8.Алювій. Фації. Формування в горах і рівнинах.

Алювій (alluvio – нанос, намив) – відклади, які утворились в долинах річок внаслідок розмиву, зносу і відкладення постійним водотоком рихлих продуктів вивітрювання, а також порід розмитих самим потоком. Алювіальні відклади (галечники, валуни, гравій, пісок, супіски, суглинки, глини), як правило, верствуваті, різною мірою обкатані. Верствуватість залежить від зміни сили, напрямку, швидкості потоку. За розмірністю зерен виділяють алювій мілковерствуватий (долі міліметра), тонковерствуватий (міліметри), верствуватий (сантиметри) і крупноверствуватий (дециметри). При відсутності верствуватості породу називають однорідною, масивною. Розрізняють слідуючі фації алювію: пристрежневу (грубоуламковий, погано сортований матеріал, який залягає в основі розрізу алювію – базальний горизонт розмиву); руслову (переважно піски); заплавну (супіски, суглинки з проверстками пісків, глини) і старичну (суглинки, глини), які і складають будову заплави та надзаплавних терас. Характерною особливістю є двочленна будова – нижню частину складає група руслових фацій, верхню – заплавних. Алювій рівнинних річок. Вивченням алювію займалось багато дослідників, слід виділити в першу чергу роботи Є.В. Шанцера, Ю.О. Лаврушина, В.В. Ломакіна, Г.І. Горецького. Алювій представлений русловими, заплавними і старичними групами фацій. Русловий алювій вистилає дно річки і формується в умовах значних швидкостей течії річки. В його основі залягають грубоуламкові, погано сортовані, або несортовані відклади – пристрежнева фація алювію (базальний горизонт розмиву). Вверх по розрізу її заміщує руслова фація (прируслової вілмілини) – переважно промиті, сортовані, косоверствуваті піски. Заплавний алювій формується внаслідок осідання частинок (піщаних, пилуватих, глинистих) в час повеней. Для нього характерно горизонтальне нашарування, наявність алювіальних грунтів, які фіксують періоди осушення заплави. Старичний алювій формується в старицях, в переважно спокійній гідродинамічній обстановці, чим близький до озерних відкладів, на відміну від яких переверствовується проверстками пісків, супісків (занесених в час повені). Всі ці групи фацій складають заплаву та надзаплавні тераси. Потужність алювію залежить від водності потоку, глибини річки і рівня повені. Нормальною вважається, коли його величина дорівнює максимальній глибині річки і максимальній висоті повені. Більша потужність, як правило, спостерігається в районах опускання території, менша – піднятті. Виняток становлять ділянки злиття двох потужних притоків. Потужність косих серій залежить від глибини річки, чим потужніші косі серії, тим більша глибина і водність потоку. За умовами залягання та динамікою осадконакопичення виділяються слідуючі типи алювію:

1. Перстративний (або перестиляючий), коли алювіальні товщі формуються самим потоком, без участі тектоніки і не відбувається пере поглиблення річки (врізання в породи ложа) та прогресуюче виповнення алювієм.

2. Констративний (або настилаючий), коли потужні алювіальні товщі перекривають одна одну, що частіше всього спостерігається при опусканні території. Однак цей прийнятий в літературі постулат потрібно

добавити зноскою, що наложені товщі алювію формуються в пригирлових ділянках річок (зокрема Причорномор'я) при коливанні рівня моря. Руслові, старичні і заплавні осадки неодноразово переверствовуються в розрізі алювію, потужність якого значно (2-3 рази) більша нормальної .

3. Інстративний або вистилаючий, коли дно долини не повністю покривається руслом в межені і на відмілинах формуються відклади, які потім виступають в якості нахилених ерозійних терас.

Алювій гірських річок значно різниться за будовою та складом від розглянутого раніше алювію рівнинних річок. Перш за все в алювію гірських річок різко переважають руслові фації, в складі яких домінують галечники та валуни. Що ж стосується заплавної фації то вона представлена незначними прошарками, а старична взагалі відсутня. Пояснення цьому полягає в значній крутизні повздовжнього профілю річки, великими швидкостями потоку в час повеней. Валунно-галечникові відклади руслових фацій практично не сортовані і не верствуваті, за рідким винятком, що спостерігається вже при виході гірських річок в передгір'я. Цілком природно, що грубий матеріал переміщується гірським потоком значно повільніше ніж глинисто-піщаний. Разом з тим вода, проходячи через гравійно-галечникову товщу зумовлює часткове гравітаційне сортування піщаних фракцій, які переміщаються водою по дну русла і в зависі. Цей процес сприяє формуванню розсипищ благородних металів (золота, платини), питома вага яких різко перевищує питому вагу решти мінералів. Алювіальні відклади відіграють велике значення в народному господарстві, тому їх вивченню приділяється особлива увага при геологічній зйомці. Також в алювії терас часто знаходяться рештки кісток ссавців (як крупних, так і дрібних), молюсків, які є основою для визначення його стратиграфічного положення, а відповідно і віку залягаючої на ньому субаеральної товщі. Ще однією важливою обставиною вивчення алювіальних терас є численні знахідки на них матеріальної культури давньої людини.