- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •Поняття престижу мови, засоби його забезпечення.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Суржик як показник низької культури мовлення.
- •Нормативність і правильність мовлення.
- •Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •Лексика української мови з погляду її походження.
- •Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •Використання синонімів у ділових паперах.
- •Специфіка вживання омонімів.
- •Пароніми у діловому спілкуванні.
- •Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •Термінознавство та термінографія.
- •Класифікація термінологічних одиниць.
- •Сучасні проблеми української термінології.
- •Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •Види і форми професійного спілкування.
- •Невербальні компоненти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Стратегія поведінки під час ділової бесіди
- •Етикет телефонної розмови.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем:
- •Мистецтво перемовин
- •Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
- •Правила ведення дискусії.
- •Основні поняття діловодства.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •Вимоги до тексту документа.
- •Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.
- •Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •Поняття про мовні штампи і кліше.
- •Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •Мовні помилки, їх види.
- •Поняття про мовний етикет.
- •Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •Поняття тексту, його структурна організація.
- •Правила ділового листування.
Використання синонімів у ділових паперах.
Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм: звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням.
Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстраш-
ний, героїчний.
Синоніми поділяються на три основні групи:
1) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками {відомий — видатний — славетний — знаменитий);
2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються, стилістичним і емоційним забарвленням (говорити — мовити — пророчити — верзти);
3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності {мовознавство — лінгвістика; століття — сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову.
Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові — кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.
Специфіка вживання омонімів.
Омоніми - це слова, що збігаються за звучанням, однакові за своєю формою, але значення яких ніяк не пов'язані один з одним, тобто не містять жодних спільних елементів сенсу, ніяких спільних семантичних ознак. Омоніми - це окремі самостійні слова, слова-двійники. Наприклад, метр - 100 сантиметрів, метр - віршований розмір і метр - наставник. Також слід суворо відмежовувати омоніми від Омоформи, омофонів, омографів і паронімів. Омоніми збігаються між собою як у звучанні, так і на письмі в усіх (або в ряді) їм притаманних граматичних формах. Омоніми, отже, є слова одного граматичного класу.
Якщо такі слова збігаються у всіх граматичних формах, то це повні омоніми (змусити - примусити що-небудь зробити і змусити - загородити, кулак - кисть руки зі стиснутими пальцями і кулак - багатий селянин-власник). Якщо такі слова збігаються лише в ряді граматичних форм, то це неповні омоніми (цибуля - городня рослина і цибулю - зброя для метання стріл; у першого слова множини немає).
Омоформи називаються, на відміну від омонімів слова як одного і того ж, так і різних граматичних класів, що збігаються у звучанні всього лише в окремих формах (вірш - від вірш і вірш від стихати). До омонімії та Омоформи приєднуються і Омофони, що представляють собою слова і форми різного значення, які вимовляються однаково, але пишуться по-різному (кістковий - відстала, везти - вести, Орел - орел). Омографи - слова і форми, різні за значенням, але однаково зображувані на листі. У вимові між собою омографи не збігаються (замок - замок, борошно - борошно). [9]
Якщо ми зіставимо різних значень - ті, які визнаються значеннями одного слова, і ті, які вважають значеннями слів-омонімів, ми виявимо істотна відмінність між співвідношенням відповідних предметів і явищ. Наприклад, звуковий комплекс розчин може мати такі відзначаються в словниках значення:
Лексичні омоніми як одиниці словникової системи мови слід відмежовувати від звукосовпаденій мовних відрізків. Омонімічні мовні відрізки є фонетичні одиниці, що виникають як однакові за звучанням комплекси в мові і у вигляді відтворних і цілісних утворень не існуючі. [9]