- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •Поняття престижу мови, засоби його забезпечення.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Суржик як показник низької культури мовлення.
- •Нормативність і правильність мовлення.
- •Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •Лексика української мови з погляду її походження.
- •Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •Використання синонімів у ділових паперах.
- •Специфіка вживання омонімів.
- •Пароніми у діловому спілкуванні.
- •Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •Термінознавство та термінографія.
- •Класифікація термінологічних одиниць.
- •Сучасні проблеми української термінології.
- •Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •Види і форми професійного спілкування.
- •Невербальні компоненти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Стратегія поведінки під час ділової бесіди
- •Етикет телефонної розмови.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем:
- •Мистецтво перемовин
- •Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
- •Правила ведення дискусії.
- •Основні поняття діловодства.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •Вимоги до тексту документа.
- •Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.
- •Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •Поняття про мовні штампи і кліше.
- •Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •Мовні помилки, їх види.
- •Поняття про мовний етикет.
- •Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •Поняття тексту, його структурна організація.
- •Правила ділового листування.
Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як процесс У сисему дієслова входять такі форми:а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, затвердити, сплатити;б) форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати;в) безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито;г) дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий; д) дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи. Треба уникати форм давноминулого часу Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Дієслова недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі Не порушувати норми вживання форм залежного слова
Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
Синтаксичні засоби офіційно-ділового стилю підпорядковані адекватності комунікації, тобто спілкування. Практика контекстуального творення на цьому рівні вимагає добору із загальнонаціональної мовної системи мовних засобів, викликаних екстралінгвістичними показниками — сферою, умовами та метою спілкування. Граматичні одиниці — різні частини мови, а також синтаксична організація речення і словосполучення у взаємозв’язку створюють той стилістичний колорит мовлення, який надає тексту певного комунікаційного спрямування, забезпечує логіко-семантичну адекватність мовлення.Як і лексичні засоби, синтаксичні засоби офіційно-ділового стилю не становлять чогось неповторного — їх можна знайти в будь-якому іншому функціональному стилі. Проте в діловому мовленні вони виявляються найяскравіше, саме за їх участю забезпечується інтелектуально-комунікативна (чи регулювально-волюнтативна) функція стилю.
Мовні помилки, їх види.
Мовні помилки поділяються на лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, комунікативні відповідно з мовним рівнем, на якому вони виникають. Ігнорування значення слова - один з основних вад, пов'язаний з небажанням пишуть чи говорять аналізувати своє мовлення і частіше заглядати до словників. Морфологічні помилки зустрічаються в різних текстах і поділяються наступним чином. Неправильне освіту форм числа іменників - помилки, що виникають в наступних випадках: При вживанні абстрактних понять, коли форма множини має набувати конкретизують значення (засіб - кошти), але з якоїсь причини не придбаває (наприклад, така форма ще не з'явилася, хоча системою мови); Форма однини існує в професійного мовлення, але не визнана літературною мовою; Слова в однині та множині розійшлися за значенням. З синтаксичних помилок відзначимо найбільш поширені, і перш за все численні порушення норм утворення словосполучень.
Такі помилки трапляються у словосполученнях, компоненти яких пов'язані управлінням, і мотивовані найчастіше граматичної аналогією, коли управління, властиве одному слову, в силу близькості значень поширюється на інші слова. Порушення комунікативних норм різноманітні. Це може бути як етикетна надмірність - нудотно ввічливе, що переходить у догідництво спілкування, так і порушення норм мовного етикету: грубість, лихослів'я, неповага до співрозмовника, опонентові, навмисне введення його в оману і т. п. Мова - спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови, і "мова не є те ж саме, що мова".