Тема 11. Медицина середньовіччя (V – хvіі ст.). Медицина України-Русі за доби середньовіччя (іх – хvіі ст.).

Історична характеристика. України-Русі. Медицина народна, монастирська і світська. Лікарі-монахи: Агапіт, Олімпій; світські лікарі: Феофіл Нонн, Симеон Сич, Іван Смер, Петро Сіріянін.

Особливості розвитку медицини, медичної та аптечної справи в період феодальної роздробленості. Зачатки державної медицини: "Руська правда" (Я. Мудрий).

Перші дипломовані доктори медицини – Г Дрогобич.

Реміснича (цехова) медицина. Громадська медицина. Лікувально-піклувальні установи (Львівське братство, 1439). Боротьба з епідеміями.

Медичні школи (м. Острог - 1581, м. Pмост’є - 1593). Г. Дрогобич, К. Острозький і “Острозькі Афіни”. Г. Смотрицький.

Медицина в Запорізькій Січі.

Фармація: зеленики, травники, рецептурні прописи.

Тема 12. Підготовка до аудиторних занять:“Медицина середньовіччя (V – хvіі ст.). Медицина України-Русі за доби середньовіччя (іх – хvіі ст.)”.

Опрацювання відповідних розділів основної і додаткової літератури, матеріалів четвертої лекції за основними питаннями теми.

Складання систематизаційних таблиць з персоналіями на видатних вчених-медиків середньовіччя, структурних схем для відбиття характерних рис медицини періоду, логічних схем-зв’язок для з’ясування причинно-наслідкового зв’язку між явищами в соціумі та явищами, які характеризують рівень роз­витку медицини та охорони здоров’я суспільства в період середніх віків; розробка індивідуального проекту за відповідними вимогами.

Самоконтроль підготовки.

Змістовий модуль 5. “Медицина нового часу”. Конкретні цілі:

• охарактеризувати особливості капіталізму, що сходить, в країнах Західної Європи, в Російській імперії, на українських землях; особливі риси культури і науки зокрема;

• ознайомити з досягненнями природничих наук в новій історії, впливом цих досягнень на розвиток медицини;

• виділити характерні риси медицини періоду нового часу в Західній Європі, Америці, Російський імперії, українських землях;

• простежити зародження анатомічного напрямку; зародження патології — вчення про хвороби;

• простежити подальший процес диференціації медицини: вузька профілізація і спеціалізація;

• виділити прогресивні риси української медицини імперіалістичної епохи;

• вивчити життєдіяльність, пріоритети у світовій і вітчизняній медицині найвидатніших вчених-медиків періоду.

Тема 13. Медицина нового часу (хvіі – хіх ст.).

Загально-історична характеристикаперіоду нового часу.

Вплив розвитку фундаментальних наук на медицину. Великі природничо-наукові відкриття: закон збереження і перетворення енергії, еволюційне вчення Ч. Дарвіна про походження видів, клітинна теорія (М.Шлейден, Т.Шванн, 1859).

Характерні риси медицини періоду становлення капіталізму.

Розвиток і досягнення медико-біологічних і теоретичних медичних дисциплін.

Анатомія: Альбіус, Ф. Рюїш.

Виникнення патологічної анатомії: Дж. Морганьї, М. Біша. Її розвиток в працях К. Рокитанського (гуморалізм нового часу); Р. Вірхова (целлюлярна патологія). Мікроскопічний період: О. Полунін, М. Пирогов, М. Руднєв.

Розвиток фізіології: Ф. Мажанді; К. Бернар, К. Людвіг, Ш. Броун-Секар, Е. Дюбуа-Реймон, Г. Гельмгольц, Е. Пфлюгер, І. Сеченов, І. Павлов. Виникнення “раннього нервізму” в Росії і розвиток його в нейро-фізіологічну теорію патології.

Патологічна фізіологія: В. Пашутін.

Значення відкриття Е. Дженнера для розвитку епідеміології.

Наукова мікробіологія: Л. Пастер, Р. Кох, І. Мечников.

Розвиток клінічної медицини. Лйденський університет. Терапевтична клініка Г. Бургава. Створення в лікарнях прозекторських служб і клініко-фізіологічних лабораторій. Відкриття перкусії та аускультації. Л. Ауенбруггер, Ж. Корвізар, Р. Лаеннек. Відкриття Х-променів. І. Пулюй, К. Рентген. Розвиток терапії: С. Зибелін, М. Мудров, С. Боткін, Г. Захар’їн, О. Остроумов.

Народження психіатрії: Ф. Пінель.

Трансформація хірургії із ремесла в науку. Перша хірургічна академія (Париж, 1731). Хірургічна наукова російська школа: І. Буш. Відкриття нових знеболюючих засобів. Запровадження анестезії і наркозу у хірургічну практику. В. Воррен, Т. Мортон, Дж. Сімпсон, М. Пирогов. Боротьба з інфекцією ран. П. Персі, І. Земмельвейс, Дж. Лістер. Розвиток техніки оперативних втручань в асептичну еру. Ж. Пеан, Т. Більрот, Т. Кохер, П. Д’яконов. Спеціалізація в хірургії.

Становлення і розвиток експериментальної гігієни, соціальної гігієни і громадської медицини. Погляди І. Зюсьмільха, Т. Мальтуса на розвиток людності. Система медичної поліції Й. П.Франка.

Подальший розвиток статистики здоров’я людності. Розвиток експериментального напрямку в гігієні: М. Петтенкофер. Праці Ф. Ерисмана та О. Доброславіна.

Медико-санітарне законодавство в Англії, Німеччині. Заснування міжнародного Червого Хреста (1864). Земська медицина в Росії, Україні.

Розвиток медичної справи. Розвиток медичної преси; лікарські товариства, з’їзди. Розвиток медичної освіти.

Становлення фармації як самостійної науки. Організація перших кафедр фармації і медичної иатерії (Краків, Петербург). Виникнення кафедр фармакології О. Нелюбін, Ю. Транп, А. Шерер, Г. Драгендорф. Експериментальна фармакологія: М. Кравков.

Становлення зуболікарської допомоги.

Медична етика і деонтологія нового періоду.

Праці вчених Лейденського університету. Г. Бургав: погляди на виховання лікаря.

М.Пирогов: одеський період діяльності; етико-деонтологічні погляди.

Драматична медицина нового часу. Експериментальна медицина: героїчні досліди вчених-медиків на собі. Д. Самойлович, І. Мечніков, Г. Мінх, Й. Мочутковський та інші.

Значення медицини нового часу.