- •Практичне заняття 1: «Визначення різних видів вартості основних фондів підприємства та розрахунок норм річної суми амортизаційних відрахувань різними методами»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичного заняття
- •Приклади розв’язку типових задач
- •1. Прямолінійний метод (метод прямолінійного списання)
- •2. Метод зменшення залишкової вартості
- •3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
- •4. Кумулятивний метод:
- •5. Виробничий метод
- •Практичне заняття 2 «Визначення показників ефективності використання основних та оборотних фондів підприємства»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •1. Коефіцієнт екстенсивного завантаження:
- •2. Коефіцієнт інтенсивного завантаження:
- •Практичне заняття 3 «Визначення основних показників технічного рівня та показників виробничої потужності підприємства»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Зм 2. Персонал та організація господарських процесів на підприємстві практичне заняття 4 «Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства, розрахунок балансу робочого часу»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Практичне заняття 5 «Визначення показників продуктивності праці та впливу факторів на її рівень»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •1. Річний (квартальний, місячний) виробіток:
- •2. Денний виробіток:
- •3. Годинний виробіток:
- •Практичне заняття 6 «Визначення заробітної плати працівників при різних формах і системах оплати праці»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Практичне заняття 7 «Розподіл колективного заробітку в бригаді»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Практичне заняття 8 «Визначення параметрів потокової лінії»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Семінарсько-практичне заняття 9 «Визначення тривалості виробничого циклу при різних видах руху партій виробів»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •1. Послідовне поєднання операцій:
- •2. Паралельне постання операцій:
- •3. Паралельно-послідовне поєднання операцій:
- •Практичне заняття 10 «Оцінка ефективності нововведень»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Приклади розв’язку типових задач
- •Практичне заняття 11 «Оцінка економічної ефективності інвестицій»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):
- •Зм 3. Планування, виробництво та оцінка ефективності суб’єктів господарювання практичне заняття 12 «Визначення вартісних показників обсягу виробництва та реалізації продукції»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Практичне заняття 13 «Обчислення собівартості одиниці продукції та її ціни»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •1. Стаття «Витрати на утримання і експлуатацію обладнання»
- •2. Стаття «Загальновиробничі витрати»
- •Практичне заняття 14 «Складання зведеного кошторису витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та розрахунок зниження собівартості продукції під впливом техніко-економічних факторів»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
- •Практичне заняття 15 «Визначення величини доходу, прибутку, рентабельності виробництва й окремих виробів, оцінка економічної ефективності виробництва»
- •Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи:
Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
Основною складовою виробничого циклу є тривалість тех.нологічних операцій, яка визначає технологічний цикл. Технологічний цикл обробки партії предметів на одній операції (Т) визначається:
, хв., н-год.,
де n– кількість предметів у партії, одиниць;
Тшт – трудомісткість виготовлення виробу (тривалість обробки одного предмета), хв.
Тривалість технологічного циклу обробки партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить від способу поєднання операцій технологічного процесу (способу передачі предметів). Виділяють наступні способи поєднання операцій: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.
1. Послідовне поєднання операцій:
, хв., н-год.,
де Тпосл – тривалість технологічного циклу при послідовному поєднанні операцій, хв., н-год.;
m – кількість операцій технологічного процесу (і=1, 2, .... m).
2. Паралельне постання операцій:
, хв., н-год.,
де Тпар – тривалість технологічного процесу при паралельному поєднанні операцій, хв.;
– час виконання найбільш тривалої (головної) операції технологічного процесу, хв., н-год.
3. Паралельно-послідовне поєднання операцій:
, хв., н-год.,
де Тпар–посл – тривалість технологічного циклу при паралельно-послідовному поєднанні операцій, хв., н-год.;
Тштк – час обробки одного предмета на кінцевій операції, хв., н-год.
S – зміщення за часом початку виконання слідуючої менш тривалої операції по відношенню до попередньої, більш тривалої, хв., н-год.
S = (n–1)(Тштб–Тштм),
де – час виконання найбільш тривалої операції (з двох суміжних), хв.;
Тштм – час виконання найбільш короткої операції (з двох суміжних), хв.
Приклади розв’язку типових задач
Задача 1. Кількість деталей у партії 12 шт. Вид руху партії деталей послідовний. Технологічний процес обробки деталей складається з шести операцій (у хв.): t1=4, t2=6; t3=6, t4=2, t5=7, t6=3. Кожна операція виконується на одному верстаті. Визначити, як зміниться тривалість обробки партії деталей, якщо послідовний рух замінити послідовно-паралельним.
