40. Донні наноси

Наноси, гідравлічна крупність яких перевищує вертикальну складову швидкості течії опускаються на дно річки і стають донними. Вони переміщуються по дну річковим потоком шляхом ковзання або сальтацією (стрибкоподібно). Переміщення частинок по дну залежить від величини придонної швидкості і розмірів частинок. Між масою частинок, які переміщуються по дну, і швидкістю, при якій ці частинки рухаються, існує залежність – закон Ері: M=AV6, де M – маса частинок, V – швидкість, з якою частинки рухаються, A – постійний коефіцієнт, що залежить від питомої ваги.

Цей закон пояснює, чому при порівняно невеликій різниці у швидкостях течії крупність наносів, які переміщуються по дну, значно змінюється. З-н Ері справедливий тоді, коли частинка досить незначна по відношенню до природного шару. В тому випадку, коли розміри частинок значні по відношенню до товщини придонного шару, на її верхню і нижню частини діють уже різні швидкості.

Розмив дна залежить від глибини потоку. Чим менша його глибина, тим менші швидкості потрібні для розмиву ґрунтів дна при одних і тих же розмірах часток, з яких складається дно потоку.

41. Загальна характеристика озер. Походження озер.

Гідрологія озер (лімнологія, озерознавство) є складовою частиною гідрології суші, вивчає походження, поширення, гідрологічний режим та водний баланс озер.

Озера – це природні водойми, котрі являють собою западини на земній поверхні різної величини і форми, заповнені водою, постійний поступальний рух якої в певному напрямку в межах улоговини відсутній або уповільнений. Для озер характерна неоднорідність водної маси.

Озерні улоговини утворюються під впливом ендогенних та екзогенних процесів. Озера ендогенного походження:

16. тектонічні – утворюються в улоговинах, які виникли під впливом тектонічних рухів земної кори (тріщини, скиди, грабени); вони великі за розмірами, глибокі, мають круті схили ложа (Байкал, Танганьїка, Каспій); знаходяться в областях великих порушень земної кори;

17. вулканічні озера – виникають у кратерах згаслих вулканів, серед лавових полів або в долинах річок, перегороджених лавою.

Озера екзогенного походження менші за розмірами і глибиною, мають не такі круті схили ложа, бувають:

• гідрогенні – водно-акумулятивні та водно-ерозійні; їхнє походження пов’язане з дією морських (лагуни, лимани), річкових(стариці, заплавні) та підземних вод(карстові, просадочні/суфозійні);

• гляціогенні – льодовиково-ерозійні(виникли на кристалічних масивах або на схилах гір – карові озера) та льодовиково – акумулятивні(моренні – утворилися внаслідок загачування водних потоків моренними відкладами);

• еолові – з’явилися внаслідок дії вітру в між дюнних зниженнях або в улоговинах видування;

• органогенні – утв. під дією живих організмів (корали) або на торфових болотах (вторинні);

• антропогенні – водосховища, ставки, вироблені кар’єри, соляні шахти, заповнені водою.