15. Використання синонімів у ділових паперах.

Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм: звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням.

Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстраш-

ний, героїчний.

Синоніми поділяються на три основні групи:

1) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками {відомий — видатний — славетний — знаменитий);

2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються, стилістичним і емоційним забарвленням (говорити — мовити — пророчити — верзти);

3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності {мовознавство — лінгвістика; століття — сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову.

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові — кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.

15. Специфіка вживання омонімів.

Омоніми - це слова, що збігаються за звучанням, однакові за своєю формою, але значення яких ніяк не пов'язані один з одним, тобто не містять жодних спільних елементів сенсу, ніяких спільних семантичних ознак. Омоніми - це окремі самостійні слова, слова-двійники. Наприклад, метр - 100 сантиметрів, метр - віршований розмір і метр - наставник. Також слід суворо відмежовувати омоніми від Омоформи, омофонів, омографів і паронімів. Омоніми збігаються між собою як у звучанні, так і на письмі в усіх (або в ряді) їм притаманних граматичних формах. Омоніми, отже, є слова одного граматичного класу.

Якщо такі слова збігаються у всіх граматичних формах, то це повні омоніми (змусити - примусити що-небудь зробити і змусити - загородити, кулак - кисть руки зі стиснутими пальцями і кулак - багатий селянин-власник). Якщо такі слова збігаються лише в ряді граматичних форм, то це неповні омоніми (цибуля - городня рослина і цибулю - зброя для метання стріл; у першого слова множини немає).

Омоформи називаються, на відміну від омонімів слова як одного і того ж, так і різних граматичних класів, що збігаються у звучанні всього лише в окремих формах (вірш - від вірш і вірш від стихати). До омонімії та Омоформи приєднуються і Омофони, що представляють собою слова і форми різного значення, які вимовляються однаково, але пишуться по-різному (кістковий - відстала, везти - вести, Орел - орел). Омографи - слова і форми, різні за значенням, але однаково зображувані на листі. У вимові між собою омографи не збігаються (замок - замок, борошно - борошно). [9]

Якщо ми зіставимо різних значень - ті, які визнаються значеннями одного слова, і ті, які вважають значеннями слів-омонімів, ми виявимо істотна відмінність між співвідношенням відповідних предметів і явищ. Наприклад, звуковий комплекс розчин може мати такі відзначаються в словниках значення:

Лексичні омоніми як одиниці словникової системи мови слід відмежовувати від звукосовпаденій мовних відрізків. Омонімічні мовні відрізки є фонетичні одиниці, що виникають як однакові за звучанням комплекси в мові і у вигляді відтворних і цілісних утворень не існуючі. [9]