- •1. Концептуальні основи менедженту.
- •2. Менеджмент як наука про загальнолюдську діяльність.
- •3. Менеджмент як наука про професійну дяльність
- •5. Менеджмент бізнес підприємництво
- •6.Загальна характеристика функції менеджменту
- •7. Поняття організації та її види
- •8. Поділ праці в організації.
- •9. Загальна характеристика управління організаціями
- •10. Рівні управління
- •11. Ролі менеджера в організації
- •12. Проблема періодизації розвитку управлінської думки в менеджменті
- •13. Загальна характеристика шкіл менеджменту
- •14. Школа наукового менеджменту
- •15. Бюрократичний менеджмент
- •16. Адміністративна школа менеджменту
- •17. Гуманістичний менеджмент
- •18. Характеристика основних підходів управління
- •19. Сучасні концепції менеджменту
- •22. Сутність та ознаки процесу управління
- •23. 24. Управлінська технологія та її основні елементи
- •25. Процедура управління та управлінський цикл
- •26. Структура системи управління
- •27. Поняття середовища організації
- •28. Загальна характеристика зовнішнього середовища
- •29. Виміри генерального середовища
- •30. Елементи функціонального середовища
- •31. Механізми впливу зовнішнього середовища на організацію
- •32. Взаємодія організації із зовнішнім середовищем
- •33. Внутрішнє середовище організації
- •34. Організаційна культура
- •35. Рівні культури в організації
- •36. Типи організаційної культури
- •37. Поняття управлінського рішення
- •38. Класифікація управлінських рішень
- •39. Загальна характеристика процесу прийняття рішень
- •40. Моделі прийняття рішень.
- •41. Теорії прийняття рішень.
- •42.Етапи прийняття рішень
- •43. Умови прийняття управлінських рішень
- •44, 45 Вироблення раціональних рішень
- •46. Фактори, що впливають на процес прийняття управ рішень
- •47. Модель Врума - Джаго
- •48. Залучення підлеглих до процесу розробки та прийняття управ рішень
- •49. Сутність планування як функція менеджменту
- •50. Зміст,цілі та завдання планування
- •51.Етапи планування.
- •52. Основні підходи до планування.
- •53. Стратегічне планування.
- •54. Загальна характеристика методів формулювання стратегій.
- •56. Методи формулювання стратегій бізнесу.
- •57. Портфельні стратегії.
- •58. Тактичне планування.
- •59. Основні вимоги до тактичного планування.
- •60. Оперативне планування.
- •61. Основні вимоги до оперативного планування.
- •62. Загальна характеристика організації як функції менеджменту.
- •63. Процесуальні характеристики функції організації.
- •64. Сутність та значення органіграми.
- •65. Організація як структура.
- •66. Типи організацій.
- •67. Моделі організацій.
- •68. Види організаційних структур управління.
- •69. Характеристика організаційних структур управління.
- •70. Лінійна структура управління
- •71. Лінійно-штабна структура.
- •72. Функціональна структура управління.
- •73. Дивізіональна структура.
- •74. Матрична структура управління
- •75. Сіткова структура.
- •76. Організація управління за командними принципами.
- •77. Проектування організаційних структур управління
- •78. Вдосконалення організаційних структур
- •79. Структура управління підприємством
- •80. Поняття мотивації та стимулювання
- •81. Структурно-функціональна модель процесу управління системами матеріальних стимулів праці
- •82. Соціальне стимулювання
- •83. Характеристика соціальних стимулів
- •84. Класифікація мотиваційних теорій та їх загальна характеристика
- •85. Змістовні теорії мотивації
- •1) Теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу;
- •2) Теорія erg Клейтона Альдерфера;
- •3) Теорія потреб Девіда МакКлеланда;
- •4) Теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.
