Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне Дзера 2004.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
4.6 Mб
Скачать

Глава 72

бутньому до різного її тлумачення. З аналізу Сімейного кодексу можна дійти висновку, що його автори "під іншими членами сім'ї", які не увійшли до першої та другої черг спадкоємців, передбачали трансформацію зобов'язань із взаємного утримання в право на спадкування.

Тобто можна припустити, що при викладенні ст. 1264 автори нового ЦК мали на увазі саме вітчима і мачуху, пасинка і падчерку, а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї. Оскільки в новому ЦК не дано переліку членів сім'ї, не наведено критеріїв, за якими можна з упевненістю відрізнити члена сім'ї від сторонніх осіб, то неконкретність цієї норми можна тлумачити й на користь осіб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах із спадкодавцем, навіть сусіди по комунальній квартирі можуть в наступному доводити, що вони спільно проживали. Тому, на наш погляд, доцільно було б конкретизувати цю норму стосовно зазначених вище осіб1.

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця, при цьому народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Зокрема, останнє положення можна трактувати таким чином: двоюрідний дядько — це другий ступінь споріднення.

Однак важко погодитись з положенням, за яким утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, але не менш як п'ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування, опинились на останньому місці. Навіть враховуючи, що вони разом з ним не проживали п'ять років до часу відкриття спадщини, інакше відносились би до четвертої черги спадкоємців, але слід брати до уваги, що ці особи, на відміну від інших, можуть опинитися після смерті спадкодавця у важкому матеріальному становищі, оскільки вони втратять джерело до існування і вони є неповнолітніми або непрацездатними особами.

Правовий зміст спадкування за правом представлення полягає в тому, що трансформується право родичів за походженням по висхідній лінії, які померли на момент відкриття спадщини, тобто переходить до їх нащадків. Так, за ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. В цій нормі допущено помилку, оскільки розпочинати її потрібно було з дітей, а не внуків, оскільки в ній йдеться про право спадкування матері й батька. Тобто в цьому випадку також необхідно враховувати, що наявність дітей усуває від спадкування внуків.

Щодо змісту інших частин ст. 1266 ЦК України, то вони викликають зауваження. Якщо трансформація права спадкування дітьми не викликає сумніву, то право прабаби, прадіда спадкувати ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини, має рахуватись одночасно зі ст. 1262 ЦК, якою встановлена друга черга спадкоємців за законом. Про відмінність спадкування за правом представлення свідчить й ч. 6 ст. 1262 нового ЦК, оскільки лише при спадку-

1 Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. — К., 2002. — С. 70.

Правове регулювання спадкових відносин

615

ванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Тому вважається, що допустимим може бути спадкування за правом представлення батьками, але не дідусем і бабусею, не говорячи вже про прабабу чи прадіда, оскільки вони мають вже належати до другої та п'ятої черг спадкоємців. Хоча про спадкування за правом представлення батьками не йдеться, а тому воно вважається неможливим.

Спадкування племінниками спадкодавця підпадає під дію ч. 1 ст. 1266 ЦК України, за якою вони отримують право спадкувати ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Тому зайвими вважаються положення частин 3 та 4 ст. 1266 ЦК України, оскільки в них розкривається право дітей замінювати своїх батьків при спадкоємстві за законом.

Спадкування за правом представлення відрізняється від прямого спадкування тим, що спадкування здійснюється лише відносно тієї частки, яка б належала померлому родичу. Це положення можна продемонструвати на такому прикладі. Коли після смерті громадянина К. залишилось двоє живих дітей, а одна його дитина померла до відкриття спадщини, то спадщина ділиться на трьох, тобто по 1/3 мав отримати кожний спадкоємець. За наявності в померлої дитини трьох власних дітей, останні отримають по:

1/3:3=1/9 частині спадщини.

За законом частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними, але спадкоємці вправі змінити розмір частки у спадщині когось із них. Тобто це положення передбачає враховувати такі ситуації, коли спадкодавець проживав з одним або декількома спадкоємцями і останні могли надавати йому утримання, коли майно неможливо розподілити між спадкоємцями в рівних частках або окремі речі є неподільними тощо. Оскільки в новому ЦК не встановлено умов, коли такі угоди можуть укладатись, то спадкоємці можуть навіть враховувати матеріальний стан одного із спадкоємців і виділити йому більшу частку в спадщині. В законі чітко встановлено умову, що за усною угодою між спадкоємцями може розподілятись рухоме майно, а за письмовою і посвідченою нотаріусом угодою — нерухоме майно або транспортні засоби.

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані такі документи: довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи місцевої держадміністрації, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу або з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв'язку із втратою годувальника; копії рішень суду, що набрали законної сили, про стягнення аліментів із спадкодавця на користь особи або про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні містити дані про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. Встановлення фактів родинних відносин та перебування на утриманні спадкодавця може бути предметом розгляду суду, якщо особи не в змозі довести ці факти за допомогою безспірних доказів1.

Якщо спадкоємців за законом не існує або вони будуть позбавлені права на спадкування, то спадщина в судовому порядку визнається відумерлою і переходить до держави.

1 Докладніше про це питання див.: Фурса С. Я. Окреме провадження у цивільному процесі України. - К., 1999.

616