11.Делювій. Соліфлюкційні процеси.

Делювіальні відклади – продукти вивітрювання гірських порід  (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на ниж. частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верх. частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкція). Нагромаджуються біля підніжжя гір і височин. Восновному делювій не шаруватий, але на схилах гір і пагорбів його склад закономірно змінюється, часточки породи зменшуються від верхньої частини гори до нижньої, часто починаючись щебенем, а закінчуючись суглинками і навіть лесами біля підніжжя. Одночасно зростає потужність відкладів. Продукти вивітрювання, які складають делювій, мають різний склад(від глин і пісків до крупних валунів) і характеризуються слабкою відсортованістю. За петрографічним складом делювій різниться від корінних гірських порід, які його підстилають, і повязаний з породами, що виступають вище по схилу чи вивітрюються на першині підняття. Делювій широко розповсюджений в гірських районах.В нижній частині схилів делювіальні відклади утворюють щільний покрив (делювіальний шлейф), який пом'якшує перехід до прилеглої рівнини. Змочений водою, делювій часто може переміщуватися, повзти вниз по схилу, восновному дуже повільно, проте іноді - швидко. Сильно оводнений, він перетворюється на густе багно, яке повзе вниз, зриває дерновий покрив, вириває кущі і навіть може повалювати на своєму шляху дерева.Такі грязеві потоки, іноді значної довжини і ширини, спостерігаються в багатьох країнах. На дні долини вони спиняються, утворюючи поля густого багна грудками дерну, поваленими деревами і кущами. В делювії часто містяться розсипні родовища золота, олова, вольфраму і ін. металів. Делювіальні суглинки використовуються для виготовлення цегли. Соліфлю́кція  − стікання грунту, перенасиченого водою, по мерзлій поверхні зцементованої льодом основи схилів

.Соліфлюкція спостерігається в різних природних зонах.Явище широко поширене в зонах з багаторічної мерзлими або глибоке і  тривало промерзаючи ми грунтами (тундра,лісотундра, Середній і Східний Сибір, Канада,високогір'я). Грунтовий покрив насичується вологою від танучого снігу або дощів,обважнює, стає в'язкопластичним і починає рухатися вже при ухилах в 2-3° по слизькій поверхні мерзлогопідстилаючого шару, що ще не відтанула, прискорюючисьпри збільшенні ухилів від декількох см до м рік Соліфлюкційні відклади (лат. solum – грунт, fluxus – тікти) – зміщені і перезволожені маси матеріалу на задернованих схилах утворюються шляхом повільного в'язкопластичного, текучого переміщення рихлих, перезволожених відкладів на схилах більше 3°. Виділяють відклади швидкої соліфлюкції (велофлюксій), повільної соліфлюкцій (тардофлюксій), конжеліфлюксій замерзання, потік) і дефлюксій (стікати). Велофлюксій утворюється в умовах рідиннотекучої консистенції грунту в областях багаторічномерзлих порід та сезонного промерзання. Характерними ознаками велофлюксійних відкладів є плямисті текстури, смугастість, стрічковість, тобто текстури обумовлені мерзлотними процесами. Швидкість течії метри – десятки метрів на добу. Тардофлюкційні відклади формуються при в’язкотекучій консистенції грунту і поперемінному промерзанні – таненні. Для них характерні верствуваті текстури, які утворюються при ламінарному (поверствовому) типу в’язкої і пластичної течії грунту. Частіше всього вони розвиваються в умовах Арктики і Субарктики, але є і в наших (помірних) широтах, при вологому кліматі і періодичному промерзанні і відтанення грунту на схилах від 2 до 10º. Конжеліфлюксійні відклади формуються в умовах зміщення по контакту талої і мерзлої породи. При цьому на контакті утворюється в’язкотекуча консистенція. Швидкість руху складає долі міліметра на рік. Поширені ці відклади в районах вічної мерзлоти і горах. Дефлюксійні відклади формуються в процесі руху матеріалу по схилу під дією власної ваги при в’язкопластичній консистенції грунту в умовах інтенсивного зволоження. Швидкість переміщення залежить від ступеня зволоженості, але рідко перевищує п

ерші міліметри на рік.