва: землеробства, скотарства, ремесла. Це призвело до росту виробництва праці, появі надлишкового продукту, накопиченню багатства, виникненню приватної власності, розвитку товарного виробництва, обміну, торгівлі. Відбувалися значні зміни і в соціальній організації первісного суспільства.

Важливим кроком на шляху розкладу родового ладу стало табу (заборона) на кровозмішення – шлюбні стосунки між родичами. Це призвело до виникнення парної сім’ї, члени якої вже не належали ні до одного з родів. Тому, парна сім’я стала першим фактором, що руйнував родовий лад.

Але сім’я не могла існувати без роду, бо панувала колективна власність на умови праці. Другий удар по родовій організації суспільства був нанесений виникненням приватної власності. Вона стала економічною основою незалежності сім’ї і сприяла розкладу родової організації та появі сусідської общини, побудованої на єдності господарських зв’язків, обмінних відносин, території, тощо.

Отже, загальними причинами виникнення держави і права були:

– розвиток виробничих сил первісного суспільства, який проявився в трьох великих поділах праці (відокремлення землеробства і скотарства, відокремлення ремесла, виникнення і розвиток торгівлі);

– поява надлишкового продукту, приватної власності;

– перехід від кровно родинної організації суспільства до парної сім’ї та сусідської общини;

– соціальне розшарування суспільства, утворення класів – великих груп людей з майновою нерівністю, протилежними інтересами у наслідок чого з’явилися міжкласові конфлікти;

– неспроможність соціальної влади первісного ладу врегулювати нові суспільні відносини, суперечності і конфлікти. Виникла необхідність у створенні організації, здатної захистити приватну власність, нові ринкові стосунки у суспільстві. Такою організацією стала держава, як політична організація публічної влади.

Державі властиві ознаки, що відрізняють її від соціальної влади родового ладу:

– наявність публічної влади, що виділена з суспільства і не співпадає з населенням. Держава має апарат управління і примусу – систему органів, посадових осіб, які виконують законодавчі, виконавчі, судові, контрольні та інші функції і сприяють здійсненню конкретних інтересів (класових, загально-людських, релігійних, національних тощо);

– єдина територіальна організація. Держава об’єднує під своєю владою і захистом всіх людей, що проживають на певній території і є її підданими або громадянами;

– запровадження податкової системи, необхідної для утримання влади і здійснення нею своїх функцій;

– суверенітет держави – це: верховенство, повнота, неподільність влади в межах її території і незалежність у міжнародних стосунках;

– організація суспільного життя на правових засадах. Держава не може існувати без права, тому що воно юридично оформляє державну владу і робить її легітимною. Держава видає закони, які мають обов’язкову силу для всього населення країни.

Отже, держава – це організація політичної влади, що офіціально представляє суспільство у межах певної території, володіє спеціальним апаратом управління, видає обов’язкові для всіх рішення і володіє суверенітетом.

Разом з державою виникає і право. Право, як особлива система юридичних норм і пов’язаних з ними правових відносин, виникає на підставі тих же причин і передумов якими пояснюється походження держави. Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управляти соціальними процесами.

Можна виділити основні напрямки за якими формувалося право:

– відбувалася трансформація соціальних норм первісного суспільства (звичаїв, традицій, норм моралі) у норми звичайного права;

– держава силою примусу підтримувала ті порядки, правила, які сформувалися у суспільстві і відповідали інтересам держави (закріплення права власності, соціальної нерівності) – санкціоновані правові звичаї. Прикладом можуть бути так звані «варварські правди»: «Руська правда» Ярослава Мудрого, Салічеська, Баварська, Саксонська правди. В ході історії вони були витіснені іншими юридичними джерелами.

– правотворча діяльність держави, яка знайшла відображення у виданні органами держави або посадовими особами нормативно-правових актів;

– перетворення рішень судів з конкретних справ в обов’язкові при вирішенні аналогічних випадків у подальшому (судові прецеденти)

Таким чином, право формується разом з державою та тісно пов’язане з нею.