- •86. Процесні теорії мотивації
- •87. Мотиваційні теорії підкріплення
- •88. Мотиваційний потенціал робочих завдань
- •89. Сучасні методики дослідження мотиваційного потенціалу
- •90. Основні підходи до стимулювання праці в сучасних умовах
- •91. Поняття контролю
- •92. Класифікація видів контролю
- •94. Основні етапи контролю
- •95. Моделі контролю
- •93. Умови ефективності контролю 96. Система контролю процесів
- •97. Контролююча поведінка менеджера
- •98. Управління по відхиленнях
- •99. Комунікації в менеджменті
- •100. Поняття та загальна характеристика комунікаційного процесу
- •101. Організаційні комунікації та їх класифікація
- •102. Характеристика вертикальних комунікацій
- •103. Міжособові комунікації
- •105. Інформація, її види та роль в менеджменті
- •106. Інтелектуальні системи управління підприємства
- •107. Автоматизовані системи управління підприємства
- •108. Сучасні методи комунікаційного процесу в менеджменті
- •109. Удосконалення комунікації в організації
- •110. Сутність керівництва. Керівництво та лідерство.
- •111. Понятт та загальна характеристика лідерства
- •112. Характеристика теорії лідерства
- •113. Порівняльна характеристика стилів керівництва
- •114. Характеристика системи Лайкерта
- •115. Управлінська сітка Блейка та Мутона
- •116. Ситуаційні підходи до ефективного керівництва
- •117. Модель керівництва Мітчела і Хауса
- •118. Ситуаційна теорія життєвого циклу Хорсі та Бланшера
- •119. Адаптивне керівництво
- •120. Система Вольфганга Хойєра
- •122. Форми влади та впливу
- •123. Класифікаційні основи влади
- •124. Поняття групи та групової динаміки
- •125. Сутність, види та характеристика груп
- •126. Формальні та нефотмальні групи
- •127. Розвиток неформальних структур та їх характеристика
- •128. Механізм створення формальних структур
- •129. Фактори, які вплив на ефективність роботи групи
- •130. Управління командою
- •131. Поняття конфлікту. Конфлікт та конфліктна ситуація
- •132. Природа конфлікт та упр-ня конфлікт ситуац в орг-ції
- •136. Стилі поведінки у конфлікті
- •137. Наслідки від управління конфліктною ситуацією
- •138. Природа стресів та управління ними
- •139. Причини стресу та їх урах в орг-ції дія-сті підлеглих 140. Фактори, які зумовл стрес та їх урах в упр-кий дія-сті
- •141. Система управління стресами в організації
- •142. Поняття організаційного розвитку
- •144. Природа організаційних перемін та управління ними
- •145. Моделі успішного здійснення організаційних перемін
- •146. Способи розпод влади між різними рівнями орг-ації в процесі упр-ня змінами
- •147. Опір перемінам та їх причини. Способи подол опору
- •148. Організаційний розвиток та його складові
- •150. Соц відповід менеджерів
- •151. Види соц відповід під-ств
- •152. Етика поведінки менеджера
- •153. Комітети з етики та їх роль в упр-нні підприємством
132. Природа конфлікт та упр-ня конфлікт ситуац в орг-ції
Конфлікт ситуація - це супереч позиції сторін по якому-небудь приводі, прагн до протилеж цілей, використ різних коштів до їх досяг, розбіж інтересів, бажань і т.д. Конфлікт ситуац - це умова виникн конфлікту. Для перерост такої ситуац в конфлікт необхід зовн вплив, поштовх або інцидент. Існують кілька ефект способів упр-ня конфлікт ситуац. Їх можна розділити на 2 категор: структурні і міжособистісні. Структурні методи виріш конфлікту - це роз'ясн вимог до роботи, використ координац і інтеграц механізмів, установл загальорг-них комплексних цілей і використ сист винагород. Відомі 5 основних міжособистісних стилів виріш конфлікт: 1.Відхилення - людина намаг піти від конфлікту, не вступати в обговор питань, що призведуть до розбіж. 2.Згладжування – хар-ться поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому що "ми усі - одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен". 3.Примус - спроби змусити прийняти свою точку зору за будь-яку ціну. Особа, що використовує такий стиль поводиться агресивно, не цікавиться думкою інших, використовує владу шляхом примуса. 4.Компроміс - прийняття точки зору ін сторони, але лише до деякої міри. 5.Вирішення проблеми - визнання розходж в думках і готовність ознайом з ін точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін. Це не намагання домогтися своєї мети за рахунок ін, а пошук найкращий варіанту виріш конфлікт ситуац. Емоції усув шляхом прямих діалогів з особою, погляди якої відмінні від ваших поглядів, це сприяє створ атмосфери щирості. Розв’яз конфлікту може запобігти виник більш серйоз конфліктів, що могли б виник, якби не було цього.
