102. Характеристика вертикальних комунікацій

Вертикальні комунікації здійснюються у двох напрямах: з вищих рівнів на нижчі – за низхідною, з низових рівнів до вищих – за висхідною. Таким чином, підлеглим повідомляється про поточні завдання, зміну пріоритетів, рекомендовані процедури та ін. Обмін інформацією за висхідною, як правило, відбувається у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок, у залежності від встановлених керівництвом правил, інструкцій. Комунікації за висхідною також виконують функції повідомлень про те, що відбувається на низових рівнях, це дозволяє керівництву дізнаватися про поточні або назріваючі проблеми і пропонувати можливі варіанти поліпшення справ.

103. Міжособові комунікації

Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій: 1) усна комунікація; 2) письмова комунікація; 3) невербальна комунікація. Усна комунікація – найпоширений метод обміну інформацією між людьми. До попул форм усної комунікації відносяться: - промови; - групові дискусії; - розмови по телефону; - розповсюдження чуток тощо.

Письмова комунікація також широко використовується на практиці. Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти і багато інших засобів комунікації, які використовують письмові символи.

Письмові комунікації використовують перш за все у випадках, коли потрібно щонайточніше передати зміст складної та об`ємної інформації.

Невербальна комунікація – це такий обмін інформацією, який здійснюється без використаня слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є:

доповнення і заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу. 104. Вербальні і невербальні комунікації

Вербальні комунікації

Суперечка. Слово спір служить для позначення процесу обміну протилежними думками. Під спором розуміється всяке зіткнення думок, розбіжності в точках зору з якого-небудь питання, предмету, боротьба, за якої кожна зі сторін відстоює свою правоту.

Дискусія - це обмін думками з питань відповідно до більш-менш визначеними правилами процедури та за участю всіх або тільки деяких присутніх на зборах.

Збори, не обставлене формальностями і присвячене обговоренню будь-якого приватного питання, зазвичай називається масовим мітингом. Засідання комісії – найбільш частий вид масового обговорення.

Говоріння — психологічний компонент вербальної комунікації; метод втілення в систему знаків певного смислу, кодування інформації; механізм мовлення, побудови висловлювань.

Слухання — психологічний компонент вербальної комунікації, метод декодування і сприймання інформації.

Класифікація невербальних засобів комунікації

Основні системи невербальних засобів комунікації	Елементи системи
1. Рухи частин тіла (“мова тіла”)	Жести, міміка, вираз обличчя, посмішки, доторкання, пози
2. Мова	Інтонації голосу, його діапазон, прискорення або сповільнення мовлення
3. Простір	Просторові форми організації спілкування: наближеність до співробітника, розстановка меблів, розміри і місцезнаходження офісу фірми тощо
4. Час	Завчасний прихід, точний початок комунікації, запізнення
5. Рух очей	Погляди, частота поглядів, їх тривалість, зміна статики тадинаміки, уникнення погляду