44. О.Х.Востоков - один з основоположників наукової славістики.

Олександр Христофорович Востоков – російський лінгвіст, філолог, поет, один із основоположників вітчизняного слов*янознавства.ПРибалтійський німець по народженню, він ще в юності став поетом і замінив своє прізвище Остенек на рос.Він склав граматику, а згодом і словник давньословянської мови. Олександр Востоков розробив основи порiвняльно-iсторичної фонетики i граматики слов’янських мов, наголосив на рiзниці мiж слов’янськими мовами давньої та сучасної епохи, визначив хронологiчнi рамки найважливiших iсторичних змiн у складi слов’янських мов, подав зразки конкретного опису мови i палеографiчних особливостей давнiх писемних пам’яток.

У студії "Рассуждение о славянском языке, служащее введением к грамматике сего языка, составляемой по древнейшим оного письменным памятникам" Олександр Востоков стверджував, що всi слов’янськi мови у глибокiй давнинi були дуже близькими одна до одної граматичними формами. Важливим джерелом вивчення слов’янських мов вiн вважав старослов’янську мову, на яку були перекладенi богослужбовi книги з грецької мови.

Науковець охарактеризував фонетичне значення зредукованих голосних ь, ъ, зазначив, що г, к, х не можуть сполучатися з голосними переднього ряду, вказав, що короткi прикметники змiнювалися за зразком iменникiв, а повні - виникли на основi приєднання вказiвних займенникiв до коротких форм, визначив носовий характер юсiв. Ученому належить перше наукове видання Остромирового Євангелія.

Наукова діяльність

Олександр Христофорович Востоков розробив основи порівняльно-історичної фонетики i граматики слов’янських мов, наголосив на різниці між слов’янськими мовами давньої та сучасної епохи, визначив хронологічні рамки найважливіших історичних змін у складі слов’янських мов, подав зразки конкретного опису мови і палеографічних особливостей давніх писемних пам’яток,вперше запровадив прийоми порівняльно-історичного методу,відкрив носовий характер звуків,які розначають юс великий і юс малий.

Науковець охарактеризував фонетичне значення зредукованих голосних ь, ъ, зазначив, що г, к, х не можуть сполучатися з голосними переднього ряду, вказав, що короткі прикметники змінювалися за зразком іменників, а повні - виникли на основі приєднання вказівних займенників до коротких форм, визначив носовий характер юсів.

Олександр Христофорович Востоков глибоко проаналізував особливості мови Остромирова євангелія. Це дало можливість співвіднести російську мову з південно- i західнослов’янськими мовами в галузі фонетики, граматики i лексики. Упродовж 1858-1861 років мовознавець видав два томи "Словаря церковнославянского языка". Неабияке значення для розвитку науки про старослов'янську мову мала праця О. Востокова «Описание русских й славянских рукописей Румянцевского музея» (1842), у якій дослідник чітко розмежовує болгарську, сербську, російську (північну і південну) редакції (ізводи), що сприяло відмежуванню власне старослов'янської мови від її подальших видозмін, зокрема від сєредньоболгарської мови. Вчений брав участь у складанні «Словаря церковнославянского й русского языка» (1847), виданого Російською..Академією.

Значну увагу він приділив вивченню орфографічних особливостей писемних пам’яток. На основі ознак, які спостерігалися в пам’ятках, науковець поділяє давні кириличні тексти на чотири групи: старослов’янську, болгарську (пізню), сербську і російську.