19, Реферування документів: сутність, види, функції.

Реферування – це постійний пошук новизни, цінності і корисності інформації. Реферат – це короткий, точний виклад змісту д-та, який містить основні фактичні відомості та висновки без додаткової інтерпретації або критичних зауважень референта.

Реферування - це процес аналізу первинного документа й складання реферату. Отже, це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення, аналітико-синтетичної обробки інформації та створення нового документа - реферату, котрий має специфічну мовно-стилістичну форму. Методика реферування полягає в послідовному здійсненні операцій, повязаних з оцінкою, відбором, аналізом і узагальненням відомостей, які містяться у первинному джерелі. Процес реферування базується на виконанні цих логічних операцій [13, с. 25]. Результатом реферування документтів є вторинні документи - реферати.Реферат - це стислий виклад змісту первинного наукового документа з основними фактичними відомостями та висновками і без інтерпретації чи критики. При реферуванні здійснюється мікрозгортання інформації, і тому реферат більш повно розкриває зміст першоджерела, ніж інші продукти аналітико-синтетичної обробки документів. адресу.Залежно від методу викладу матеріалу реферати поділяють на реферати-екстракти і перефразовані (інтерпретовані). Перші складено із запозичених з тексту першоджерела речень, а другі - це текст, який референт написав самостійно шляхом перефразування і скорочення тексту першоджерела.За формою розрізняють текстові і бланкові реферати. Абсолютна більшість рефератів мають текстову форму, тобто це зв’язний текст, до якого можуть входити ілюстрації, таблиці, графіки, формули. Бланкові поширилися завдяки виникненню формалізованих методик складання рефератів. Вони можуть бути анкетними, табличними, телеграфного стилю. Анкетний реферат - це відповіді на заздалегідь сформульовані запитання. Якщо запитання стосуються кількох об’єктів, а відповіді розміщено у відповідних колонках (графах) таблиць, реферат називають табличним. Крім того реферати розрізняють за обсягом (короткий і розширений)і, за укладачем (авторський і неавторський - референтський), за використанням засобів автоматизації (ручний - підготовлений людиною) і автоматичний (з використанням ЕОМ). Види реферування: Сигнальне – призначене для виявлення і закріплення нової цінної корисної інформації, яка міститься в д-ті. Головне завдання – зняття інформаційного шуму; Оціночне – пов’язане з критикою, порівнянням і відбором нової інформації. Наукове рецензування – найбільш поширений вид; Рекомендаційне – це рекомендаційно-фактографічний аналіз, виявлення і відбір за результатами ціннісного аналізу лише тих даних, які мають значення з точки зору практичного використання; Зведене – це узагальнена картина проблеми або теми. Функції: індикативна (дає можливість визначити доцільність використання д-та); інформативна (про що повідомлється в д-ті); пошукова. Процес поділяється на 4 етапи: І. підготовчий (пов’язаний із загальним аналізом д-та); ІІ. "Другий етап" (пов’яз. з аналітичними операціями з текстом первинного д-та); ІІІ – "третій етап" (відбувається синтезування (розгортання) згорнутої інфорф; IV – процес читання

20,Загальна методика бібліографічного опису документів, її завдання і зміст

1. Бібліографічний опис — це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні, і є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації.[1] Процес складання бібліографічного опису передбачає виявлення та формування за певною методикою множинибібліографічних даних про окремий документ або його частину, чи групу документів. Функції бібліографічного опису

Кожний бібліографічний опис виконує певні функції, найважливішою з яких є ідентифікація. Її суть в тому, що вона може виявити тотожність деяких документів, відрізняти їх один від одного і при цьому не бачити їх. Бібліографічний опис складається безпосередньо за самим документом, за титульною сторінкою. Він складається на мові оригіналу та за сучасноюорфографією.

Завдяки бібліографічному опису можна розшукати документ за тими ознаками, які притаманні лише йому. Тобто перша функція є кроком для наступної, пошукової функції, яка пов'язана з функцією вибору, так як сукупність відомостей, наведених у бібліографічному описі, дає уявлення про документ і тим самим допомагає вибрати той, що найбільше відповідає потребам користувача.

Також до основних функцій належить інформаційна, що інформує про твір, його зміст, призначення. Окремим її випадком є сигнальна функція, так як бібліографічний опис повідомляє про новий документ, про надходження книги до бібліотеки.

Три основні функції бібліографічного опису — ідентифікуюча, інформаційна та пошукова — пов'язані між собою та використовуються в різних видах бібліографічного опису. В різних ситуаціях пріоритети їхнього використання змінюються. Наприклад, при обробці нових надходжень до бібліотеки чи інформаційного центру головну роль відіграє ідентифікуюча функціябібліографічного опису, а у видавничих каталогах — інформаційна.

Обліково-реєстраційна функція полягає в тому, що опис дає змогу здійснювати облік і реєстрацію документів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні тієї чи іншої установи. Організаційна функція — це формальні ознаки документу, які можуть бути основою для групування записів у конкретному пошуковому масиві.

Види опису:Залежно від об'єкту, на який необхідно скласти бібліографічний опис, виділять 3 види описів: монографічний, аналітичний, зведений.Монографічний складають на окремо виданий документ (книгу, карту). Аналітичний складають на частину документу (статтю, главу, розділ). Його укладають під узагальненою назвою, яку приймають за основну. У відомостях, що стосуються назви, зазначають характеристику описаної групи статей чи матеріалів: статті, доповіді, відгуки, дискусії. Зведений складають на багатотомне серіальне або продовжене видання.В залежності від повноти набору елементів, бібліографічний опис буває: короткий, розширений, повний.Короткий — це опис, який складається тільки з обов'язкових елементів (основна назва, порядковий номер видання, місце та рік випуску видання, обсяг). Короткий опис найбільш підходить для бібліографічних посилань, які допомагають читачу знайти об'єкт опису в бібліотеці.Розширений — з обов'язкових та деяких факультативних елементів. Він застосовується при книжкових і статейних бібліографічних списках і покажчиках.Повний — складається з обов'язкових та усіх факультативних елементів.