1. Історія медицини як наука та предмет викладання.

2. Медицина первісних часів.

3. Медицина стародавнього світу.

4. Медицина середньовіччя.

5. Медицина нового часу.

6. Медицина новітнього часу.

Кредитно–модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом семестрів, навчального року.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів (СРС).

Історія медицини – наука про виникнення, розвиток і сучасний стан медицини - складається з двох великих частин: загальна історія медицини та спеціальна історія медицини. Загальна історія медицини вивчає вузлові питання розвитку всієї медицини, її характерні особливості за періодами історичного розвитку людства, діяльність видатних вчених, які вплинули на розвиток медицини. Основні принципи історії медицини як науки: історизму; головного і другорядного; історичної достовірності. Основний метод вивчення предмету історії медицини - історичний (історико-літературний, історико-бібліографічний пошук та ін.).

Зміст дисципліни "Історія медицини" викладається в лекціях, глибоко вивчається на семінарьких заняттях і СРС. Вивчаються: питання виникнення, розвитку, сучасного і майбутнього стану медицини, її характерні риси, основні історико-медичні події, виникнення і розвиток медичних теорій, етико-деонтологічних поглядів на основі цивілізаційного та формаційного підходів.

Лекційний матеріал по загальній історії медицини дає базу основних відомостей про розвиток світової і вітчизняної медицини в тісному взаємозв’язку з характеристиками загального розвитку цивілізації (матеріальною, економічною, політичною, світоглядною, науковою, культурною); показує взаємозалежність і взаємовплив позитивних і негативних характеристик загального розвитку людства і медицини, системи надання медичної допомоги, медичної освіти, етики і деонтології. В лекціях послідовно висвітлюється розвиток медицини: докласового періоду (первіснообщинного ладу), стародавнього світу (рабовласницького ладу), середніх віків (феодалізму), нового часу (II чв. XVII – XIX ст.), новітнього часу (XX – поч. ХХІ ст.) в країнах Європи, Азії, Африки, Америки, а також на території нашої країни. Акцентуються проблеми щодо розвитку вітчизняної медицини.

Семінарські заняття передбачають ціль більш поглибленого, систематизованого вивчення історії вітчизняної медицини за періодами загальної історії. При підготовці до занять рекомендується студентам коротко записувати протоколи, де зазначати тему, вносити відомості про представників медицини у систематизаційну таблицю, виділити головні риси медицини періоду, який вивчається у вигляді структурних схем, формувати логічні схеми-зв’язки для відображення головних і другорядних подій в житті суспільства та розвитку культури, науки, у т.ч. медицини; а на семінарських заняттях доповнювати матеріал.

Студент оволодіває обов’язковими практичними навичками:

– за історичним методом проведення історико-літературного, історико-бібліографічного та історико-архивного пошуку наукових та архівних першоджерел у бібліотеках, у книгозбірних, архівних та музейних сховищах; опрацювання літератури (навчальні посібники, монографії, статті видатних діячів медицини у періодичній медичній літературі, збірках і енциклопедіях) загально-медичного і біологічного характеру, етико-деонтологічного та об’єктивної, на наукових засадах, оцінки розвитку і стану медичної справи в країнах світу, в Україні;

– написання реферату доповіді з історії медицини на запропоновану тему з дотримуванням структури, обсягу; виступ з нею перед слухачами (студентами групи).

– систематизування, конспектування історико-медичного матеріалу за видатними вченими, характерними рисами медицини відповідних періодів за допомогою розроблених форм систематизаційних таблиць і структурних схем для кращого засвоєння здобутків медицини минулого і використання їх в майбутній практичній діяльності;

– визначення причинно-наслідкових зв’язків між явищами матеріального, економічного, політичного життя суспільства; світоглядом; рівнем культури, науки у певні періоди історії людства і явищами, що характеризують рівень розвитку медицини, медичної освіти, системи охорони здоров’я і громадського здоров’я у ті ж періоди історії людства, використовуючи принципи складання логічних схем-зв’язок, для розуміння основних історико-медичних подій.

Самостійна робота студентів спрямована на позааудиторне вивчення загальної історії медицини з використанням основної і додаткової навчальної літератури, першоджерел: праць видатних представників вітчизняної медицини.

При вивченні “історії медицини” студенти проводять навчальну та наукову дослідницьку роботу, приймають участь у навчальних студентських конференціях, які проводяться на базі Музею історії ОДМУ спільно з науково-медичною бібліотекою ВМНЗ-у.

Кафедри Соціальної медицини та організації охорони здоров'я мають право вносити зміни до навчальної програми у межах 15 % залежно від організаційних і технічних можливостей, напрямків наукових досліджень, екологічних особливостей регіону, але мають виконати в цілому обсяг вимог з дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за фахом підготовки та навчальним планом.

Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на семінарських заняттях у відповідності з конкретними цілями та під час індивідуальної роботи викладача зі студентами.

Рекомендується застосовувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, контроль практичних навичок та інші.

Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговоюі виставляється за багатобальною шкалою яксередня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ЕСТS та традиційною шкалою прийнятою в Україні.

Для тих студентів, які хочуть поліпшити успішність з дисципліни за шкалою ЕСТS, підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється додатково за графіком, затвердженим у навчальному закладі: під час зимових канікул або в останні 2 тижні навчального року.