- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •Поняття престижу мови, засоби його забезпечення.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Суржик як показник низької культури мовлення.
- •Нормативність і правильність мовлення.
- •Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •Лексика української мови з погляду її походження.
- •Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •Використання синонімів у ділових паперах.
- •Специфіка вживання омонімів.
- •Пароніми у діловому спілкуванні.
- •Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •Термінознавство та термінографія.
- •Класифікація термінологічних одиниць.
- •Сучасні проблеми української термінології.
- •Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •Види і форми професійного спілкування.
- •Невербальні компоненти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Стратегія поведінки під час ділової бесіди
- •Етикет телефонної розмови.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем:
- •Мистецтво перемовин
- •Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
- •Правила ведення дискусії.
- •Основні поняття діловодства.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •Вимоги до тексту документа.
- •Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.
- •Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •Поняття про мовні штампи і кліше.
- •Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •Мовні помилки, їх види.
- •Поняття про мовний етикет.
- •Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •Поняття тексту, його структурна організація.
- •Правила ділового листування.
Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
Стилістична система української мови відповідає потребам спілкування, охоплюючи всі сфери її функціонування. Це мова державного урядування й громадських та інших організацій; нею користуються працівники промисловості й сільського господарства, науки й культури, освіти; нею користуються в засобах масової інформації, видавничій діяльності, буденному житті. Отже, сучасна українська літературна мова багатофункціональна. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування, тобто поділ на функціональні стилі. Слово «стиль» — багатозначне, воно походить від латинського stilus — «паличка для письма». У літературі й у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також сукупність способів, прийомів, методів певної діяльності.
Функціональний мовний стиль — це різновид літературної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів.
Існують такі основні функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний.
Офіційно-діловий стиль, в якому оформляються різні акти державного, суспільно-політичного, економічного життя, ділових стосунків між членами суспільства, характеризується логізацією викладу, вживанням усталених конструкцій, зокрема безособових та наказових, відсутністю емоційного забарвлення, двозначних слів і висловів. Це мова законів, указів, розпоряджень, діловодства та листування.
Науковий стиль обслуговує різні галузі науки й техніки. Йому властиве широке використання термінів та абстрактних слів, складних речень, зокрема складнопідрядних, за допомогою яких відтворюються причинно-наслідкові зв’язки між частинами тексту. Як правило, для цього стилю не характерна емоційно-експресивна лексика.
Найхарактернішою ознакою публіцистичного стилю є поєднання логічності викладу, доказовості й переконливості з образністю та емоційністю. Завдання публіцистики полягає не лише в тому, щоб викладати певні факти, явища дійсності, а й давати їм оцінку, формувати громадську думку.
У художньому стилі, тобто в стилі художньої літератури, найяскравіше виявляється лексичне багатство мови. Для цього стилю характерне вживання слів у прямому й переносному значенні, використання лексичних, синтаксичних фразеологічних засобів виразності, широкий вияв авторської індивідуальності.
Конфесійний стиль обслуговує потреби окремих людей і суспільства в цілому в сфері релігії та церкви. Реалізується в релігійних відправах, проповідях, молитвах, літературі релігійного характеру. Для цього стилю характерне вживання церковної термінології, включаючи слова старослов’янського походження, значної кількості метафор, алегорій, порівнянь, використання непрямого порядку слів у реченні, емоційність.
Розмовний стиль, або стиль розмовного мовлення, вдовольняє потреби безпосереднього спілкування людей у повсякденному житті. Крім суто мовних засобів (розмовні, а часом і просторічні варіанти слів, короткі прості, неповні, еліптичні речення й под.), складниками цього стилю є інтонація, міміка, жести, конкретна ситуація. В основному цей стиль представлений усною формою. У письмовому вигляді використовується як діалогічне або полілогічне мовлення в художніх творах.
Кожен стиль має:
— сферу поширення (коло мовців);
— призначення;
— систему мовних засобів;
— стилістичні норми;
— підстилі;
— жанри реалізації.
Кожен зі стилів має свої характерні особливості й реалізується у властивих йому жанрах. Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та ін. ознаками. У межах кожного мовного стилю сформувалися й формуються власні різновиди — підстилі, орієнтовані на досягнення конкретних завдань спілкування.