- •Слов’янські мови серед інших індоєвропейських мов. Проблема балто-слов’янських мовних зв’язків.
- •Праслов’янська мова, значення порівняльно-історичного методу для її реконструкції.
- •Основні етапи розвитку праслов’янської мови. Характеристика змін, які відбулися у ранньопраслов’янський період.
- •Зміни, які відбулися у праслов’янській мові протягом пізнього періоду її розвитку.
- •Діалектні відмінності у праслов’янській мові як передумова поділу праслов’янського мовного ареалу на групи.
- •Найдавніші лексичні запозичення - свідченння контактів слов’ян з іншими народами.
- •Перші згадки про слов’ян в історичних джерелах.
- •Матеріальна культура давніх слов’ян, джерела знань про неї.
- •Слов’янське язичництво: ранні язичницькі культи.
- •Слов’янське язичництво: пантеон слов’янських богів переддержаної доби.
- •Етногенез слов’ян. Наукові теорії про прабатьківщину слов’ян.
- •Мовні дані у розв’язанні проблеми локалізації прабатьківщини слов’ян.
- •Питання існування писемності у слов’ян у дохристиянський період.
- •Створення слов’янської писемності.
- •Костянтин-Кирило та Мефодій - творці слов’янської писемності.
- •Кириличні пам'ятки
- •Наукові гіпотези щодо походження глаголиці.
- •Пам’ятки старослов’янської мови.
- •1.1 Мстиславове євангеліє
- •2.1 Київські листки
- •Роль слов’янської палеографії у розв’язанні питань походження слов’янських азбук.
- •Початок слов’янського книгодрукування.Інкунабули, палеотипи.
- •Загальна характеристика східнослов’янської групи мов.
- •30. Загальна характеристика західнослов’янської групи мов:
- •31. Загальна характеристика південнослов’янської групи мов.
- •Основні риси та історія розвитку української мови.
- •Основні риси та історія розвитку російської мови.
- •38. Основні риси та історія розвитку лужицьких мов.
- •39. Основні риси та історія розвитку болгарської мови.
- •40. Основні риси та історія розвитку македонської мови.
- •41. Основні риси та історія розвитку сербської мови.
- •43. Основні риси та історія розвитку словенської мови.
- •Етапи розвитку слов’янської філології.
- •Джерела слов’янської філології. Філологічні питання у слов’янській культурі від сереньовіччя до кінця XVII ст.
- •Слов’янське відродження та зростання інтересу до питань слов’янської історії, мови, культури.
- •Засновники наукової славістики: й.Добровський, п.Шафарик, є.Копітар.
- •Формуванння слов’янської філології як окремої наукової дисципліни.
- •О.Х.Востоков - один з основоположників наукової славістики.
- •Наукова діяльність
- •Заснування кафедр слов’янської філології в університетах Російської імперії. О.М.Бодянський, в.І.Григорович, і.І.Срезневський, п.Прейс.
- •1839—1842 Рр. Студентам Харківського університету.
- •Значенння діяльності о.О.Потебні для розвитку славістики.
- •Слов’янська філологія у Російській імперії у другій половині XIX ст. – на поч. Хх ст. О.О.Шахматов, п.Ф.Фортунатов, і.А.Бодуен де Куртене.
- •Слов’янознавство у Західній Європі у XIX ст.
- •Підсумки розвитку славістики у XIX ст.
- •Діяльність Ватрослава Ягича.
- •Розвиток чеської славістики.
- •Історія польскої славістики.
- •Славістика у хх ст. Форми організації наукових досліджень, міжнародне співробітництво, періодичні видання.
-
Загальна характеристика східнослов’янської групи мов.
Східнослов'янська підгрупа об'єднує три мови: російську, українську й білоруську. Специфічним різновидом західноукраїнських діалектів у сербському мовному середовищі є русинська мова-діалект югославських руснаків.
СХІДНА ПІДГРУПА. До неї належать українська, російська та білоруська мови.
Українська мова — державна мова України. Поширена також у Росії (на Кубані і в Зеленому Клину на Далeкому Сході), Білорусі, Польщі, Словаччині, Чехії, Югославії, Канаді, СІЛА, Аргентині та Австралії. Загальна кіль-кість мовців досягає 41 млн.
Має три діалекти: південно-східний (середньонаддніпрянські, слобожанські та степові говірки); південно-західний (волинсько-подільські, галицько-буковинські та карпатські говірки); північний (лівобережні, правобережні та волинсько-поліські говірки).
Літературна українська мова пройшла три етапи свого розвитку: давньоукраїнський, або давньоруський (XI— XIII ст.), староукраїнський (XIV — середина XVIII ст.) і сучасний (із кінця XVIII ст.). Перші пам'ятки писемності сягають XI ст. (Остромирове Євангеліє 1056—105Т рр., "Із-борники Святослава" 1073 р. і 1076 р.). Пам'ятками другого етапу є юридичні акти XIV—XV ст., Пересопницьке Євангеліє 1556—1561 рр., "Словник" і "Граматика" Л. Зизанія (1596 р.), "Лексикон словенороський" П. Беринди, твори М. Смотрицького, І. Вишенського, Т. Ставровецького.
Сучасна українська літературна мова формувалася під впли-вом творчості І. Котляревського. Вагому роль у нормуванні та утвердженні її відіграла творчість Т. Шевченка, якого вважають основоположником сучасної української літера-турної мови. Писемність — на основі кирилиці.
Російська мова — державна мова Російської Федера-ції, мова міжнаціонального спілкування в Росії, одна з шести офіційних і робочих мов ООН. Є рідною для 170 млн. осіб, можуть спілкуватися нею понад 200 млн. осіб.
Складається з двох діалектів: північного, найтиповішою рисою якого є окання, і південного, для якого характерне акання. На стику цих діалектів утворилися пере-хідні говори, які й лягли в основу сучасної російської лі-тературної мови. На формування російської літературної мови помітний вплив мала старослов'янська мова. Становлення сучасної російської літературної мови пов'язане з творчістю О. Пушкіна, в якій синтезовано різні мовні течії в єдину систему, основою якої стало літературно об-роблене російське народне мовлення. Писемність (кирилиця) перейнята від Київської Русі-України.
Білоруська мова поширена в Білорусі та на суміжних територіях Росії, України, Литви, Польщі, а також у Лат-вії, Естонії, Казахстані, Канаді, США, Аргентині. Загальна кількість її носіїв перевищує 10 млн. Має два діалекти: північно-східний і південно-західний, на стику яких утворилися перехідні (середньобілоруські) говірки, що лягли в основу сучасної літературної мови. У розвитку сучасної білоруської літературної мови велику роль відіграла творчість Я. Купали та Я. Коласа. Найдавніша писемна фікса-ція білоруської мови — Договір Полоцька з Ригою 1330 р. Писемність — на основі кирилиці.