Розв’язок
1. Визначаємо тривалість обробки партії деталей при послідовному виді руху:
=12 × (4+6+6+2+7+3) = 336 хв.
2. Визначаємо тривалість обробки партії деталей при послідовно-паралельному виді руху:
S = (n–1)(Тштб–Тштм) = (12–1)(7–6) = 11×1 = 11
Тпар–посл = 28 + 3 × 11 + 11 = 72 хв.
Отже, при послідовно-паралельному виді руху тривалість обробки партії деталей зменшилась від 336 хв. до 72 хв.
Практичне заняття 10 «Оцінка ефективності нововведень»
Мета: оволодіти методикою розрахунку величини народно-господарського та комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.
Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи
Сумарний економічний ефект (ЕТ) від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий період Т обчислюється за формулою:
Ет = Рт – Вт, грн,
де Рт – вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн;
Вт – вартісна оцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей же період, грн.
З урахуванням фактору часу економічний ефект може бути представлений:
де Рt , Bt – вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.;
– коефіцієнт дисконтування, що має наступний вигляд:
де g – вартість капіталу (ставка дисконту), %.
Для дисконтування витрат даний коефіцієт є обернено пропорційним.
Вартісна оцінка результатів від впровадження заходу НТП за розрахунковий період здійснюється:
, грн.
Ці результати є сумою основних (Росн) і супутніх (Рсуп)результатів:
Рt=Росн + Рсуп, грн.
Оцінка основних результатів здійснюється за формулами:
а)для нових засобів праці тривалого використання:
Росн = Цt × Nt × Пt, грн;
б) для нових предметів праці:
де Цt – ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці у t-му році, грн;
Nt – обсяг використання нових засобів або предметів праці в t-му році, натур. одиниць;
Пt– продуктивність засобів праці у t-му році, натур. одиниць;
Уt – витрати предметів праці на одиницю продукції у t-му році, натур. одиниць.
Вартісна оцінка сукупних результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації заходів НТП, яку можна здійснити за формулою:
де Pt c, e – вартісна оцінка соціальних та екологічних наслідків від заходів НТП у t-му році, грн;
Rjt – розмір окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабів його впровадження в t-му році;
ajt – вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році, грн;
n – кількість показників, які враховуються при визначенні впливу заходу НТП на навколишнє середовище і соціальну сферу.
Сумарні витрати на реалізацію заходу НТП за розрахунковий період включають витрати на виробництво (Ввир) і використання (Ввикор) продукції:
bт=Ввир + Ввикор, грн.
При цьому витрати на виробництво і на використання обчислюються однаково з урахуванням фактору часу:
де Сt – поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у t-му році без амортизаційних відрахувань на реінновацію, грн;
Kt – одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в t-му році, грн;
Лt – залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.
Розрахунок економічного ефекту здійснюється за формулою:
де Рр – незмінна по роках розрахункового періоду оцінка результатів заходу НТП (включаючи основні та супутні результати), грн;
Bp – незмінні по роках розрахункового періоду витрати на реалізацію заходу НТП, грн;
Rp – норма реновації основних фондів;
У свою чергу, Вр обчислюється:
Вр = Вр.п + (Rp + Епр) х К, грн,
де Вр.п. – річні поточні витрати при використанні продукції (без амортизації на реінновацію), грн;
К – одноразові витрати при використанні продукції, грн.
Показник прибутку, що залишається в розпорядженні наукової організації, підприємства (Пt):
Пt = Qt – Cnt – Ft, грн,
де Qt – виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн;
Cnt – собівартість продукції у t-му році, грн;
Ft – загальна сума податків і виплат з балансованого прибутку наукової організації, підприємства у t-му році, грн.
Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (П) визначається за формулою:
ΔП=(Ц2 – С2) × N2 –(Ц1– С1} × N1, грн,
де С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн/од.;
Ц1, Ц2. – гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од.;
N1, N2 – обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур. од./рік.
Умовне вивільнення працюючих у зв’язку із впровадьженням нової техніки (ΔЧ) визначається із залежності:
де В1, В2 – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн/чол.
Економія капітальних вкладень (ΔК) визначається із співвідношення:
грн,
де K1, K2 – питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн/од;
B1, B2 – продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур, один, або грн за одиницю часу.
Зниження матеріальних витрат (ΔМ) обчислюється:
де M1, M2 – матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од.