- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •Поняття престижу мови, засоби його забезпечення.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •Поняття культури мови та культури мовлення.
- •10. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Суржик як показник низької культури мовлення.
- •Нормативність і правильність мовлення.
- •Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •Лексика української мови з погляду її походження.
- •Особливості лексичних засобів ділового мовлення.
- •Використання синонімів у ділових паперах.
- •Специфіка вживання омонімів.
- •Пароніми у діловому спілкуванні.
- •Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •Основи вчення про термін і термінологію: вихідні поняття і терміни.
- •Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
- •Термінознавство та термінографія.
- •Класифікація термінологічних одиниць.
- •Сучасні проблеми української термінології.
- •Спілкування як вид соціальної взаємодії. Функції спілкування.
- •Види і форми професійного спілкування.
- •Невербальні компоненти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види публічного мовлення.
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Стратегія поведінки під час ділової бесіди
- •Етикет телефонної розмови.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем:
- •Мистецтво перемовин
- •Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення;
- •Правила ведення дискусії.
- •Основні поняття діловодства.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •Вимоги до укладання та оформлення документів.
- •Вимоги до тексту документа.
- •Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.
- •Явище тавтології як особливого виду повтору.
- •Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •Поняття про мовні штампи і кліше.
- •Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •Особливості вживання службових частин мови в діловому стилі.
- •Загальні риси синтаксису в ділових паперах.
- •Мовні помилки, їх види.
- •Поняття про мовний етикет.
- •Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •Поняття тексту, його структурна організація.
- •Правила ділового листування.
Загальновживана лексика. Професійна лексика. Термінологія. Номенклатура.
Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.
Здебільшого професіоналізми застосовують в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють ліпшому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми використовують у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).
Професіоналізми використовують також літератори, щоб створити фаховий колорит, відтворити життєдіяльність певного фахового середовища у своїх творах.
В офіційно-діловому стилі мовлення професіоналізми вживають із певними застереженнями.
Термінознавство та термінографія.
Термінознавство - це наука, яка вивчає терміни, термінології і терміносистеми, особливості їх створення та функціонування.
Термінознавство як наукова дисципліна виникло на стику лінгвістики, логіки, філософії у 30-х роках 20 століття. Причиною виникнення цієї науки була необхідність впорядкування термінів різних наукових і технічних галузей знань. На той час у результаті науково-технічного прогресу виникло багато термінів, крім того на позначення одного й того ж поняття вживалося декілька термінів, що ускладнювало процес обміну науково-технічною інформацією.
У 30-х - 80-х рр. 20 ст. термінознавство постало, як окрема наукова дисципліна зі своїми поняттями та методикою.
Завданням сучасного термінознавства є систематизація та впорядкування наявних термінів, а також вироблення правил, щодо створення нових термінів.
Термін - слово або словосполучення, яке виражає спеціальне поняття у певній системі понять (наприклад: двигун, муфта, сальдо, калькулятор).
Крім термінів у науковох та технічних галузях використовуються терміноїди (ніби терміни). До терміноїдів належать номенклатура і професіоналізми.
Номенклатура - це слова, що позначають конкретну модель, приклад, виріб.
Професіоналізми - це слова і словосполучення, що з'вляються у колі людей об'єднаних професією або спільною діяльністю.
Терміни і номенклатура зафіксовані у словниках стандартах, а професіоналізми існують лише в усній формі. Часто професіональзми є неофіційними синонімами до термінів.
Термінологія - 1)наука про терміни, синонім термінознавства. 2)сукупність термінів певної галузі, що складається стихійно разом із формуванням цієї галузі. 3)це також сукупність усіх термінів певної умови.
Терміносистема - це впорядкована сукупність термінів окремої галузі знань. (Наприклад: економічна ТС, ТС спорту).