Глава 57

Положення ЦК України про позику вигідно відрізняються від попереднього цивільного законодавства, в якому міститься окрема стаття, присвячена наслідкам порушення договору позичальником.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК, згідно з п. 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549—552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

З наведеного випливає, що у разі порушення договору позики позичальником останній зобов'язаний сплатити позикодавцю проценти за користування чужими коштами, розмір яких встановлюється нормативними актами, а також проценти, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України на день сплати позичальником суми боргу або його відповідної частини, якщо інше не передбачено договором позики або законом. Якщо збитки, завдані кредиторові неправомірним користуванням його коштами, перевищують суму процентів, що належні йому за користування чужими коштами, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму.

Важливе місце в належному здійсненні договору позики посідає забезпечення виконання зобов'язання позичальника.

Позикові відносини передбачають певну впевненість кредитора в тому, що боржник виконає всі зобов'язання, пов'язані з укладеною угодою. Звідси випливає поняття "забезпечення виконання зобов'язання за договором позики".

У зв'язку з цим позикодавець, щоб забезпечити себе від невиконання зобов'язання, може вимагати забезпечення виконання такого зобов'язання. Позикодавець має право вимагати забезпечення договору позики неустойкою (штрафом, пенею), заставою чи поручительством. Позикодавець не має обов'язків у договорі позики, отже він не повинен нічого забезпечувати.

Договір позики не забезпечується завдатком, оскільки укладення договору позики підтверджується передачею предмета договору, а не видачею завдатку. Те, що завдаток, який є грошовою сумою, не застосовується у негрошовій позиці, саме собою зрозуміло.

Забезпечення завдатком виконання договору грошової позики не практично, оскільки звичайно позичальник може забезпечити цей договір тільки із предмета позики, що призведе до втрати останнім певної вигоди від позики, забезпеченої таким способом1.

За характером або ознакою (властивістю) забезпечення позика буває або особистою, або заставною, або речовою, реальною.

При особистій позиці кредитор головним чином основується на довірі до гос-

1 Зобов'язальне право: Теорія і практика: Навч. посібник / За ред. О. В. Дзери. — К., 1998. -С. 638.

Позика

365

подарської особистості позичальника і обмежується одним лише юридичним забезпеченням (письмовим зобов'язанням), а іноді не вимагає навіть і його.

Для посилення забезпечення при індивідуальному кредитуванні нерідко застосовують так звану кругову поруку (або поручительство).

При заставній або речовій позиці кредитор вимагає, щоб було вказано певне майно, шляхом продажу якого можна було б виконати зобов'язання, якщо боржник з будь-яких причин не виконає його добровільно. Майно, яке служить забезпеченням кредитної угоди, передається до сплати боргу в руки кредитора (ломбардна позика) або залишається в розпорядженні боржника (іпотечна позика), але з деякими обмеженнями права розпорядження цим майном.

ЦК України прямо передбачені наслідки невиконання позичальником обов'язків щодо забезпечення виконання позикового зобов'язання.

Згідно зі ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК, якщо інше не встановлено договором.

Наведені положення свідчать, що законодавець таким чином стимулює позичальника до належного виконання своїх обов'язків і захищає інтереси позикодавця. Така позиція є цілком логічною і виправданою, оскільки обумовлене сторонами договору забезпечення є істотною умовою такого правочину і обов'язковим елементом волевиявлення кредитора на укладення договору, за відсутності якого можна припустити ймовірність того, що позикодавець взагалі не надав би згоди на укладення договору позики.

Припинення позикового зобов'язання відбувається за загальними правилами припинення цивільного зобов'язання.

Позика є грошовим зобов'язанням і припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми заборгованості за договором позики.

Разом з тим необхідно враховувати, що зобов'язання, яке випливає з договору позики, може бути припинено за іншими підставами, передбаченими ЦК України, зокрема шляхом надання відступного за угодою між позикодавцем і позичальником (ст. 600 ЦК України), зарахуванням зустрічної грошової вимоги (ст. 601 ЦК України).

Однією з новел ЦК України є заміна боргу позиковим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст. 1047 ЦК України).

У спрощеному вигляді новація (заміна) боргу позиковим зобов'язанням передбачає певну послідовність дій. Так, якщо за договором купівлі-продажу (поставки, оренди, міни тощо) боржник винен кредитору певну суму грошей, то цю грошову суму сторони можуть за взаємною згодою оформити договором позики із додержанням правил новації. Наприклад, заміна боргу договором позики не допускається, якщо борг виник із зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, і зі сплати аліментів. У разі заміни боргу договором позики зміст і форма позикового зобов'язання мають відповідати вимогам, які пред'являються до договору позики.

366