- •1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.
- •2. Механізм формування екологічного права
- •3. Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук
- •4. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.
- •5. Предмет і метод екологічного права України.
- •6. Об'єкти екологічного права.
- •7. Джерела екологічного права
- •8. Поняття та ознаки екологічного права
- •9. Система навчального курсу "Екологічне право"
- •10. Поняття екологічних прав громадян
- •11. Види екологічних прав громадян
- •12. Обов’язки громадян у галузі екології.
- •13. Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян
- •14. Способи захисту екологічних прав громадян.
- •15. Поняття і особливості права власності на природні ресурси
- •16. Форми права власності на природні ресурси
- •17. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.
- •18. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
- •19. Поняття, принципи і види права природокористування
- •20. Підстави виникнення права природокористування
- •21. Суб’єкти і об’єкти права природокористування
- •22. Зміст права природокористування
- •23. Підстави зміни, припинення права природокористування
- •24. Юридична природа екологічної безпеки
- •25. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- •26. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •27. Науково правові засади екологічної експертизи.
- •28. Юридична природа екологічної експертизи
- •29. Правові форми та види екологічної експертизи
- •30. Правовий статус експерта екологічної експертизи
- •31. Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи
- •32. Поняття управління в галузі екології
- •33. Система органів управління в галузі екології
- •34. Функції управління в галузі екології
- •35. Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології
- •36. Правові форми платежів в галузі екології
- •37. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності
- •38. Відповідальність як засіб реалізації екологічного права: поняття і форми
- •39. Позитивна юридична відповідальність за екологічні правопорушення
- •40. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення
- •41. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •42. Законодавчі засади раціонального природокористування
- •43. Зміцнення законності в галузі природокористування
- •44. Всебічне сприяння екологізації в суспільства
- •45. Місце раціонального природокористування в екологічних відносинах
- •46. Земля як об’єкт правової охорони
- •47. Правові форми використання, відтворення та охорони земель громадянами
- •Стаття 39. Зк Права власників земельних ділянок і землекористувачів
- •48. Поняття і значення правової охорони земель
- •49. Організаційно - правові заходи охорони земель
- •50. Форми власності на землю в Україні
- •51. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
- •52. Право землекористування: поняття, види
- •53. Підстави припинення права користування землею
- •54. Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю
- •55. Води як об’єкти правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •56. Поняття та види права водокористування
- •57. Правові форми охорони вод
- •58. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування
- •59. Суб’єкти, об’єкти, зміст права водокористування
- •60. Облік і ведення державного водного кадастру
- •61. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •62. Водні правопорушення як підстави адміністративної кримінальної відповідальності
- •63. Ліс як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •64. Право лісокористування та його види
- •65. Правове регулювання заготівлі деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів
- •66. Організаційно правові заходи охорони лісів
- •67. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну порушенням лісового законодавства
- •2. Особливості відшкодування шкоди.
- •68. Порушення лісового законодавства як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •69. Відповідальність за порушення лісового законодавства
- •70. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони
- •71. Суб'єкт, об’єкт, зміст фауністичних правовідносин
- •72. Суб'єкти та об’єкти права власності на тваринний світ
- •73. Право використання тваринного світу, його форми та види
- •74. Правове регулювання мисливства та рибальства
- •75. Підстави та умови припинення права використання тваринного світу
- •76. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- •77. Правові засади здійснення моніторингу і контролю за додержанням законодавства про тваринний світ
- •78. Порушення законодавства у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •79. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
- •80. Організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря
- •81. Стандартизація і нормування в галузі охорони і використання атмосферного повітря
- •82. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря
- •83. Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря
- •84. Особливості майнової відповідальності за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря
- •85. Особливості правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •86. Надра як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
- •88. Законодавство про надра
- •89. Право власності на надра
- •90. Суб'єкти та об’єкти права власності на надра
- •91. Поняття і зміст правової охорони надр
- •92. Право користування надрами та його види
- •93. Правове регулювання геологічного вивчення надр
- •94. Геологічний контроль та гірничий нагляд: поняття та характеристика
- •95. Особливості розгляду справ у галузі використання та охорони надр
- •96. Порушення законодавства про надра як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
- •97. Природно-заповідний фонд України як об’єкт правової охорони
- •98. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду
- •99. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України
- •100. Порушення законодавства про природно-заповідний фонд України як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
78. Порушення законодавства у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності
Згідно ст.42. ЗУ „Про мисливське господарство та полювання” порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Адміністративна відповідальність встановлена за (відповідно до КпАП )
-порушення права державної власності на тваринний світ (ст.50)
-порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст.85)
-виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу (ст.85-1)
-порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин (ст..87)
-незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (ст.88)
-порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах (ст.88-1)
-жорстоке поводження з тваринами (ст.89)
-порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст.90)
-порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст.107)
-порушення правил тримання собак і котів (ст.154)
Кримінальна відповідальність встановлена за (відповідно до КК України):
-жорстоке поводження з тваринами (ст. 299)
-масове знищення, загибель рослинного або тваринного світу (статті 242,243,245,441)
-незаконне полювання (ст. 248)
-проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250)
-незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249)
Обєктом злочинного посягання виступають відносини в галузі раціонального використання і охорони тваринного світу.
79. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони і використання
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Завданням Закону про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.
Атмосферне повітря - один з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища, який є необхідною фізичною і біологічною умовою існування людини та джерелом життя на Землі. Від його якості залежить здоров'я людини. Атмосферне повітря також має важливе економічне значення. Воно використовується як сировина для хімічної промисловості, енергетичний ресурс, середовище зв'язку і руху літальних апаратів, для скидання відходів виробництва тощо. Науково-технічний прогрес розширив масштаби використання ресурсів та властивостей атмосферного повітря. Водночас різко збільшився і негативний антропогенний вплив на атмосферне повітря. Масштаби його забруднення відходами виробництва набули загрозливого характеру не тільки для здоров'я людини, а й для озонового шару, погоди та клімату нашої планети.
Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання за своїми фізичними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка обумовлює особливості правової охорони атмосферного повітря.
По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ресурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших природних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чинна Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності Українського народу. Але атмосферне повітря не може бути об'єктом права власності, оскільки на підставі фізичного стану і специфічних властивостей атмосферне повітря перебуває в постійному русі, перемішуванні, які не піддаються контролю з боку людини і тому неможливо практично здійснювати повноваження володіння і розпорядження цим природним ресурсом. Отже, не існує і проблеми охорони права власності на цей природний об'єкт.
У міжнародному праві атмосферне повітря розглядається як міжнародний універсальний і розподільний природний ресурс. Універсальним він є тому, що значні його маси постійно перебувають над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію окремих держав. Інша частина повітря, навпаки, підпадає під юрисдикцію окремих держав і може розглядатись як природний ресурс, що підлягає розподілу, використовується людиною і розміщується на території двох або декількох держав. Зважаючи на свою універсальність і єдність у глобальному масштабі, атмосферне повітря не належить до національних природних ресурсів, хоч і використовується всіма державами.
По-друге, на відміну від інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина навколишнього середовища в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря. Атмосферне повітря як природний ресурс об'єктивно містить раціональну суміш газів, що створює сприятливі умови для життєдіяльності людей, тварин і рослин. Водночас на стан атмосферного повітря впливають два головні фактори: внесення в атмосферу забруднюючих речовин через різноманітні джерела і шкідливий фізичний вплив на нього. До останнього належать випромінювання, звукові коливання, шум тощо. Ці та інші фактори порушують оптимальний стан повітря, що негативно впливає на здоров'я людей, на стан і розвиток тварин і рослин. Ось чому Закон України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря і таким чином законодавчо закріплює принцип правового регулювання впливу людини на атмосферу. Сутність цього принципу зводиться насамперед до стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря.
По-третє, нормативно встановлена дозвільна система викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки. Так, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються спеціально уповноваженими на те органами.
По-четверте, в атмосфероохоронному законодавстві переважають охоронні норми. Доля норм, якими регулюються відносини з використання атмосферного повітря для виробничих та інших потреб, відносно невелика. Це обумовлено першочерговою потребою забезпечити належний стан атмосферного повітря.