133. Класифікація конфліктів:
1.За спос розв’яз: антагоністичні (насильницькі) конфлікти (способи розв’яз супереч шляхом руйнув структур усіх сторін - конфліктерів чи відмови всіх сторін від участі в конфлікті, крім однієї(що виграє) та компромісні (ненасильницькі) (допуск декілька варіантів їх виріш за рахунок взаєм зміни цілей учасн конфлікту, термінів, умов взаємодії). 2.За сферою прояву: політ конфлікти — зіткн з приводу розпод владних повноваж, форми боротьби за владу. Соц конфлікт - супереч в сис стосунків людей(груп), що хар-ється посил протилеж інтересів, тенденцій соц спільнот та індивідів. Різновид соц конфліктів: трудові чи соц-трудові. Екон конфлікти - супереч між екон інтерес окрем особистостей,груп.Це боротьба за певні ресур, пільги, сфери екон впливу, розподіл власності тощо. Орг-йні конфлікти є наслідком ієрархіч віднос, реглам-ня дія-сті особи, застосув розподільч відносин в орг-ції: використ посад інструкц, функ-го закріпл за працівником прав та обов’язків; упровадж формал структур упр-ня; наяв полож з оплати й оцінюв праці, преміювання співробітників. 3.За спрямованістю впливу: вертикальні й горизонтальні конфлікти. Хар-ною рисою їх є розпод обсягу влади. У вертик конфліктах обсяг влади зменш по вертикалі зверху донизу: начальник — підлеглий, вища орг-ція — під-во, засновник — мале під-тво. У горизонт конфліктах відбув взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархіч рівнем суб’єктів: керівники одного рівня, фахівці — між собою, постач-ки — споживачі. 4.За ступенем виразності конфліктного протистояння: Відкриті конфлікти - явно вираж зіткн опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія регул нормами, що відповід ситуації й статусу учасників конфлікту. Прихований конфлікт - відсутні зовн агресивні дії між сторонами -конфліктерами, але при цьому використ непрямі способи впливу. 5.За к-стю учасників конфліктної взаємодії: Внутріособистісні конфлікти - зіткн всередині особистості рівних за силою, але протилеж спрямов мотивів, потреб, інтересів. Особлив є вибір між баж-ням і можл-ми,між необхідністю виконувати й дотрим необхідних норм. Зростає емоц напруж, може виник стрес, а перед ухвал ріш поведінка особистості може стати неконтрольованою. Також може бути в результ того, що вироб вимоги не збіг з особист потреб чи цінност працівника. 3 складових, необхідних для досягнення поставленої мети: бажання («хочу»), можливості («можу»), необхідності («треба»). Міжгрупові конфлікти — між різними груп, підрозд, у яких зачіпаються інтереси людей, об’єднаних на період конфлікту в єдині згуртовані спільноти. Міжособистісні конфлікти - зіткн індивідів із групою, між собою, боротьба за інтереси кожної зі сторін. Це один із найбільш розповсюджених видів конфліктів. 6.Залежно від порушених потреб: когнітивний — конфлікт поглядів, точок зору, знань. Метою кожного суб’єкта є переконати опонента, довести правильність своєї точки зору, своєї позиції. Конфлікти інтересів - протиборство, засноване на зіткненні інтересів різних опонентів (груп, індивідів, організацій). На практиці виник такі конфлікти: орг-ні вертик міжособист; горизонт відкриті міжгруп.
