69.Взаємодія політики з мораллю.

Оскільки політика є однією з найважливіших сфер людської діяльності. то її небажано відокремлювати від моралі. Моральні цінності і норми, що мають відношення до політичного миру, до її інститутів, відносин, політичному світогляду і поведінки членів того чи іншого співтовариства. Мораль обмежує політику, свободу безконтрольного політичної дії, тому політика часто прагне звільнитися від неї. Саме правила моральності та чесноти і служать підставою щирої політики.

На відміну від інших організаційно-кобнтрольних сфер, мораль не має дійсних форм, не матеріалізується в апаратах управління, інститутах влади, позбавлена центрів управління і засобів зв'язку та об'єктивується лише в мові та мовленні, але насамперед - у відображенні, в ознаках і властивостях інших суспільних явищ. Разом з тим, вона охоплює всі феномени політики. Спільне між політикою і мораллю полягає в тому, що і політика, і мораль відносяться до найбільш ранніх регуляторам суспільного життя, до сфери соціального вибору, в силу чого вони рухливі й мінливі; є регуляторами поведінки людей.

Відмінності між політикою і мораллю:

1. Політика є діяльність, спрямовану на врегулювання групових соціальних конфліктів, які зачіпають все суспільство і вимагають застосування влади. Мораль же характеризує повсякденні індивідуальні відносини між людьми, окремим випадком яких є конфлікти, зазвичай не досягають політичної гостроти.

2. Джерелом політики є економічні та інші насущні інтереси і потреби людей. Безпосереднім же джерелом моралі виступають загальнолюдські, а також інші колективні цінності, дотримання яких не обіцяє індивіду особистої вигоди.

3. Багато імперативи моралі носять характер ідеалів, з якими слід погоджувати свої дії, але яких у реальному житті навряд чи кому-небудь вдається досягти. Мораль оцінює суб'єктивне, внутрішнє переживання вчинків. Політика ж доцільна, тобто орієнтована на досягнення певних цілей, результатів. Політичні діячі звичайно не керуються любов'ю чи ненавистю, їх направляють інтереси, а не почуття.

4. Мораль завжди індивідуальна, її суб'єкт - окремий людина, яка будує свій моральний вибір. Політика ж зазвичай носить груповий, колективний характер.

5. Найважливішою відмінною рисою політики є її опора на силу. використання примусових санкцій за невиконання вимог. Мораль же в принципі засуджує насильство і спирається головним чином на "санкції" совісті.

70.Економічна політика держави: зміст, завдання, структура.

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

В політичному значенні економічна політика – це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства.

Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.

Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання.

Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.

Структура економічної політики:

1. Структурна політика.

2. Фінансово-кредитна політика.

3. Інвестиційна політика.

4. Соціальна політика.

5. Зовнішньо-економічна політика.

6. Науково–технічна політика.

7. Податкова політика.

8. Бюджетна політика.

Призначення економічної політики держави – сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.

Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі:

- економічне зростання:

- ефективна зайнятість:

- стабільний рівень цін;

- зростання економічної ефективності;

- захист і підтримка принципів економічної свободи;

- соціальна безпека і стабільність.