§ 3. Припинення договору позички

ЦК України передбачає можливість припинення договору позички як на загальних підставах припинення зобов'язань, так і на підставах, передбачених безпосередньо главою 60. Спеціальні підстави припинення договору позички можна умовно поділити на дві групи:

— припинення договору позички з об'єктивних підстав;

— одностороннє розірвання договору позички.

Стаття 835 ЦК України передбачає припинення договору позички у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надано у користування. Це правило пояснюється тим, що договір позички так чи інакше пов'язаний з особою користувача та являє собою певного роду дружню послугу, що йому надається. Тому цей договір у більшості випадків був би припинений і за загальними правилами статей 608—609 ЦК України як такий, що пов'язаний

174

Глава 47

з особою боржника. Для збереження відносин безоплатного користування після смерті громадянина або ліквідації юридичної особи — користувача — необхідна спеціальна вказівка про це в договорі.

Одностороннє розірвання договору позички допускається як на вимогу по-зичкодавця, так і на вимогу користувача. На вимогу позичкодавця договір позички може бути достроково розірваний у таких випадках:

1) якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому (п. 1 ч. 2 ст. 834). Таке право випливає із деякою мірою особистих дружніх відносин між позичкодавцем та користувачем та безоплатного характеру договору;

2) якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору (п. 2 ч. 2 ст. 834). При цьому не має значення, чи були такі порушення з боку користувача істотними та чи погіршився стан речі в результаті такого користування;

3) якщо річ самостійно передана у користування іншій особі (п. З ч. 2 ст. 834);

4) якщо в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження (п. 1 ч. 2 ст. 834). При цьому оскільки вказані випадки являють собою порушення обов'язків користувачем, то розірвання договору, як правило, буде супроводжуватися покладенням на нього обов'язку відшкодувати позичкодавцю заподіяну шкоду. Якщо під час перебування у безоплатному користуванні річ була передана у власність іншій особі, вона має право вимагати розірвання договору, який був укладений на невизначений строк (ч. З ст. 834). При цьому користувач має бути про це попереджений за час, який відповідав би меті позички. Часто в договорі визначається не строк, а мета використання речі (будівельний інструмент для здійснення ремонту; плитка для приготування їжі тощо). Тому при передачі права власності на позичену річ третій особі, вона повинна надати користувачеві час для закінчення тих дій, для яких і бралася річ у позичку.

Користувач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору позички та повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі (ч. 1 ст. 834 ЦК України). Це правило також випливає із безоплатного характеру договору, оскільки внаслідок цього дострокове повернення речі позичкодавцю не може негативно вплинути на його інтереси. Лише в разі коли зберігання або використання речі потребує створення якихось додаткових умов (автомобіль, тварина тощо), користувач зобов'язаний попередньо повідомити позичкодавця про намір розірвати договір позички для того, щоб надати йому можливість створити такі необхідні умови.

Слід зазначити, що розірвання договору позички з вищеназваних умов є правом, а не обов'язком сторін. У зв'язку з цим сторони в договорі можуть визначити якісь інші умови розірвання договору на вимогу тієї чи іншої сторони або обмежити позичкодавця чи користувача у реалізації права, передбаченого ЦК України.