26, Дсту гост 7.1:2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання.

Нововведений стандарт визначає загальні вимоги і правила складання бібліографічного опису документа, його частини чи групи документів: набір областей та елементів бібліографічного опису, послідовність їхнього розміщення, наповнення і спосіб подання елементів, застосування приписаної пунктуації та скорочень. Вимоги стандарту розповсюджується на опис документів, що складають бібліотеки, органи науково-технічної інформації, центри національної бібліографії, видавці, інші бібліографуючі установи.Сфера застосування нового стандарту має обмеження тільки для бібліографічних посилань, на які його вимоги не розповсюджуються. Вимоги нового стандарту — це професійні вимоги до створювачів інформації. У сфері інформаційної діяльності уніфікація бібліографічного запису у відповідності з між народними рекомендаціями та національними стандартами забезпечує сумісність бібліографічних даних на вітчизняному та міжнародному рівнях, спрощує процеси розуміння й обміну інформацією, є необхідною умовою інтеграції України в світове інформаційне співтовариство.Зміни в новому національному стандарті стосуються, головним чином, трьох аспектів: теоретичні висновки та узагальнення; розвиток термінологічної системи бібліографічного опису; зміна практики бібліографування щодо правил наведення окремих елементів, правил орфографії, знаків приписаної пунктуації. Нова концепція складання бібліографічного опису прослідковується уже в самій назві стандарту "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання. Слова "Бібліографічний запис" вказують на те, що він відноситься до системи стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи, що регламентують складання бібліографічного запису, а друга частина назви — "Бібліографічний опис" й визначає предмет стандартизації.До бібліографічного опису входять такі області: область назви і відомості про відповідальність, область видання, область специфічних відомостей, область фізичної характеристики, область серії, область приміток, область стандартного номера (чи його альтернативи) та умов доступності.Введено нові назви для двох областей опису, що відповідає їхньому наповненню: це область фізичної характеристики та область стандартного номера (чи його альтернатива) й умов доступності.У ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 вперше підкреслено, що для розрізнення приписаної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписаного знака. Виняток становлять крапка і кома — проміжок ставлять тільки після них. Знаки крапка з комою та три крапки до винятків не відносяться.

27,Архіви – специфічна інформаційна система

А. – це організація чи структурний підрозділ, який здійснює прийом і зберігання д-тів з метою використання ретроспективної д-нтної інформації.Фундамент системи арх. установ України складають держ.архіви. Фонди держ. архіву складають інформаційну систему – організаційно упорядковану сукупність архівних д-тів, довідкового апарату, баз і банків даних. Організаційно упорядкована сукупність архівних д-тів – архіви проводять організаційно-правові, науково-методичні та технологічна заходи, спрямовані на формування ієрархічно пов’язаних документальних комплексів на усіх структурних рівнях НАФ. Має такі основні структурні рівні: міжархівний – розподіл комплексів д-тів в межах системи арх. установ; внутріархівній – формування цілісних документальних комплексів в межах окремого архіву; внутріфондовий – систематизація д-тів на рівні фонду; рівень сукупності д-тів – їх систематизація в межах справи. Довідковий апарат – створений на єдиних методологічних і методичних засадах комплекс взаємопов’язаних архівних довідників, призначений для розкриття складу і змісту архівних д-тів. До найсуттєвіших ознак довідкового апарату належить: вторинність по відношенню до архівних д-тів; ієрархічність; динамічність)Бази і банки даних - електронна картотека, електронне сховище даних, яке зберігається в комп'ютері у вигляді одного або декількох файлів.А. як специфічне інформаційне середовище має такі ознаки: 1) постійно зростає (архіви постійно поповнюються д-тами юридичних і фізичних осіб); 2) має ознаку особливої інди-відуальності (в А. зберігаються нетиражовані одиниці інформації); 3) А. зберігають не всю профільну д-тацію, здійснюється відбір високоінформативних д-тів (ЕЦД); 4) побудоване архівне інформа-ційне середовище на базі генетично споріднених комплексів д-тів; 5) в А. здійснюється поодиничний, а не подукументованифй облік.