- •Юрій Ботнер Журналістська майстерність Навчальний посібник
- •Розділ 1 Позиція журналіста. Внутрішня та зовнішня політика неотправленное письмо в абхазию
- •Про козаків, пишні мундири та синдром старшого брата
- •Бют разъясняет ситуацию
- •Пиар или нормальная политика
- •Розділ 2 Взаємостосунки журналістів
- •По Запорожью ходит плагиатор. Звать Александр, фамилия – Коноваленко1
- •Рука руку моет
- •Уникальная фотография
- •Журналист тогда хорош, когда он свободен
- •Вокруг катастрофы
- •Во всем, даже в горе – большая политика
- •Токмакская сенсация
- •Олигархи капустяного кладбища
- •Когда грядущий век наступит, тысячелетие начнется?
- •Метелик
- •Нариси про сучасників – добрих і талановитих людей
- •Побеждает талант2
- •Концерт – достойный большого мастера
- •«Театральні автографи часу» Запорізький погляд
- •Розділ 6 Всі ми родом із зну
- •Был месяц май
- •Творчість – кредо віталія шевченка
- •Загадки зацного
- •С кем поведешься
- •Николай первый, екатерина вторая
- •Мы начинали квн!..
- •Мандри. Близькі і далекі.
- •Волшебный остров заметки туриста
- •Барселона
- •Барселонский базар
- •Путь к сердцу туриста лежит через желудок
- •Индустрия отдыха
- •Кафедрале де мальорка
- •Волшебный остров. Заметки туриста
- •Свидание с Шопеном
- •Сельское хозяйство Мальорки
- •Рыцари непечального образа
- •Солнце, секс и Мальорка
- •Прощание с Мальоркой, или «узнаю тебя, о, Родина!»
- •Дороги сицилии
- •Автострада
- •Ноль пять километра в час
- •Париж снимает шляпу перед запорожьем
- •Увидеть париж и не умереть
- •(Окончание)
- •Смерть під площею д `альма
- •Путевые заметки
- •Самая древняя синагога
- •Розділ 8 жзл. Поруч з видатними людьми
- •Пельмени Герасимова
- •Смех – лучшее из лекарств
- •Теплый взгляд николая гринько Запорожский период жизни великого киноактера
- •Остров войновича
- •Первый космонавт украины в запорожье
- •Ум готтес віллен!
- •Репортаж с катетером на шее
- •Розділ 10 Жарти. Великі та маленькі
- •Дедушка плачет: шарик улетел
- •Собачий этюд
- •Джинсовый костюм
- •Не знадобився епосі
- •Вова юдін – вічний комунар
- •Исповедь бензоконтрабандиста
- •Служил я в армии советской Солдатские побасенки с моралью и без нее
Творчість – кредо віталія шевченка
Газета «Субота плюс», березень 2008 р.
Коли я в середині 70-х минулого століття у якості журналіста-стажера перетнув двері ідеологічного відділу обласної, головної тоді, газети «Индустриальное Запорожье», то своє місце щедро віддав мені провідний спеціаліст Віталій Федорович Шевченко: стільчик, стіл з чорнильницею…
Матеріали його часто друкувалися на шпальтах, мали резонанс, своїх читачів і навіть критиків. В основному – літературні нариси, дослідження, рецензії. Як правило, були вчасними й влучними. Пам’ятаю, як дякував він за газетну науку практичної журналістики метрові друкованого слова, редактору газети Андрію Клюненку, завідуючому відділу Абраму Фріману, своїй колезі Лілії Юдавіній. А мені наказав вчитися у них.
Вабила його наукова робота. Ще в редакції він написав дисертацію за інтригуючою темою – «Соціологічні дослідження в газетній творчості», яку з успіхом захистив.
Не дивно, що саме таку тему обрав молодий тоді вчений. Бо ще за студентські роки у Київському держуніверситеті імені Тараса Шевченка у жур- та філ-фаці вирувала творчість. Ніде дітися, таке оточення: Василь Симоненко, Борис Олійник, Володимир Коломієць, Микола Сом…
Творчість. Саме це слово влучно характеризує його ставлення до роботи. Починаючи з газети «Радянська Волинь», потім «Запорізька правда», згодом, звичайно ж – «Индустриальное Запорожье». Саме останній за переліком газеті Віталій Федорович віддав найкращі свої літробівські роки. Поруч з ним літературно консультував газету поет Василь Лісняк. Його колега Михайло Ласков, більш молоді Микола Лиходід, з яким я потім подружився, Сашко Шостак і наш Єсенін Запоріжжя, молодий красень Льоша Мурач.
Наука брала гору. Віталій Шевченко захищає докторську дисертацію, стає професором, керує аспірантурою, завідує кафедрою теорії літератури та журналістики. Понад сотні наукових робіт! Він – один з авторів Малої енциклопедії «Українське козацтво».
Відкрию одну таємницю. Це ми разом з Віталієм Федоровичем торували стежку для відкриття у нашому Запорізькому державному університеті факультету журналістики.
Справа в тім, що багато що залежало від підпису тоді ректора Київського інституту журналістики, вельми впливової людини Анатолія Захаровича Москаленка. Він, голова комісії, за його висловом, не хотів мати факультет журналістики у кожному Конотопі. Ми переконали тоді Захаровича, що Запоріжжя не є Конотопом…Отже саме з тієї пори започаткувався наш журфак. Вклоніться Віталію Шевченку.
Він розміняв минулої неділі ще один осінній десяток. Й ще мінятиме. Бо він потрібен не тільки своїм аспірантам (а вже 12 захистилося), студентам, університетові, Запоріжжю. Він потрібен всій Україні.
Юрій Ботнер
Запитання для аналізу:
1.Чи доводилось вам особисто зустрічатися з Віталієм Шевченком? Слухали його лекції, виступи?
2.Чому у заголовку й у змісті підкреслюється слово «творчість»?
3.Ознайомтесь з науковими працями Віталія Шевченка.
Наступна публікація також про одного з найкращих та найбільш ерудованих викладачів ЗНУ професора Юрія Зацного. Спільним є те, що стаття також прсвячена ювілеєві.