47, Функційність як основна атрибутивна властивість документа.

Ф. д-та – це його роль, соціальне призначення, мета, завдання.

Д-т –виконує ряд взаємопов’язаних соціальних функцій, умовно ділиться на групи: Головна (загальна) - збереження та передача інф. в часі та просторі – поділяється на такі функції:

- інформаційна  здатність д-та задовольнити попит суспільства в інф., тобто служить джерелом інф. Основний критерій – його місткість тобто кількість та якість інф.; - комунікативна – здатність д-та бути інформативним засобом передачі, обміну, комунікації, спілкування. Д-т забезпечує документну комунікацію, яка без д-та була б неможлива; - кумулятивна – здатність д-та накопичувати, концентрувати, збирати і класифікувати інф. з метою її збереження для нинішнього і наступного поколінь. Є ще Спеціальні функції (властиві певним видам і типам д-тів: управлінська – виконується д-тами, які створені для цілей управ-ління (закони положення, статути); пізнавальна – здатність д-та бути засобом отримання й передачі знань; правова – здатність д-та бути засобом доказу, підтвердження фактів(конституція, закони, укази); загльнокультурна – здатність д-та допомагати розвитку культури суспільства, естетичних норм (літературно-художнє видання, кінофільм, листівка); меморіальна – здатність д-та бути "зовнішньою пам’ятью" людини, зберігати інф. та передавати її від одного покоління до іншого (артефакти); гедонічна – здатність д-та бути засобом відпочинку (твори мистецтва та художн. літератури).Знання Ф. д-та дозволяє: визначити цінність д-та, соціальну значимість його змісту; правильно зрозуміти роль документної інф. в задоволенні читацьких вимог; здійснити наукову класифікацію і типологію д-та; визначити найбільш оптимальні шляхи и засоби його виготовлення, переробки, розповсюдження; розробити теоретичні основи документознавства.

48, Основні етапи розвитку документознавства у вищій школі.

Д-во як наука дуже молода. Їй всього 40 років (1960 р.) – сучасне д-знавство. Основоположником сучасного д-знавства вважається Костянтин Мітяєв. Курс сучасного д-знавства він почав викладати у 1943 році у Московському державному історико-архівному інституті, курс називався "Теорія і практика архівної справи", "Загальне д-знавство".З 1963 р. почав викладати курс "Загальне д-ство" для студентів, організаторів загального діловодства. Основоположне значення для розвитку д-ства як науки і навчальної дисципліни мала стаття, опублікована в 1964 р. в журналі Вопросы архивоведения" під назвою "Документоведение, его задачи и перспективы развития".Через 20 років д-ство стає самостійною дисципліною. 1969 р. - відбувається юридичне закріплення д-ства як наукової спеціальної та навчальної дисципліни.1970 р. – д-ство починає викладатися і в багатьох технічних вузах у зв’язку з суто інформаційним підходом (училище ім. Баумана).1990 р. – змінюється статус д-ства у зв’язку з незалежністю України. Д-ство набуває особливого статусу в зв’язку з появою спеціальності д-ство та інформаційна діяльність.Перші вузи: 1996 р. – Харківська державна академія культури; 1996 р. – КНУКІМ; 1997 р. – Харківський держ. університет, Київський національний держ. університет ім. Шевченка; 2001 р. – Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".Харківська академія та Рівненський університет тяжіють до бібліотечного напрямку; Харківський та Київський університети – до історичного д-знавства; КНУКІМ – до управлінського.З 2002 р. функціонує перша в Україні спецрада по захисту дисертацій зі спеціальності 07.00.10 – д-знавсво, архівознавство.У 2003 р. почала функціонувати аспірантура з підготовки наукових кадрів зі спеціальності 07.00.10 – д-ство, архівознавство в УкрНДІ архівної справи та д-знавства (очолює Кулешов).