45, Документознавство в системі відносин „діловодство – архівознавство”

Як наукова дисципліна доку-ство тісно повязано з архіво-ством і має прчмий і безпосередній вплив на стан і розвиток архівознавства як науки. Це пояснює те, що архіви, які покликані зберігати і використовувати документальні багатства, виконують свої завдання тим умпішніше, чим якісніше були створені документи в діловодстві. Важливе нововведення у діловодстві середньовічних установ – ведення регістрів (книг з записами вхідної і вихідної докум-ції). Запис в актові книги так званих "вечистых" (вічних) справ надавали їм юридичної сили. У судових канцеляріях вівся протокол розгляду справи. Спочатку до книг записувалося все підряд, що потребувало фіксації. Пізніше систематизували записи до окремих книг. Згодом у практиці судово-адміністративних установ виокремилися три основні види книг актових записів – декретові (велися під час судових сесій), записові (записи нотаріального характеру) і поточні (записувалися скарги позовників, показання свідків, заяви, протести). Актові книги склали основу архівів судово-адміністративних установ 15-17 ст. Пошуки необхідних док-тів в регістратурах сприяли формуванню довідкового апарату. Він став невідємною складовою архівів. До 17 ст. сключно велася "Столбцовая" форма ведення діловодства та склад архівів приказів. Початок 18 ст. – "столбсовая" форма ведення діловодства була замінена "тетрадной". З 19 ст. – почали укладатися номенклатури справ, згідно з якими упорядковували управлінські докум-ти. Вклад архівних установ у розробку законодавчо-нормативної бази діловодства: розробка інструкцій з діловодства, правила роботи архівних підрозділів установ, примірні номенклатури справ, стандарти на уніфіковану систему організаційно-розпорядчої документації.

46, Сучасні дослідження з документознавства (історіографічний огляд)

Док-ство це наука про документ та документно-комунікац. діяльність. Це наукова дисципліна, яка вивчає закономірності створення і функціонування документів, яка розробляє принципи побудови докментно-комунікаційних систем і методи їх діяльності.Док-ство відноситься до розряду молодих наук, ця наукова дисципліна ще до кінця не сформована. Ця наука виникла не відразу, в своєму розвитку вона пройшла декілька етапів. Виникла в кінці ХХ ст. і одержала міжнародне визнання в першій половині XX ст. Під цією назвою розвивалась наука, предметом якої була документаційна діяльність, яка включала в себе процеси збору, систематизацію, зберігання, пошук і розповсюдження (а з середини 1940-х років і створення) документів в усіх сферах суспільного життя. Ця наука ще мала назву "книгоархіво-музеєзнаство". Основоположником документаиійної науки є Поль Отле. Він пропонував назвати науку, яка вивчає документну діяльність - бібліологією або документологією, що було зв'язано з ототожненням книги і документа. Все це було в його останній праці "Трактат про документацію".В середині XX ст. (50-60 роки) розробка кібернетичних підходів у вивченні комунікаційних процесів суспільства з використанням засобів зв'язку, змінило предмет документаційної науки з документознавства на інформаційної-кібернетичні підходи. Процеси комунікації починають розглядатися не тільки в ракурсі одного із засобів документа, але і більш ширше - як інформаційні. Поняття "документ" поступається місцем поняттю "інформація". На початку 1960-х років починають розвиватися наукові направлення під назвою документалістика і документознавство.Документознавство розвивається як наукове направлення, в задачі якого (за Мітяєвим) входить вивчення в історичному аспекті розвитку засобів, окремих актів і систем документування явищ об'єктивної дійсності і його результатів - створення документів, їх комплексів і систем.Документознавство ототожнюється з діловодством і розглядається як розділ архівознавства. Таке вузьке трактування документознавства збереглося і до наших днів. Відповідно, що в такому розумінні документознавство не могло претендувати на роль узагальнюючої науки про документ, так як воно обмежено управлінською сферою. За його межами виявляються інші сфери людської діяльності - наука, техніка, культура, соціальне життя і т.д.У кінці 1960-х років з розвитком інформатики (Михайлов, Чорний, Гіляревський) переосмислюється в значній мірі досягнення документаційної науки, існування її як автономної наукової дисципліни припиняється.В 1973 р. починають вживатися деякі заходи (Воробйов, Рудельсон) щодо узагальнення теоретичних даних про документ, розробити його концептуальні основи за допомогою інформаційного аналізу.До середини 1980-х років узагальнюючими науками про документ вважалась документалістика і інформатика. Дальший розвиток загально документальних підходів пов'язаних з іменами Теплова, Соколова, Столярова, Коршунова в працях яких поняття "документ» виступає як самостійна лексична одиниця.З появою робіт Столярова, Швецової-Водки, Кулешова в становленні і розвитку документознавства починає відбуватися якісно новий етап. Проблеми документознавства набувають міждисциплінарний характер, ними займаються бібліотеки і бібліографи, спеціалісти з інформатики, книгознавці. На початку 1990- років відчувається необхідність у створенні науки про документ або комплексу наукових документознавчих дисциплін. Для узагальнюючої назви науки про документ починають використовувати ряд назв: інформаційно-комунікаційна наука (Соколов), документаційно-інформаційна наука (Швецова-Водка) і ін.. Ядро такого комплексу наук про документ складають бібліотеко- бібліографо-, книго-, архіво-, музеєзнавство і інформатика. Загальним для них є вивчення документа як об'єкта, створеного спеціально для передачі інформації.