Теми доповідей і повідомлень

1. М. Грушевський – науковець і політичний діяч.

2. В. Винниченко – митець і політик.

3. С. Петлюра: політичний портрет.

4. Від царського ад’ютанта до гетьмана України: риси до портрета П. Скоропадського.

5. Діяльність Х. Раковського в Україні.

6. Н. Махно – ватажок повстанського руху на півдні України.

7. Білогвардійський рух на території України.

8. Політика «воєнного комунізму» та її здійснення в Україні.

9. УГА: від армії ЗУНР до ЧУГА.

Заповніть таблицю

Політичні режими і військово-політичні сили в Україні 1917–1921 років

Політичний режим, військово-політична сила	Часи існування, територія	Лідери	Основні риси внутрішньої і зовнішньої політики	Примітки
Українська Центральна Рада
Більшовицька радянська влада («червоні»)
Гетьманат П. Скоропадського
Директорія
Білогвардійці
Повстанський рух

Термінологічний словник

Акт злуки УНР та ЗУНР – проголошення об’єднання двох українських державних утворень – УНР і ЗУНР – у єдину соборну незалежну українську державу, яке відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. Реально через внутрішні та зовнішні причини об'єднати українські землі не вдалося, проте значна частина сучасних істориків і політиків уважають цей акт «символом споконвічного прагнення українського народу до об'єднання в єдиній державі».

Анархізм – суспільно-політична течія, що виступає за негайне знищення державної влади й упровадження добровільних асоціацій осіб та груп. Засобом здійснення своєї мети вважали насилля, навіть терор.

Більшовизм – політична течія (фракція) в російському соціал-демократичному русі на чолі з В. І. Ульяновим (Леніним). З 1912 р. остаточно оформилися в окрему партію РСДРП(б) (з 1918 р. – РКП(б), з 1925 р. – ВКП(б), з 1952 р. – КПРС). Більшовики виступали за негайне здійснення марксистської програми соціалістичних перетворень. З жовтня 1917 р. – правляча партія в Росії, що своїми діями прискорила початок громадянської війни, яку розпочали, спираючись на загони своїх прихильників («Червона гвардія»). З розгортанням громадянської війни почали здійснювати політику «воєнного комунізму» (див.), створили регулярну Червону Армію, завдяки якій здобули історичну перемогу над своїми супротивниками. Стасовно України більшовицька позиція була неоднозначною: визнаючи право українців на самовизначення (аж до створення власної держави), виступали проти її відокремлення від Росії. 1918 року утворили КП(б)У як територіальну філію Російської комуністичної партії (більшовиків).

Білогвардійці – основні супротивники «червоних» (прихильників більшовиків) у громадянській війні. Прагнули відновлення дореволюційних порядків, насамперед, повернення приватної власності колишнім господарям, чимала частина – реставрації монархії. Виступаючи за відтворення «єдиної та неподільної» Росії, категорично заперечували автономію чи, тим більше, незалежність України. Останнє призвело до збройного протистояння з українськими національно-державницькими силами. На території України білогвардійські війська очолювали генерали колишньої царської армії А. Денікін (1919 – початок 1920 рр.) і П. Врангель (з 1920 р.).

Брестський мир – мирний договір між Українською Народною Республікою, з одного боку, та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією – з другого, підписаний 27 січня 1918 р. Сторони відмовлялись від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювались військовополоненими і зобов’язувалися відновити взаємні економічні стосунки. Центральна Рада зобов’язувалась поставити до Німеччини та Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса, іншу сільськогосподарську продукцію та промислову сировину. У свою чергу, німецько-австрійська сторона повинна була змусити Радянську Росію вивести свої війська з України, визнати законність уряду Центральної Ради та Українську Народну Республіку.

Варшавський договір – угода між УНР та Польщею, укладена в квітні 1920 р. у Варшаві. За умовами договору польський уряд визнавав незалежність УНР та Директорію УНР на чолі з Головним Отаманом С. Петлюрою як верховну владу в державі. Складовою частиною договору була військова конвенція, яка передбачала початок спільних польсько-українських воєнних дій проти більшовицьких військ, що контролювали більшу частину України. С. Петлюра погоджувався на анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини, а також брав на себе зобов’язання постачати польську армію продуктами й фуражем (у разі невиконання цього польська армія мала право на самостійні реквізиції).

«Воєнний комунізм» – економічна політика радянського уряду в умовах громадянської війни і господарської руїни 1918–1920 років. Найважливішими складовими політики були: націоналізація усієї великої, середньої та більшої частини дрібної промисловості, продрозкладка; заборона приватної торгівлі; впровадження карткової системи; загальна трудова повинність; державний контроль за виробництвом і розподілом. Підпорядковуючи суспільні, групові та індивідуальні інтереси населення державним, більшовики сподівалися здійснити швидкий перехід до соціалізму.

Гетьманський переворот – державний переворот, здійснений 29 квітня 1918 р. у Києві прихильниками генерала П. Скоропадського за сприяння німецького командування. Внаслідок перевороту було розігнано Центральну Раду, а Українську Народну Республіку ліквідовано.

Громадянська війна – збройна боротьба за державну владу між політичними силами, соціальними групами однієї країни.

Директорія – тимчасовий орган, утворений уночі 13–14 листопада 1918 р. на засіданні Українського Національного Союзу для організації та керівництва повстанням проти гетьмана П. Скоропадського. Після усунення останнього Директорія стала верховним органом влади УНР і складалася з п’яти членів. Суперечності серед членів Директорії, а також несприятлива зовнішньополітична ситуація призвели її до поразки. 10 лютого 1919 р. подав у відставку голова Директорії В. Винниченко, його змінив С. Петлюра. З 20 листопада 1920 р. С. Петлюра проголосив себе одноосібним керівником (диктатором) вже неіснуючої УНР.

Політичний компроміс – політична угода, досягнута шляхом взаємних поступок.

Ризький мирний договір – угода між Польщею та РСФРР й УСРР, укладена в березні 1921 р. після завершення польсько-радянської війни 1920 р. Сторони припиняли воєнні дії, анулювали Варшавський договір 1920 р. Встановлювався новий кордон, за яким західноукраїнські землі та частина колишньої підросійської України (Західні Волинь і Поділля, Підляшшя, Посяння і Холмщина) відходили Польщі. Польща визнала радянську владу в Україні як єдину законну і зобов’язувалась не допомагати її супротивникам, а також надати українцям, росіянам та білорусам, що проживали в межах Польської держави, права, які забезпечували б вільний розвиток культури, мови, віросповідання.

Українська Центральна Рада – заснована в Києві громадсько-політична організація, яка під впливом революційних подій в Україні перетворилась у лідера національно-визвольного руху. З листопада 1917 р. (після проголошення III Універсалу та Української Народної Республіки) виконувала роль вищого законодавчого органу України. Існувала до 29 квітня 1918 р.

Українсько-польська війна (1918–1919) – збройний конфлікт між Західноукраїнською Народною Республікою та Польською державою.

Універсали Центральної Ради – акти законодавчого характеру, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії. Українська Центральна Рада видала чотири Універсали.