Стабільність банків та механізм її забезпечення.

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх КБ. Найважливіші економічні нормативи: нормативи капіталу, зокрема мінімальний розмір статутного капіталу, норматив платоспроможності і норматив достатності капіталу. Нормативи ліквідності: миттєвої загальної ліквідності, а також відношення високоліквідних активів до робочих активів. Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат. Найпоширеніші показники прибутковості банку: прибутковість банківських активів (ROA); прибутковість акціонерного капіталу (ROE); процентна маржа (SPRED), чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ). Прибутковість відіграє важливу роль, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Рівень прибутковості пов’язаний з рівнем ризику. Вищий рівень ризику відкриває потенційні можливості отримання підвищеного прибутку, але не виключає можливості втрат.Розрахункові формули:

ROA = чистий прибуток / активи банку (1)

ROE = чистий прибуток / акціонерний капітал (2)

SPRED = (процентні доходи / дохідні активи) – (процентні витрати / платні пасиви) (3)

Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку Сутність, призначення та види фінансового посередництва.

Фінансові посередники – сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах в розпорядження позичальників. Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Внаслідок цієї діяльності :

• на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули до формування вільних грошових капіталів;

• урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

• скорочуються витрати економічних суб’єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу;

• зменшуються ризики економічних суб’єктів, пов’язані з використанням свого грошового капіталу.

Фінансові посередники діють на ринку від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов’язання і власні вимоги. Їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з їх залученням. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб’єктам (кредиторам і позичальникам) грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування.

Види фінансових посередників : банки (які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей) і небанківські фінансово-кредитні установи (які такої здатності не мають). Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб’єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали.

Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.

Банк – кредитно-фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти (грошові вклади), надає їх у строкове користування у формі кредитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами чи окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей, здійснює операції з золотом, чужоземною валютою та інші функції. Є юридичною особою.

Комплекс із трьох операцій – депозитних, кредитних і розрахункових – створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

Функції банків – трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна – полягає в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування. Напрями: трансформація ризиків, строків, обсягів і просторова трансформація. Емісійну функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові кошти, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Основні види операцій сучасного універсального банку: розрахунково-платіжні операції, управління потоками готівки, валютні операції, інвестиційні операції, трастові послуги, надання кредитів, брокерські послуги, депозитні операції, інші послуги, запозичення коштів, лізингові операції, консультаційні послуги, страхові послуги.

Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру. Закон України “Про банки і банківську діяльність”(1991) зафіксував , що банківська система України має бути дворівневою, установив, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.

Самостійність банківської системи як економічної структури має подвійне спрямування: відносно окремих банків як її структурних елементів і відносно інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською.

Цілі:

• забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами.

• забезпеченя надійності і стабільності функціонування банківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безперебійного обслуговуваня економіки.

Головна ціль діяльності окремих банків – одержання прибутку.

Функції банківської системи: трансформаційна, створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійна), забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна).

Загальні риси БС: поєднання багатьох однотипних елементів(банків), динамічність системи, закритість системи, саморегуляція системи.

Специфічні риси:

• дворівнева побудова,

• поглиблене, централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому,

• централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів,

• наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків,

• гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості БС зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему.

Централізоване регулювання банківської діяльності як специфічна ознака банківської системи визначається її регулятивною функцією. Завдання БС – боротьба з ризиками. Централізоване регулювання руху банківських резервів зумовлюється емісійною функцією БС. Створення єдиного для всіх банків, замкнутого на центральний банк і регульованого ним механізму руху банківських резервів є визначальною організаційно-правовою ознакою БС як особливої структури. Гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості системи з децентралізацією економічної самостійності та відповідальності банків як її окремих елементів – ще одна риса БС.