134.Типологіяконфліктів: внутрішньоособистісний, міжособистісний, між особистістю та групою, міжгруповий. Внутрішньоособ конфлікт - зіткн всередині особистості рівних за силою, але протилеж спрямов мотивів, потреб, інтересів. Зіткн 3 складових, необхідних для досягнення поставленої мети: бажання («хочу»), можливості («можу»), необхідності («треба»).Він може приймати різні форми. Одна з найпошир - рольовий конфлікт, коли до однієї людини висув супереч вимоги з приводу того, яким має бути результат її роботи. Внутрішньоособ конфлікт може також виник в результ того, що вироб вимоги не узгодж з особист потреб чи цінност виконавця. Внутрішньоособ конфлікт може також бути реакцією на робоче перевантаж або недовантаж. Міжособистісний конфлікт - зіткн індивідів із групою, між собою, боротьба за інтереси кожної зі сторін. Найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал чи робочу силу, час використання устаткування чи схвалення проекту. Кожний з них вважає, що оскільки ресурси обмеж, він повинен перекон вище керівництво виділити ці ресурси саме йому, а не ін керівнику. Міжособист конфлікт може також виявл і як зіткн особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами та цінностями іноді просто не в змозі жити в злагоді один з одним. Конфлікт між особистістю і групою. Вироб групи встановл норми поведінки і виробітку. Кожний повинен їх дотримув, щоб бути прийнятим неформал групою і тим самим задовол свої соц потреби. Однак якщо очікування групи супереч очікуванням окремої особистості, може виникнути конфлікт. Між окремою особист і групою може виник конфлікт, якщо особист займе позицію, що відрізн від позиції групи. Міжгруп конфлікт – це конфлікт між різними груп, підрозд, у яких зачіпаються інтереси людей, об’єднаних на період конфлікту в єдині згуртовані спільноти. Між неформал групами можуть виникати конфлікти, якщо вони вважають, що керівник ставиться до них несправедливо, можуть міцніше згуртуватися і спробувати «розрахуватися» з ним зниженням продуктивності.
135. Структурні методи розв’язання конфлікту Структурні методи виріш конфлікту - це роз'ясн вимог до роботи, використ координац і інтеграц механізмів, установ загальорг-них комплексних цілей і використ сис винагород.1)Роз'ясн вимог до роботи - запобігає дисфункціональному конфлікту - роз'ясн того, які результ очік від кожного співроб і пі дрозд, сис повноважень і відповідальності, а також чітко визнач політика, процедури і правила. (делегув окрем особам чи структур підрозд чітко окреслених повноваж для викон поклад ф-цій і ознайомл з відпов-стю за їх викон, оператив довед максим наявної корисної інфор з цього питання);2)Коор-ні й інтег-ні механізми - принцип єдиноначальності полегшує використ ієрархії для упр-ня конфлікт ситуац, тому що підлеглий знає, чиїм ріш він підкоряється. 3)Загальноорг-ні комплексні цілі - ще один структур метод упр-ня конфліктною ситуацією. Ефект здійсн цих цілей вимаг спіль зусиль двох чи більш співроб, груп чи відділів. Ідея, що закладена в ці цілі - направити зусилля всіх учасників на досяг заг мети. 4)Структура сис винагород - вплив на поводження людей, щоб уник дисфун-них наслідків. Люди, що вносять свій внесок у досяг загальорг-них комплексних цілей, допомагають ін групам орг-ції і намаг підійти до виріш проблеми комплексно, повинні винагор-тися подякою, премією, визнанням чи підвищ по службі.